Сергі́й Ві́кторович Ко́нча (11 липня 1968, Шостка, Сумська область — 7 липня 2016) — український історик, археолог, індоєвропеїст та українознавець, кандидат історичних наук, старший науковий співробітник Центру українознавства Київського національного університету імені Тараса Шевченка, викладач Національного університету «Києво-Могилянська академія».
Основними напрямами його досліджень були походження та рання історія індоєвропейських народів, праіндоєвропейська культурна термінологія, індоєвропейська міфологія, етногенез українців і походження східнослов'янської епічної традиції. Археолог Леонід Залізняк вважав Кончу першим фаховим індоєвропеїстом в історії української науки.
Життєпис Народився 11 липня 1968 року в місті Шостка Сумської області, де здобув середню освіту. Після закінчення школи протягом трьох років працював слюсарем на заводі. У 1987—1990 роках проходив військову службу.
1990 року вступив на історичний факультет Київського державного університету імені Тараса Шевченка. У 1995 році закінчив університет із відзнакою, здобувши спеціальність «історик-археолог, викладач історії». У листопаді того ж року вступив до аспірантури Інституту українознавства Київського університету.
У 1999 році захистив кандидатську дисертацію «Проблема походження індоєвропейців: аналіз концепцій» за спеціальністю «українознавство».
Від 2000 року працював науковим співробітником, а згодом — старшим науковим співробітником Центру українознавства Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Одночасно викладав на магістерській програмі «Археологія та давня історія України» Національного університету «Києво-Могилянська академія».
У 2005—2010 роках був співкерівником і науковим секретарем постійно діючого семінару «Походження і давня історія індоєвропейських народів», який працював на базі Інституту археології НАН України та Українського товариства охорони пам'яток історії та культури.
Помер 7 липня 2016 року після важкої хвороби.
Наукова діяльність Головним напрямом наукової діяльності Кончі була індоєвропеїстика. Він досліджував історію пошуків прабатьківщини індоєвропейців, аналізував археологічні й лінгвістичні моделі походження індоєвропейської спільноти, її внутрішню диференціацію та подальше розселення.
У своїх працях дослідник поєднував дані археології, історичного мовознавства, антропології, етнології та порівняльної міфології. Він критично розглядав як степову концепцію походження індоєвропейців, так і теорії, що локалізували їхню прабатьківщину в Центральній або Північній Європі.
Окремий напрям його досліджень становили історія та етногенез слов'ян, проблема локалізації венетів у римських джерелах, походження українців, давньоруські літописи, билинний епос та історичні прототипи його персонажів.
На момент смерті був автором понад 80 наукових публікацій, зокрема індивідуальних і колективних монографій, статей з індоєвропеїстики, україногенези, культурогенези та історії України.
У 2017 році посмертно вийшла його узагальнювальна монографія «Індоєвропейці: пізнання доісторії», присвячена історії дослідження походження, прабатьківщини та розселення індоєвропейських народів.
Основні праці
Монографії
Билинний Ілля Муромець: витоки епічного образу. — Київ: ВПЦ «Київський університет», 2016. Індоєвропейці: пізнання доісторії. — Київ: Видавець Олег Філюк, 2017. Походження, становлення та розвиток українського народу. — Київ: ВПЦ «Київський університет», 2010 (у співавторстві).
Вибрані статті
Проблема спільноіндоєвропейської культурної термінології // Мовознавство. — 1998. — № 1. — С. 54—62. Проблема прабатьківщини індоєвропейців в історіографії // Археологія. — 1998. — № 3. Концепція «степових інвазій» М. Гімбутас: спроба критичного аналізу // Археологія. — 2001. — № 3. Диференціація індоєвропейської спільноти // Маґістеріум. Археологічні студії. — 2001. — Вип. 6. — С. 57—63. The Indo-European's Homeland Problem: Models and Facts // The Roots of Peoples and Languages of Northern Eurasia IV. — Oulu, 2002. Венети/венеди римських джерел: вирішення проблеми локалізації // Маґістеріум. Археологічні студії. — 2003. — Вип. 11. — С. 50—55. Перспективи етногенетичних реконструкцій за кам'яної доби: матеріали індоєвропеїстики // Кам'яна доба України. — Київ, 2004. — Вип. 5. Аріо-кельто-італські зв'язки (за лексичними даними) // Маґістеріум. Археологічні студії. — 2005. — Вип. 20. — С. 47—52. Чи існує «Іоакимів літопис»? // Український історичний журнал. — 2007. — № 2. До витоків билини про Святогора («Весілля на Святих Горах») // Маґістеріум. Археологічні студії. — 2009. Сто років української індоєвропеїстики // Кам'яна доба України. — 2010. — Вип. 13. Міграції індоєвропейців у висвітленні лінгвістичної палеонтології: на прикладі назви лосося // Українознавчий альманах. — 2012. — Вип. 7. Ідентифікація «країни слов'ян» за «Описом північних народів» невідомого автора // Східний світ. — 2013. — № 1. — С. 115—123.
Примітки
Джерела та посилання
Сергій Вікторович Конча — Кафедра археології та музеєзнавства Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Праці Сергія Кончі у реферативній базі «Україніка наукова».