Гірські́ перего́ни або швидкісни́й підйо́м на па́горб (, hillclimbing або speed hillclimbing, ) — різновид змагань в автоспорті з роздільним стартом кожного автомобіля, що проводиться на трасі, на якій лінія фінішу розташована як правило вище лінії старту. Визначальним фактором для остаточних результатів є час проходження даної дистанціїНАЦІОНАЛЬНИЙ СПОРТИВНИЙ КОДЕКС АВТОМОБІЛЬНОЇ ФЕДЕРАЦІЇ УКРАЇНИ (НСК FAU) затверджено КАС FAU 15.11.2019 вводиться в дію з 01.01.2020, Редакція від 24.05.2020 р. зі змінами від 08.05.2021 р.. Змагання бувають дорожні (шосейні) та позашляхові (кросові).

Історична довідка Це один із найстаріших видів автоспорту, оскільки перший відомий підйом на гору в Ла-Тюрбі поблизу Ніцци (Франція) відбувся ще 31 січня 1897 року. Підйом на пагорб в рамках змагань , у графстві Вустершир (Англія), є найстарішим у світі видом змагань автоспорту, який проводиться від 1905 року без перерв і на тій же трасі.

Найдовша стала траса для швидкісного підйому на пагорб у Великій Британії знаходиться у (Західний Йоркшир); довжина треку становить 1448 метрів. Найвідомішим змаганням з підйому на пагорб трасою дорожнього типу у США є перегони , що проводяться з 1916 року.

Є й інший різновид змагань зі швидкісного підйому, у якому беруть участь спортсмени на позашляхових мотоциклах. У цих змаганнях гонщики мають заїхати якнайдалі на надзвичайно круті пагорби. Переможцем стає той, хто може досягти найбільшої висоти, або, якщо до вершини добирається більше як один учасник, той, хто затратив менше часу. Цей вид мотокросу, що вимагає як досвіду, так і певної мужності, має довгу історію у США, а також користувався популярністю у Франції та Австрії з 1980-х років. Австрійський захід, що проводився у , який в основному мав на меті розважання публіки, послужив прикладом для проведення безлічі подібних заходів.

Гірські перегони в Україні Перші спроби організації гірських перегонів в Україні відбувалися ще у 2000-х роках, однак стабільного календаря не існувало. Після 2023 року швидкісний підйом на пагорб став однією з перших дисциплін, які відновилися попри воєнні умови, завдяки доступності трас у Карпатах та високій безпеці маршрутів. З 2024 року Ужоцький перевал став традиційним місцем відкриття сезону. У 2025—2026 роках кількість учасників стабільно зростає, а дисципліна набуває популярності серед аматорів та професійних пілотівВячеслав Щербина Гірські перегони: Сезон відкриває Ужоцький перевал // MotorCar. 28 травня 2026.

Ужоцький перевал (Закарпатська область) є головною та найвідомішою трасою України, де проводяться гірські перегони. Її основні характеристики: довжина: ≈ 3,8 км кількість поворотів: 22 перепад висот: ≈ 211 м якісне асфальтове покриття наявність захисних огороджень (гард рейли). Траса поєднує швидкісні ділянки та технічні повороти, що робить її придатною як для новачків, так і для досвідчених пілотів. На перевалі традиційно проводиться відкриття сезону. Інші етапи змагань проводились у Кривопіллі та поблизу курорту Буковель (Івано-Франківська обл.), а також біля Східниці (Львівська обл.)

Змагання в Україні проводиться за стандартним європейським форматомЧЕМПІОНАТ УКРАЇНИ З ГІРСЬКИХ ГОНОК 2021 РОКУ ЗАГАЛЬНИЙ РЕГЛАМЕНТ: тривалість етапу — два дні; тренувальні підйоми — 1; кваліфікаційні підйоми — 2; залікові підйоми — 3; у підсумок зараховуються два найкращі залікові підйоми.

Європа Швидкісне сходження на пагорб у континентальній Європі зазвичай проводяться на трасах довжиною у декілька кілометрів, використовуючи особливості доступних пагорбів і гір, включаючи Альпи. Найпрестижнішим змаганням є , що проводиться під егідою FIA.

Австрія Місце проведення: гора . Історична траса знаходиться у Земмерінгу.

Велика Британія У Великій Британії формат змагань відрізняється від формату в інших частинах Європи, траси значно коротші.  — це найдовший постійний гірський підйом основних островів Великої Британії. Ці короткі траси більше схожі на спринт в гору — і майже завжди підйом для досвідчених гонщиків займає менше однієї хвилини. З цієї причини автомобілі та водії, як правило, не перетинаються між чемпіонатами Британії та континентальної Європи.

