Гірські луки Австралійських Альп (ідентифікатор WWF: AA1001) — австралазійський екорегіон гірських луків та чагарників, розташований на південному сході Австралії.

Географія Екорегіон гірських луків Австралійських Альп охоплює високогір'я Австралійських Альп — найвищої частини Великого Вододільного хребта, великої гірської системи, що простягається уздовж східного узбережжя Австралії. Австралійські Альпи займають менше 0,3 % території країни і тягнуються на 600 км від хребта поблизу Канберри через територію Нового Південного Уельсу, Австралійської Столичної Території та Вікторії майже до Мельбурна. Найвищою вершиною Австралійських Альп та всієї материкової Австралії є гора Косцюшко заввишки 2228 м, розташована у Сніжних горах.

Повільне, поступове підняття Австралійських Альп почалося 50-60 мільйонів років тому. Вік гірських порід екорегіону коливається від 500 до 20 мільйонів років. Внаслідок надзвичайного віку гір розвинені ґрунти зустрічаються тут навіть на найвищих висотах. Значне вивітрювання призвело до утворення численних хвилястих плато, витягнутих гірських хребтів та вузьких долин. Під час плейстоцену Австралійські Альпи були єдиним місцем у Австралії, вкритим льодовиками. Тут беруть початок багато річок, які є джерелом води для майже половини населення країни.

На висоті нижче 1300 м над рівнем моря гірські луки Австралійських Альп переходять у помірні ліси Південно-Східної Австралії.

Класифікація IBRA Згідно з класифікацією екорегіон "Гірські луки Австралійських Альп" відповідає біорегіону "Австралійські Альпи". Він складається з двох субрегіонів: Регіони та субрегіони IBRA7Субрегіон IBRAКодIBRAПлощаСніжні гори AUA01 AUA02

Клімат На низьких висотах екорегіону переважає помірний морський клімат (Cfb за класифікацією кліматів Кеппена), а у високогір'ях — континентальний клімат (Dfb за класифікацією Кеппена) або субарктичний клімат (Dfc за класифікацією Кеппена). На горі Косцюшко середня зимова температура становить 1-2 °C, однак протягом року на ній спостерігається лише 10 днів без заморозків. Тут випадає найвища кількість опадів у Австралійських Альпах — приблизно 3800 мм. На нижчих висотах та на сході екорегіону опадів випадає менше, переважно влітку. В Австралійських Альпах трапляються снігопади, однак на низьких висотах сніг рідко утворює покрив на значний період часу. На висоті від 1400 до 1800 м над рівнем моря сніг може залишатися на період від 1 до 4 місяців, але на висоті понад 1800 м над рівнем моря сніг лежить на землі понад 4 місяці.

Флора У Австралійських Альпах зустрічаються різні рослинні угруповання, розподіл яких залежить від висоти над рівнем моря. Висотна поясність регіону характеризується переходом від лісів до високогірних луків. На висоті до 1100 м над рівнем моря поширена зона плоскогір'їв, на висоті від 1100 до 1400 м над рівнем моря — гірська лісова зона, на висоті від 1400 до 1850 м над рівнем моря — субальпійська зона, а на висоті понад 1850 м над рівнем моря — альпійська зона.

Рослинність у плоскогір'ях була переважно знищена, однак її залишки зустрічаються у долинах річок. Вона представлена невисокими рідколіссями з трав'яним підліском. Серед видів, поширених у цих рідколіссях, слід відзначити (Eucalyptus melliodora), а також деякі види акацій, зокрема сріблясті акації (Acacia dealbata) та (Acacia mearnsii). На більших висотах поширені вологіші та густіші ліси, основу яких складають кулясті евкаліпти (Eucalyptus globulus), (Eucalyptus radiata), (Eucalyptus dives) та манні камедеві евкаліпти (Eucalyptus viminalis). Ще вище поширені чисті насадження королівських евкаліптів (Eucalyptus regnans) та (Eucalyptus delegatensis). Підлісок в них менш густий, ніж в інших гірських лісах, оскільки через лісовий намет проникає менше сонячного світла.

На більших висотах високогірні ліси поступаються місцем субальпійським лісам, у яких переважають снігові камедеві евкаліпти (Eucalyptus pauciflora) та (Eucalyptus stellulata). В їхньому підліску поширені чагарники з родини вересових (Ericaceae). Верхня межа лісу в Австралійських Альпах лежить на висоті від 1600 до 1800 м над рівнем моря, залежно від місцевих умов.

У альпійській зоні, розташованій на найвищих висотах екорегіону, поширені пустища, луки та болота, на яких зростають невисокі рослини заввишки до метра. У районах, де переважають ґрунти з добре розвиненим шаром гумусу, поширені різні представники родин Айстрові (Compositae), Осокові (Cyperaceae), Злакові (Gramineae), Ситникові (Juncaceae), Жовтецеві (Ranunculaceae) та Окружкові (Apiaceae). У чагарникових угрупованнях переважають представники родин Протеєві (Proteaceae), Миртові (Myrtaceae), Рутові (Rutaceae), Айстрові (Compositae), Бобові (Fabaceae) та Подокарпові (Podocarpaceae). У альпійсько-тундрових угрупованнях зустрічаються , зокрема різні види (Coprosma spp.) та (Colobanthus spp.). Єдиним видом хвойних рослин, поширеним у високогір'ях Австралійських Альп, є ногоплідник Лоуренса (Podocarpus lawrencei).

