Генріх Фінк (; ) — німецький теолог, університетський професор і політик, член партії «Ліві». У 1991 році був звільнений з Берлінського університету імені Гумбольдтів через звинувачення у співпраці зі східнонімецькою службою державної безпеки Штазі як неофіційний інформатор. Фінк заперечував ці звинувачення.
Життєпис Генріх Фінк народився 31 березня 1935 року в селі Корнталь, Бессарабія, Румунія (нині — село Кантемір, громада Надежда, Саратський район, Молдова), у бідній селянській родині бессарабських німців. Під час Другої світової війни його сім'я була переселена до Польщі відповідно до політики переселення, яку проводив Генріх Гіммлер.
Фінк був членом Вільної німецької молоді (). У 1954—1960 роках навчався на факультеті протестантської теології Берлінського університету імені Гумбольдта. Захистив докторську дисертацію, присвячену Карлу Барту, а також магістерську роботу про Фрідріха Шлеєрмахера.
У 1979–1992 роках був професором практичної теології Берлінського університету імені Гумбольдта, а в 1990–1992 роках обіймав посаду його ректора. Був членом Християнської мирної конференції, де певний час очолював східнонімецький регіональний комітет. Також був головою Об'єднання переслідуваних нацистським режимом — Союзу антифашистів ().
У 1998–2001 роках був депутатом Бундестагу від Партії демократичного соціалізму.
У листопаді 1991 року в пресі з'явилися звинувачення у його співпраці зі східнонімецькою службою державної безпеки Штазі. Численні науковці та діячі культури виступили на його захист, заявивши, що переслідування має політичний характер. Попри це, Фінка було негайно звільнено з університету. Згодом він оскаржив своє звільнення в суді, подавши позов проти Берлінського університету імені Гумбольдта та адміністрації Берліна як свого колишнього роботодавця, однак німецькі суди залишили рішення про звільнення чиннимKoehler, John O. (1999). Stasi: The Inside Story of the East German Secret Police. West View Press. . page 9..
Помер 1 липня 2020 року в Берліні.
Праці
(2013) Wie die Humboldt-Universität gewendet wurde. Erinnerungen des ersten frei gewählten Rektors. Hannover, Ossietzky. (2011) Einspruch! : antifaschistische Positionen zur Geschichtspolitik, with Cornelia Kerth and VVN-Bund der Antifaschisten VVN-BdA. Köln, PapyRossa. (1992) Heinrich Fink : sich der Verantwortung stellen, with Bernhard Maleck. Berlin, Dietz. (1992) Politische Kultur im vereinigten Deutschland : der Streit um Heinrich Fink, Rektor der Humboldt-Universität zu Berlin. Berlin, Utopie kreativ. (1991) Universität Leipzig Arbeitskreis Hochschulpolitische Öffentlichkeit. Heinrich Fink und der Umgang mit unserer Vergangenheit "eine ordinäre politische Massnahme", with Rudolf Bahro. Leipzig Arbeitskreis Hochschulpolitische Öffentlichkeit, 1991. (1987) Dietrich Bonhoeffer--gefährdetes Erbe in bedrohter Welt : Beiträge zur Auseinandersetzung um sein Werk, with Carl-Jürgen Kaltenborn and Dieter Kraft. Berlin, Union Verlag, 1987. (1985) Zur Geschichte der Theologischen Fakultät Berlins, with Heinrich Fink et al. Berlin, Humboldt-Universität. (1978) Karl Barth und die Bewegung Freies Deutschland in der Schweiz. [S.l.], 1978. [Doctoral Dissertation.] Karl Barth und die Bewegung Freies Deutschland in der Schweiz : Dissertation zur Erlangung des akademischen Grades doctor scientiae theologiae (Dr.sc.theol.), vorgelegt dem Senat des Wissenschaftlichen Rates der Humboldt-Universität zu Berlin. Berlin, H. Fink [Selfpublisher], 1978. (1969) Von Schleiermacher zu Marx, with Emil Fuchs and Herbert Trebs. Berlin, Union Verlag, 1969. [(1968)] Stärker als die Angst; den 6 Millionen, die keinen Retter fanden. Berlin, Union Verlag. 1966 Begründung der Funktion der Praktischen Theologie bei Friedrich Daniel Ernst Schleiermacher Eine Unters. anhand s. prakt.-theol. Vorlesgn. Berlin, [s.n.], 1966. (Berlin, Humboldt-U., Theol. F., Diss. v. 25. Jan. 1966.) [Master Dissertation.] [(1951)] Première Session du Conseil mondial de la paix. Berlin, with Palamede Borsari and Jessie Street. 21-26 février 1951. Compte rendu et documents II. N.l., n.d.
Примітки
Посилання