Енн Грін (, 1659 або ) — англійська домашня служниця, яку 1650 року звинуватили у скоєнні дітовбивства. Вона відома тим, що вижила після спроби страти через повішення, після чого її повернули до життя медики з Оксфордського університету.

Ранні роки

Грін народилася близько 1628 року в , Оксфордшир. У юності вона працювала судомийницею в будинку сера Томаса Ріда, мирового судді, який жив неподалік у . Пізніше вона стверджувала, що 1650 року, коли вона була 22-річною служницею, її спокусив онук сера Томаса, Джеффрі Рід, якому було 16 або 17 років.

Суд і покарання

Вона завагітніла, хоча згодом стверджувала, що не знала про свою вагітність, поки в неї не стався викидень у вбиральні на сімнадцятому тижні. Вона намагалася приховати рештки плоду, але її викрили та запідозрили в дітовбивстві. Сер Томас притягнув Грін до відповідальності за Законом про приховування народження позашлюбних дітей 1624 року (21 Jas. 1. c. 27), згідно з яким існувала правова презумпція: якщо жінка приховувала смерть своєї позашлюбної дитини, підозрювали дітовбивство.

Повитуха засвідчила, що плід був надто недорозвиненим, щоб колись бути живим, а кілька слуг, які працювали з Грін, підтвердили, що вона мала проблеми зі здоров'ям приблизно за місяць до викидня, який почався після важкої праці з . Попри ці свідчення, Грін визнали винною у і повісили в Оксфордському замку 14 грудня 1650 року. На її власне прохання, кілька її друзів смикали вниз її тіло, що гойдалося, а один солдат чотири чи п'ять разів ударив її прикладом свого мушкета, щоб прискорити смерть. За пів години її визнали мертвою, зняли з шибениці та передали лікарям Оксфордського університету — Вільяму Петті та для анатомування.

Одужання

Вранці після повішення лікарі відкрили труну Грін і виявили у страченої слабкі пульс і дихання. Петті та Вілліс звернулися по допомогу до своїх оксфордських колег та . Група медиків випробувала безліч засобів, щоб оживити Грін: їй лили в горло гарячий лікувальний напій, розтирали кінцівки, робили кровопускання, прикладали припарку до грудей і навіть поставили димову клізму. Потім лікарі поклали її в тепле ліжко до іншої жінки, яка розтирала її та зігрівала. Грін почала швидко одужувати: вона заговорила через 12–14 годин лікування, а через чотири дні вже змогла вживати тверду їжу. Протягом місяця вона повністю одужала, якщо не враховувати амнезії щодо страти.

Помилування та подальше життя

Влада відтермінувала виконання вироку, поки Грін одужувала, а зрештою її помилували, вважаючи, що її врятував , що доводило її невинуватість. Крім того, один з авторів памфлетів зазначав, що сер Томас Рід помер через три дні після повішення Грін, тож не залишилося обвинувача, який міг би заперечити проти помилування. Проте інший памфлетист писав, що її одужання «викликало у деяких її ворогів гнів і обурення, аж до того, що один вельможа вимагав знову доправити її до місця страти, щоб повісити за шию, всупереч усьому Закону, розуму та справедливості; але деякі чесні солдати, присутні там, здавалося, були цим дуже незадоволені і заступилися за неї».

Після одужання Грін поїхала до друзів у село, забравши із собою свою труну. Вона вийшла заміж і народила трьох дітей. У книзі Роберта Плота «Природна історія Оксфордшира» (1677) стверджується, що вона померла 1659 року, тоді як Петті стверджував, що Грін прожила п'ятнадцять років після свого повішення і померла близько 1665 року, про що свідчить запис за 1675 рік у .

Культурне значення

Ця подія надихнула на створення двох памфлетів XVII століття. Перший, авторства В. Бердета, у першому виданні мав назву «Диво з див» (A Wonder of Wonders, Оксфорд, 1651), а в другому — «Декларація з Оксфорда про Енн Грін» (A Declaration from Oxford, of Anne Greene). Памфлети Бердета змальовують подію в чудесних, метафізичних тонах. 1651 року Річард Воткінс також опублікував памфлет під назвою «Новини з царства мертвих» (Newes from the Dead, Оксфорд: Леонард Лічфілд, 1651), що містив більш приземлений, медично точний прозовий звіт про цю подію, а також вірші, надихнуті нею. Серед 25 віршів різними мовами були й англійські рядки Крістофера Рена, який на той час учився у .

Історія Грін також згадана в англійському виданні «Історії світу» Дені Пето 1659 року та в «Природній історії Оксфордшира» Роберта Плота 1677 року.

Див. також

 — остання британка, страчена за вбивство власної дитини.

Примітки

Бібліографія