Підйом на гору також має відношення і до мотоспорту, де керівним органом є Національна асоціація швидкісного підйому на пагорб (National Hill Climb Association, NHCA)

Італія У чемпіонаті Італії, також відомому як , є найдовші та найскладніші сходження на гори, такі як , (італійські гонки під егідою FIA в рпмках ), Pedavena-Croce d'Aune, і Verzegnis-Sella Chianzutan, які також є найвідомішими.

Гірські перегони в Італії стали відомими у 1970-х, на початку 1980-х, між 1994—2000 і наприкінці 2000-х років, особливо в останні два періоди завдяки телевізійним сервісам, журналам та прямим коментарям в Інтернеті.

Найвідомішими італійськими пілотами, які багато вигравали навіть у Європі, є Лудовіко Скарфіотті (відомий гонщик команди Ferrari, який виграв гонку Формули-1 у Монці 1966 року), Джакомо Мойолі (Noris) (він виграв майже всі гонки в Італії до 1972 року, помер у 1972), Доменіко Скола (який керував спортивним прототипом навіть у віці 80 років), (учасник понад 20 чемпіонатів Італії та Європи, у 1970-1990-х роках), Еціо Баріббі (триразовий чемпіон Італії), Фабіо Данті (чемпіон Італії 1994, чемпіон Європи 1995-96, помер у 2000), Паскуале Ірландо (чемпіон Італії на початку 1990-х і чемпіон Європи другої половини 1990-х), Франц Чагер (триразовий чемпіон Європи на початку 2000-х), Сімоне Фаджіолі (реальний Чемпіон Італії 2000-х років) та Денні Зардо (чемпіон Італії 2005 та 2008 років, чемпіон Європи 2003 року)

Німеччина

Німеччина має давні традиції гірських перегонів, деякі виробники автомобілів або мотоциклів брали участь у заводських командах, поки Бергренен не став аматорським заходом у 1970-х роках. Дві землі, Північний Рейн-Вестфалія та Баден-Вюртемберг, більше не дозволяють проведення гірських перегонів, переважно з екологічних причин. Таким чином, мабуть, найвідоміша подія, гонка Фрайбург-Шауінсланд у Чорному лісі, вже не є змаганням, як майже 100 років тому, коли 5 серпня 1928 року у Фрайбурзі відбулося Четверте Міжнародне сходження на гору Шауінзланд у Фрайбурзі відбулося: "Автомобіль показав найшвидший час дня, Bugatti Гойссера розігнався до швидкості 74,009 км/год, а найшвидшим мотоциклом був DKW Штегмана — 69,6 км/год ". Рудольф Караччіола (Mercedes) переміг у класі перегонових автомобілів з двигуном понад два літриMotor Sport, August–September 1928, Page 345..

У 1930-х роках, в епоху знаменитих «Срібних стріл» від Auto Union та Mercedes-Benz, Ганс Штук (1900—1978) домінував у європейському сходженні на пагорб, що принесло йому прізвисько «Бергкеніг» («Король гір»). Потужні автомобілі Гран-прі з наддувом часто модифікувалися для використання подвійних задніх шин, як у вантажівок, для забезпечення кращого зчеплення з дорогою.

Німеччина має лише невелику частину Альп і мало підйомів там, як-от «Йогреннен» від Гінделанга до Оберйога, а гонка Россфельд у Бергтесгаденських Альпах була частиною Чемпіонату світу серед спортивних автомобілів 1965 року. У той час Porsche представив легкі варіанти «Bergspyder» з відкритим верхом, оскільки їхні перегонові моделі були створені для гонок на витривалість до 24 годин, причому був найекстремальнішим, вагою лише 384 кг.

Більшість німецьких гірських перегонів проходять у регіоні Середній Гебіргебірге, але навіть досить рівнинна північна частина Німеччини має гірські сходи, як-от той, що в Гілтері поблизу Оснабрюка, який є частиною німецької серії Berg Cup. У календарі 2023 року Шоттенрінг, Вольсфельд, Іберг біля Гайльбад-Гайлігенштадта, Гомбург, Саарланд, Гауенштайн біля Гаузена, Рен-Грабфельд, Айхенбюль, Мікгаузен — це події в Німеччині. Додаткові раунди проводяться в Люксембурзі, Австрії чи Швейцарії.

