Єлизавета Григорівна Гілельс (; ) — радянська та російська скрипалька і музична педагогиня. Заслужена артистка РРФСР (1977). Сестра піаніста Еміля Гілельса, дружина скрипаля Леоніда Когана.

Життєпис Єлизавета Гілельс народилася 30 вересня 1919 року в родині віленського міщанина Герца Гіршевича (Григорія Григоровича) Гілельса (1865–1940) та Гесі Шмулівни (Самійлівни) Гілельс (уродженої Замощиної, у першому шлюбі — Дінер; 1877–1961)Запись о рождении в канцелярии одесского городского раввина : родители — виленский мещанин Герц Гиршевич Гилельс, жена Геся Шмулевна.Елизавета Гилельс в эвакуационных списках (музей Яд Вашем, Иерусалим)Геся Самойловна Гилельс в эвакуационных списках (1942). Її батько працював бухгалтером на цукровому заводі, мати займалася вихованням дітей і домашнім господарством. Подружжя мало дітей від попередніх шлюбів і жило в скромній квартирі на Молдаванці.

Початкову музичну освіту здобула у класі Петра Столярського, відомого музичного педагога в Одесі. Згодом навчалася в Абрама Ямпольського в Москві.

На початку творчої кар'єри виступала в дуеті зі своїм братом, піаністом Емілем Гілельсом. Найвищим конкурсним досягненням стало третє місце на Міжнародному конкурсі скрипалів імені Ежена Ізаї в Брюсселі у 1937 році. Після одруження зі скрипалем Леонідом Коганом перейшла до педагогічної діяльності. Під час Другої світової війни була евакуйована до Свердловська.

З 1966 року викладала в Московській консерваторії, а у 1987 році отримала звання професора. Серед її учнів — Ілля Груберт, Ілля Калер, Стефан Яків і Саша Рождественський.

Була нагороджена орденом «Знак Пошани» (3 червня 1937 року — за виняткові успіхи в галузі музичного мистецтва). 8 квітня 1977 року їй було надано звання заслуженої артистки РРФСР.

Похована на Новодівичому кладовищі в Москві.

Сім'я

Чоловік — Леонід Коган (1924–1982), скрипаль, музичний педагог, народний артист СРСР, лауреат Ленінської премії. Син — Павло Коган ( 1952), скрипаль, диригент, народний артист Росії. Онук — Дмитро Коган (1978–2017), скрипаль, заслужений артист Російської Федерації. Дочка — Ніна Коган ( 1954), піаністка, багаторічна концертмейстерка свого батька, професорка Московської консерваторії. Онуки — Вікторія Юріївна Коган-Корчинська ( 1978), піаністка, лауреатка міжнародних конкурсів, та Даніїл Юлійович Мілкіс ( 1993), скрипаль.

Пам'ять В Одесі, у Театральному провулку, 4, де Еміль і Єлизавета Гілельси проживали у 1933–1937 роках, встановлено меморіальну дошку.

Примітки

Література

Leonid Kogan Bibliography — M. Zazovsky, L. K. (, 1956). «Leonid Borisovich Kogan.» BAKER’S BIOGRAPHICAL DICTIONARY OF MUSICIANS, Centennial Edition. Nicolas Slonimsky, Editor Emeritus. Schirmer, 2001. Emil Gilels in Memoriam Violin Virtuosos (from Paganini to 21st century) — Henry Roth 1997. ISBN 1-879395-15-0 В сб.: Музыкальное исполнительство, в. 6, М., 1970, с. 162–193; — Гринберг М., Пронин В., В классе П. С. Столярского «Советская музыка», 1972, № 3. — Ойстрах Д., Фурер С., Мордкович Л., О нашем учителе. (К столетию П. С. Столярского) Emil Gilels — A Portrait (Biography) by Prof. Dr. Elena Federovitch Ekaterinburg, 2007