ДС-1 (Дніпропетровський Супутник 1) — перша версія Дніпропетровського Супутника для оцінки стандартизованої супутникової платформи ДС і нової ракети-носія Космос.
Два супутники спробували запустити з полігону Плесецьк 1961 року.
Історія В грудні 1959 року створено Міжвідомчу науково-технічну раду з космічних досліджень при АН СРСР на чолі з академіком Мстиславом Келдишем, на яку покладено розробку планів створення космічних апаратів, видачу основних технічних завдань, науково-технічну координацію робіт з дослідження і освоєння верхньої атмосфери і космічного простору. Членом Президії ради затверджується Михайло Янгель, очільник дніпропетровського ДКБ-586, яке до 1960 року розробляло виключно бойові міжконтинентальні балістичні ракети, хоча роботи зі створення ракети-носія для запуску супутників на базі бойової ракети Р-12 інженери ДКБ виконували з 1957 року.
Зусиллями міжвідомчої науково-технічної ради з космічних досліджень при Академії наук, а також НДІ-4 Міністерства оборони СРСР підготовлено науково-технічне обґрунтування, на підставі якого 8 серпня 1960 підписано постанову ЦК КПРС і РМ СРСР «Про створення ракети-носія 63С1 на базі бойової ракети Р-12, розробку і запуск 10 малих ШСЗ». Постановою розробка ракети і супутників доручалася ДКБ-586, де розпочато розробку і виготовлення малих космічних апаратів ДС-А1, ДС-П1, ДС-К8, на яких вирішувались дослідні завдання і військово-прикладні експерименти.
На початку 1961 року в дніпропетровському ДКБ створені перші спеціалізовані відділи з космічної тематики. Значну практичну допомогу в розробці космічних апаратів фахівцям ДКБ надавало Корольовське ДКБ-1. У вересні 1961 року розробка космічного апарата ДС-1 вийшла на стадію натурних випробувань. До грудня 1961 року випущена проєктна документація апаратів ДС-А1, ДС-П1, ДС-К8.
Опис апаратів Космічні апарати початкового етапу: ДС-1, ДС-А1, ДС-К8, ДС-П1, ДС-МР, ДС-МТ виконані з максимально можливим використанням загальної конструктивної і апаратурної схеми. Герметичний корпус складався з двох напівсферичних днищ і циліндричної проставки діаметром 800 мм. Всередині корпусу, заповненого азотом, розташовані ферми, на яких розміщено робочу і дослідницьку апаратуру. Датчики дослідницької апаратури розташовувалися на циліндричній частині корпусу і верхньому днищі. Апаратура, зазвичай, комплектувалася з серійно виготовлених приладів і обладнання бойової ракетної техніки. Система терморегулювання в основі мала два вентилятори, блок управління з температурними датчиками і поверхні випромінювання. Антенно-фідерні пристрої містили 4 штирові, 5 стрічкових і одну щілинну антени. Довжина корпусу апаратів змінювалася залежно від складу і габаритів блоків апаратури.
«ДС-1 № 1» Перший космічний апарат ДС-1 № 1 важив 165 кг. Його основним завданням було відпрацювання нового носія і перевірка працездатності бортової апаратури в умовах космічного простору. 27 жовтня 1961 року при першому пуску ракети-носія 63С1 сталася відмова одного з приладів системи регулювання видимої швидкості внаслідок вібрацій на шахтній ділянці польоту. Супутник не відокремився від другого ступеня і впав за 385 км від старту.
«ДС-1 № 2» 21 грудня 1961 року на 353,8 секунді польоту передчасно вимкнувся двигун другого ступеня після закінчення пального. Окислювач другого ступеня вичерпався до досягнення орбітальної швидкості через неконтрольоване перекачування рідкого кисню в камеру згоряння. Верхній ступінь і супутник впали на Курильські острови.
Посилання Космічний апарат для розробки розвідувальних систем ДС-1 Космічні сторінки Ґюнтера ДС-1 Енциклопедія астронавтики