Португалія У Португалії є кілька традиційних змагань із виїзду на пагорб, а національний чемпіонат набуває популярності з 2010 року. є найпопулярнішим і найвідомішим змаганням такого роду, яке проводиться з 1927 року, переважно вони є етапом загальноєвропейських чемпіонатів.

Румунія

У Румунії першою великою подією у цьому виді автоспорту були змагання на трасі Feleac course, у Клужі. З 1930, тут проводився етап Чемпіонату Європи з підйому на пагорб. Рекорд цих змагань встановив відомий німецький гонщик Ганс Штук у 1938 за кермом 600-сильного Auto Union Grand Prix car. Штук пройшов гравійну трасу у 7 км за 2 хв 56 с. В останні десятиліття трасу було розширено, щоб збільшити пропукскну спроможність, і тому вважається непридатною для автоперегонів.

Сучасні змаганні зі швидкісного підйому на пагорб це Viteză în Coastă або Campionatul Național de Viteză pe Traseu Montan (VTM).

Словаччина У Словаччині є декілька традиційних змагань з виїзду на пагорб. До найвідоміших і найпопулярніших належать перегони «Pezinská Baba hillclimb race» і «Dobšinský Kopec hillclimb race»

Йозеф Береш — один із найвідоміших словацьких водіїв, які беруть участь у місцевих та міжнародних змаганнях з підйому на пагорб. Береш також дуже популярний у соціальних мережах завдяки відео, у яких він їздить за кермом свого легендарного гоночного автомобіля Audi Quattro S1Winner of first day on Moris Cup Jahodná 2017 is Jozef Béreš pav.rallye.sk, accessed 4 February 2021.

Франція був однією з найбільш конкурентоспроможних серед європейських національних серій, куди залучались багатьох нових авто з F2 та 2-літрових спортивних автомобілів протягом 1970-х і початку 1980-х років. Серед відомих чемпіонів цього періоду були (1967 і 1968), (1969), (1970) і (1971, 1972, 1973 та 1974). Найкраще знані швидкісні підйоми () є (підйом на гору Ванту довжиною траси у 21,6 км), що починається від села Бедуен, і підйом на гору у муніципалітеті Мон-Дор.

Швейцарія Автоперегони заборонені у Швейцарії після трагедії на перегонах 24 години Ле-Мана що сталася в Ле-Мані у 1955 році. Однак ця заборона не поширюється на перегони, де гонщики змагаються лише опосередковано через годинник. Такі події, як ралі, підйом на гору та слалом, є дуже популярними, в тому числі FIA .

Найвідомішими гірськими перегонами є Перегони з підйому на пагорб Гурнігель (Gurnigelrennen), траса Аян — , траса Сент-Урсан — Ле Ранж'є () та історичні . Лудовіко Скарфіотті 30 серпня 1965 року за кермом 2-літрового Dino 206 GT виграв чемпіонат Європи з підйому на пагорб у Competition Press & Autoweek, 2 жовтня 1965, Page 3..

Північна Америка

Канада У Канаді найвідомішими змаганнями з підйому на пагорб є змагання Knox Mountain Hillclimb, що проводяться у Келоуні (Британська Колумбія). Тут є 3,5-кілометрова асфальтована дорога з підйомом на 245 м. Змагання проводяться щорічно з 1950-х років із залученням водіїв із тихоокеанського північного заходу.

Сполучені Штати Америки У Сполучених Штатах гірські перегони мають давню традицію, яка сягає корінням у перші дні автомобільних змагань. Деякі з них організовані в європейському стилі та проводяться на довгих гірських трасах, і в багатьох випадках присутність глядачів або заборонена, або суворо обмежена з міркувань безпеки.

(PPIHC) — щорічні міжнародні авто-мото змагання з підйому на пагорб, що проходять на горі Пайкс у штаті Колорадо, мають ще другу, неофіційну назву Гонка до хмар (Race to the Clouds). Довжина дистанції, яку долають пілоти, становить 19,99 км (12,42 милі). Стартова позиція знаходиться на висоті 2862 метри над рівнем моря, а фініш — на висоті 4301 метр над рівнем моря. Звивиста гірська траса із середнім ухилом 7 % має 156 поворотів, а перепад висот між стартом та фінішем становить 1 439 метрів. До 2011 року включно покриття траси було змішаним — частина ділянок була заасфальтована, інша частина залишалася гравійною. Гонка включена в Календар Міжнародних подій Міжнародної автомобільної федерації. Перші змагання відбулися у 1916 році. У змаганнях беруть участь різні класи автомобілів, мотоциклів, вантажівок та квадроциклів. У середньому кількість учасників коливається близько до 150.

Мексика