Сеїт Мегмет ефенді (XVIII століття - 1 листопада 1806, Таврійська область) — останній кадіаскер Кримського ханства, другий муфтій Таврійської області.

Біографія

Історичний контекст та діяльність у період анексії Після анексії Кримського ханства Російською імперією у 1783 році імперська влада постала перед проблемою інтеграції місцевого мусульманського населення та створення лояльної релігійної адміністрації. Маніфест Катерини II від 8 квітня 1783 року формально гарантував недоторканність релігійних прав мусульман. Для стабілізації ситуації в регіоні та запобігання заворушенням російський уряд вирішив тимчасово зберегти традиційну ісламську судову й адміністративну ієрархію, на чолі якої стояли муфтій та кадіаскер, хоча й підпорядкував їх новоствореній імперській структурі управління.

В указі Катерини II найсвітлішому князю Григорію Потьомкіну від 28 червня 1783 року зазначалося, що необхідно «визначити належне та небідне утримання мечетям і службовцям у них школах їхніх та на інші подібні корисні справи». Мусульман Криму на той момент очолювали муфтій Мусалар ефенді та кадіаскер Сеїт Мегмет ефенді. Іменним указом імператриці вони були перезатверджені на своїх посадах 24 квітня 1784 року. Їм встановлювалося жалування з місцевих вакуфних доходів (вакфів). Мусалар ефенді виділялося по 2 000 рублів на рік, а Сеїту Мегмету ефенді — 1 500 рублів.

У Кримському ханстві посада кадіаскера (військового судді) вважалася другою за значенням у релігійно-правовій системі після муфтія. Кадіаскер очолював судову гілку влади, призначав місцевих суддів (кадіїв) і розбирав найбільш складні цивільно-правові справи. З переходом Криму під російський протекторат повноваження Сеїта Мегмета ефенді фактично звузилися до виконання ролі посередника між новою адміністрацією та кримськотатарським суспільством у питаннях шаріатського судочинства.

Призначення муфтієм та заснування Духовного правління У 1791 році помер муфтій Мусалар ефенді, після чого його посада тривалий час залишалася вакантною. Лише 18 червня 1792 року правитель Таврійської області генерал-майор Семен Жегулін подав офіційне представлення до Санкт-Петербурга, в якому клопотав про затвердження на посаді муфтія кадіаскера Сеїта Мегмета ефенді. Крім того, Семен Жегулін та Сеїт Мегмет ефенді запропонували ліквідувати посаду кадіаскера й натомість обрати колегію, яка складалася б із 6 «ефендіїв»Звання виникло внаслідок нерозуміння кримськотатарської системи звань імперською адміністрацією. Шанобливе звертання ефенді не могло бути назвою посади, і згодом їх офіційно стали називати повітовими кадіями.

23 січня 1794 року Катерина II підписала указ, яким затвердила Сеїта Мегмета ефенді на посаді таврійського муфтія. Йому підтверджувалося тепер уже державне казенне жалування в розмірі 2 000 рублів на рік. Санкт-петербурзький уряд вирішив не скасовувати традиційну для мусульманської спільноти Криму посаду кадіаскера, призначивши на неї Абдураїма ефенді. Додатково на допомогу муфтію та кадіаскеру було визначено 5 членів духовної консисторії, які спільно утворили Таврійське магометанське духовне правління (ТМДП).

Візит до Санкт-Петербурга та записка Олександру I У вересні 1801 року таврійський муфтій Сеїт Мегмет ефенді прибув до Санкт-Петербурга, де представив імператору Олександру I доповідну записку. Документ стосувався нагальних справ кримських мусульман, які роками накопичувалися без розв'язання російською владою. Записка містила 5 основних пунктів: Про підтвердження прав і привілеїв, раніше дарованих кримським татарам і духовенству зокрема. Порушувалася гостра проблема духовенства, яке під час ревізій було помилково записане до категорії «казенних селян». Муфтій пропонував повернути їх до духовного стану. Про вакуфне майно та капітали. Сеїт Мегмет пропонував юридично закріпити вакуфи за мечетями, текіє та медресе на постійній основі. Про правила успадкування майна після смерті кримського мусульманина та призначення законних опікунів. Про загальну роль місцевого ісламського духовенства та таврійського муфтіяту зокрема. Про фактичне відкриття офіційної установи таврійського муфтіяту в місті Ак-Мечеть та будівництво чи оренду спеціального приміщення для засідань правління.

За пунктами цієї записки новоросійський військовий губернатор Іван Міхельсон зробив низку зауважень, підтримавши пропозиції муфтія. Він зазначав, що мусульманське духовенство та все кримськотатарське населення «на ці привілеї заслуговують» і клопотав про дозвіл офіційно відкрити духовне правління. Щодо будівлі губернатор вважав, що державі необхідно або придбати будинок за кошти скарбниці, або віднести витрати на утримання ТМДП та купівлю будівлі на рахунок вакфів. Місцем перебування правління Іван Міхельсон також пропонував визначити Ак-Мечеть (Сімферополь).

Комісія сенатора Лопухіна У відповідь на звернення муфтія 14 листопада 1802 року Олександр I підписав указ на ім'я сенатора Івана  Лопухіна з дорученням провести ревізію на місці та вирішити питання функціонування магометанського правління в Таврійській губернії. До цього Іван Лопухін ревізував Казанську та Оренбурзьку губернії, де мешкали великі мусульманські громади.

Під час дослідження справ у Криму Іван Лопухін мав вивчити кілька питань: необхідність збільшення чисельності мусульманського духовенства, повернення духовного стану до привілейованого становища часів Катерини II, а також умови відкриття у Сімферополі Духовного правління з чітким регламентом прав та обов'язків. Імператор рекомендував залучити до роботи муфтія Сеїта Мегмета ефенді, однак через хворобу останнього на запитання сенатора переважно відповідав кадіаскер Абдураїм ефенді. За результатами роботи 18 лютого 1803 року Іван Лопухін представив доповідь із 12 пунктів, рекомендувавши заснувати в Сімферополі магометанське правління у складі кадіаскера та 4 улемів.

Хоча цей та інші ранні проєкти реформування ТМДП тривалий час залишалися нереалізованими через бюрократичну тяганину та побоювання імперського уряду щодо надмірної автономії мусульман, діяльність Сеїта Мегмета ефенді мала фундаментальне значення. Його запити та матеріали комісії Лопухіна окреслили коло ключових проблем, які зрештою лягли в основу офіційного положення про Таврійське магометанське духовне правління, остаточно затвердженого у 1831 році за правління Миколи I.

Сеїт Мегмет ефенді помер 1 листопада 1806 року.

Примітки

Література