Наряджання могильних хрестів на Рівненському Поліссі (також вбирання могильних хрестів, прикрашання могильних хрестів) — елемент нематеріальної культурної спадщини України, традиційний поминальний обряд вшанування померлих, поширений переважно в північних районах Рівненської області. Обряд полягає в прикрашанні (вбиранні) дерев'яних могильних хрестів тканинами — рушниками, хустками, фартушками, стрічками чи відрізками тюлю — відповідно до статі та віку померлого. У 2023 році традицію внесено до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України (охоронний номер 065н).
Географія поширення Традиція активно побутує у Вараському, Сарненському районах та північній частині Рівненського району Рівненської області, зокрема в громадах Сарненщини, Дубровиччини, Варашанщини, Зарічненщини, Березнівщини та Соснівській. Серед населених пунктів — села Сварицевичі, Колки, Літвиця, Городець, Соснове та інші.
Історія та походження Обряд має дохристиянське походження і пов'язаний з архаїчними уявленнями про переродження душі в рослину або дерево. За давніми віруваннями, після смерті душа потребувала «одягу» та «їжі» в потойбічному світі. На місці поховання часто садили дерево чи кущ, яке згодом «одягали». З поширенням християнства культові дерева замінили могильні хрести, у яких, за народними уявленнями, оселяється душа померлого.
Етнографка Ірина Рачковська-Баковецька зазначає, що обряд поєднує культ предків із християнськими практиками. Наряджання має жертовний (офірний) характер — задобрення душ, щоб вони не гнівалися та молилися за живих. Сьогодні переважно зберігається естетичний і меморіальний сенс.
Опис обряду Обряд виконують переважно перед Великоднем (Чистий четвер або напередодні Провідної неділі/Антипасхи — «Великодня для померлих»), а в деяких громадах (наприклад, Сварицевичі) — також перед Зеленими святами (Трійцею).
На жіночих могилах: вішають хустки, фартушки («хвартушики»), відрізки тюлю, шалики. Фартушок символізує господарювання. На чоловічих могилах: вишиті або кухонні рушники (символ праці «в поті чола»). На дитячих: стрічки («лєнти», «косники»). Колір: для жінок — яскраві тони, для чоловіків — темні. На Березнівщині поширені відрізки тюлю.
Якщо на хресті є зображення Розп'яття, його не закривають повністю. Старі тканини знімають і спалюють, замінюючи новими. Раніше використовували домоткане полотно, тепер — фабричне.
Сучасний стан Традиція активно передається між поколіннями. Жінки приводять дітей і онуків на кладовище, пояснюючи сенс обряду. У 2023 році завдяки зусиллям Рівненського обласного центру народної творчості обряд офіційно визнано елементом культурної спадщини.
Значення Наряджання могильних хрестів — прояв живого культу предків і регіональної ідентичності Рівненського Полісся. Воно поєднує дохристиянські уявлення про потойбіччя з християнською традицією поминання.
Примітки
Джерела
Матеріали Рівненської обласної державної адміністрації.
Посилання
Відео на YouTube: «Як прикрашають могильні хрести на Рівненському Поліссі» (Суспільне Рівне)