Гаври́ло Васи́льович Барано́вський (; ) — російський архітектор, інженер, мистецтвознавець і видавець.

Життєпис Гаврило Васильович Барановський народився 25 березня (6 квітня) 1860 року в Одесі в родині колезького секретаря Василя Івановича Барановського. Навчався в реальному училищі в Одесі, після закінчення якого у 1880 році вступив вільним слухачем на архітектурне відділення Санкт-Петербурзької академії мистецтв. Був відрахований з політичних мотивів і продовжив навчання в Інституті цивільних інженерів, який закінчив у 1885 році, отримавши срібну медаль і чин колезького секретаряЖуков В. Ю. «Эта книга и есть мера наших дел»: Юбилейный сборник Г. В. Барановского // под ред. Е. В. Клименко. — , 2016. — Май (№ 1 (14)). — С. 8—13..

Архітектурну діяльність Барановський розпочав у 1883–1885 роках під керівництвом Павла Сюзора. Його першим самостійним проєктом стала будівля Головної палацової канцелярії. З 1888 року обіймав посаду головного архітектора Балтійського заводу.

У 1897–1905 роках викладав в Інституті цивільних інженерів.

Був членом правління Товариства цивільних інженерів, членом Ради з гірничопромислових справ при Міністерстві землеробства та державного майна (з 1904 року), працював у Технічно-будівельному комітеті Міністерства внутрішніх справ (з 1885 року — технік, з 1902 року — понадштатний член комітету, з 1907 року — штатний член комітету). З 1907 року мав чин дійсного статського радника.

Після революцій 1917 року, у грудні того ж року, Барановський продав власну оригінальну віллу «Арфа» в Келломяках, збудовану за його проєктом у 1907 році. Водночас він залишився жити в Келломяках на іншій ділянці з житловим будинком. Помер у Келломяках у 1920 році на своїй дачі від «паралічу серця» та був похований на місцевому кладовищі.

Архітектор Єлісеєвих Першою роботою Барановського для родини Єлісеєвих став прибутковий будинок Єлісеєва на набережній Фонтанки, 64 (1890). Надалі він реконструював численні об'єкти нерухомості, що належали Єлісеєвим. Найвідомішими його роботами стали Будинок торгівельного товариства «Брати Єлісеєви» на Невському проспекті та московський Єлісеєвський магазин на Тверській вулиці, створений у співавторстві з Василем Воєйковим і Маріаном Перетятковичем. З 1898 року Барановський офіційно був головним архітектором усіх підприємств родини Єлісеєвих.

У низці публікацій зазначається, що Барановський став «домашнім архітектором» Єлісеєвих після того, як нібито одружився з дочкою Григорія Єлісеєва, очільника торгового дому Єлісеєвих. Проте архівні джерела спростовують цю інформацію: усі замовлення він отримував виключно завдяки своєму таланту та організаторським здібностям.

Барановський першим запропонував з'єднувати дворові й вуличні корпуси прибуткових будинків галереями. Завдяки цьому сходові клітки в обох частинах будівлі ставали парадними, що дозволяло здавати квартири за вищою ціною. Такий прийом він застосував у 1897 році під час будівництва власного будинку на вулиці Достоєвського, 36.

Громадська та видавнича діяльність З 1891 року був архітектором благодійного Відомства установ імператриці Марії, для якого спроєктував Очну лікарню в Санкт-Петербурзі.

Був автором, видавцем і редактором журналів «Наше житло» (1894–1895) та «Будівельник» (1895–1905). Організував видання та редагував семитомну «Архітектурну енциклопедію другої половини XIX століття». Брав участь у підготовці проєкту Будівельного статуту. Також Барановський уклав «Ювілейний збірник відомостей про діяльність колишніх вихованців Інституту цивільних інженерів» — унікальне бібліографічне видання, що містить довідки про 1024 випускників і їхні роботи. Ця книга й досі залишається важливим джерелом інформації про архітекторів XIX століття.

Родина У 1889 році Барановський одружився з Катериною Василівною Кобелєвою, сестрою свого приятеля, цивільного інженера Михайла Васильовича Кобелєва. Їхній син Василь Гаврилович Барановський став музикантом.

Примітки

Посилання

Санкт-Петербургские ассамблеи БАРАНОВСКИЙ Гавриил Васильевич // Справочник научных обществ России Энциклопедия Санкт-Петербурга