Загалом в Австралійських Альпах зустрічається понад 1400 видів рослин, з яких 66 видів є ендеміками, причому 26 видів зустрічаються виключно в альпійських та субальпійських районах. Несудинна флора також характеризується високим різноманіттям: в Австралійських Альпах зареєстровано 20 % від усіх видів лишайників Австралії. Багато видів, що зустрічаються в Австралійських Альпах, зокрема евкаліпти (Eucalpytus spp.) та акації (Acacia spp.), походять від видів, поширених у низовинах, а деякі види демонструють гондванське походження, причому їх частка зростає зі збільшенням висоти. Рівень ендемізму місцевої флори високий: близько 10 % видів рослин, поширених в районі гори Косцюшко, є ендеміками цієї області. Однак ендемічні роди в екорегіоні відсутні, і загалом рівень ендемізму в Австралійських Альпах нижчий, ніж в горах Тасманії.

Флора Австралійських Альп демонструє низку адаптацій до прохолодного клімату, тривалого снігового покриву та зимової посухи. Деякі види утворюють пуп'янки восени та починають квітнути щойно після танення снігу, а унікальні (Caltha introloba) цвітуть ще до танення снігового покриву. Види, поширені у альпійській зоні, демонструють адаптації, подібні до таких у рослин з інших альпійських зон світу: вони, як правило, невеликі та притиснуті до землі, швидко ростуть, щоб скористатися коротким вегетаційним періодом, рідко утворюють насіння, натомість частіше ростуть з кореневищ, цибулин або кореневих вузлів.

Фауна Фауна Австралійських Альп також включає низку спеціалізованих видів, поширених у альпійських та субальпійських районах. До таких видів належить ендемічний гірський карликовий поссум (Burramys parvus) — єдиний вид сумчастих, який переживає тривалі періоди сплячки, подібно до плацентарних ссавців Північної півкулі, а також дуже рідкісні південні несправжні жаби (Pseudophryne corroboree), поширені у Національному парку Косцюшко, та (Philoria frosti), поширені на плато Бау-Бау. Серед майже ендемічних представників екорегіону слід відзначити (Ranoidea spenceri), (Pseudophryne dendyi), альпійського лучного сцинка (Eulamprus kosciuskoi) та псевдомою Спенсера (Pseudemoia spenceri).

Окрім гірських карликових посумів (Burramys parvus), у альпійських та субальпійських районах Австралійських Альп зустрічаються лише чотири види дрібних ссавців, зокрема широкозубі миші (Mastacomys fuscus), австралійські чагарникові щури (Rattus fuscipes), болотяні сумчасті миші (Antechinus minimus) та спритні сумчасті миші (Antechinus agilis). На нижчих висотах зустрічаються більші ссавці, зокрема рудошиї валлабі (Notamacropus rufogriseus), болотяні валлабі (Wallabia bicolor), короткошерстні вомбати (Vombatus ursinus), тигрові кволи (Dasyurus maculatus), австралійські єхидни (Tachyglossus aculeatus) та качкодзьоби (Ornithorhynchus anatinus).

В альпійській та субальпійській зонах Австралійських Альп зареєстровано приблизно 60 видів птахів, однак жоден з них не є ендеміком екорегіону. Серед птахів, поширених у високогір'ях екорегіону, слід відзначити австралійського щеврика (Anthus australis), вогнистого тоутоваї (Petroica phoenicea), малого крука (Corvus mellori) та австралійського орла (Aquila audax). У гірських лісах на нижчих висотах зустрічаються червоноголові какаду (Callocephalon fimbriatum) та великі лірохвости (Menura novaehollandiae).

Безхребетна фауна екорегіону включає низку видів прямокрилих комах, що демонструють незвичайні адаптації до прохолодного гірського клімату, зокрема (Monistria concinna) та (Kosciuscola tristis). Австралійські Альпи також відомі щорічними міграціями (Agrotis infusa), які проводять літо в горах, а зиму — у низинах. У минулому ці міграції забезпечували важливе джерело їжі для аборигенів Південно-Східної Австралії.

Збереження Хоча частину гірських лісів, поширених на низьких висотах Австралійських Альп, було знищено за останні століття, більша частина високогір'їв екорегіону є відносно незайманою. Тим не менш, природі регіону загрожує розвиток туризму, який призводить до витоптування ніжної альпійської рослинності, розвиток рекреаційної інфраструктури, зокрема лижних курортів, та пов'язані з цим проблеми з утилізації відходів та забруднення. Тривала історія випасу худоби у високогір'ях також залишила свій слід. За межами природоохоронних зон продовжуються екологічно шкідливі сільськогосподарські практики та екстенсивне комерційне лісівництво.

Оцінка 2017 року показала, що 7888 км², або 64 % екорегіону, є заповідними територіями. Природоохоронні території включають: Національний парк Косцюшко, , , , , , , та .

Примітки

Посилання «Australian Alps montane grasslands». Terrestrial Ecoregions. World Wildlife Fund. «Australian Alps Montane Grasslands» — One Earth.