Покровська церква (Свято-Покровський храм) — дерев'яна чинна церква у селі Грибовиця Володимирського району Волинської області. Унікальна пам'ятка дерев'яної архітектури волинської школи, збудована на межі XVII—XVIII століть. Перебуває під охороною держави як пам'ятка архітектури місцевого значення (охоронний номер 277-Вл). Парафія належить до Православної церкви України.

Історія

Заснування та ранні роки Точний час будівництва першого храму в Грибовиці невідомий. Утім, у податкових реєстрах 1583 року село належало вдові Михайла Чарторийського, і серед платників податків згадується один священник, що свідчить про існування церкви в селі вже у XVI столітті. За місцевими переказами, на пагорбі серед ясенів, де раніше зупинялися козаки, у 1664 року була збудована дерев'яна каплиця. Згодом до неї поступово добудовували святилище, притвор та дзвіницю, утворивши повноцінний храм.

До 1798 року парафія була греко-католицькою, після чого перейшла у православ'я. У книзі «Реєстр церков Волинської губернії» зазначено, що церкві належало 87 десятин землі.

Перебудови XVIII — початку XX століття У 1872 році коштом парафіян було проведено масштабний ремонт церкви. До західної стіни бабинця прибудували невелику двоярусну дзвіницю на кам'яному фундаменті, а до вівтаря — ризниці. За часів перебування Волині у складі міжвоєнної Польщі відбувся ще один ремонт (коштом мецената Вушера): первісні прямокутні вікна замінили на шестикутні, характерні для тогочасного стилю. Попри перебудови, церква зберегла виразні українські архітектурні риси. У 1928 році через гниття дощок замінили північну стіну та фундамент.

Під час Першої світової війни солдати австро-угорської армії реквізували церковні дзвони на переплавку для снарядів. У період Другої світової війни храм дивом вцілів: за легендою, німецьке командування мало намір спалити церкву разом з людьми, але місцевим жителям вдалося вблагати офіцера скасувати наказ. З тих часів у храмі збереглися ікони, прострілені кулями.

У 1945 році до Покровської церкви передали ікони зі зруйнованого війною храму сусіднього села Будятичі (яке історично було приписане до грибовицької парафії).

У 1980-х роках дерев'яний дах, пошкоджений буревієм, перекрили оцинкованим залізом.

Сучасність та перехід до ПЦУ У 2004 році відбувся черговий ремонт: до храму підвели газ для конвекторного опалення, а дерев'яні стіни зовні обшили пластиковою вагонкою, що згодом викликало зауваження з боку відділу охорони культурної спадщини через порушення автентичного вигляду пам'ятки.

Навесні 2015 року громада села розпочала збір підписів за перехід з юрисдикції УПЦ (МП) до УПЦ Київського патріархату (нині ПЦУ). Було зібрано 423 підписи. Тодішній настоятель храму протоієрей Ігор Маргіта відмовився підтримати рішення громади, що призвело до відкритого конфлікту. 20 вересня 2015 року храм був опечатаний правоохоронцями для уникнення сутичок. Громада МП заявила про силове захоплення святині і згодом почала будувати власний новий храм на приватній ділянці.

21 серпня 2015 року було офіційно зареєстровано релігійну громаду УПЦ КП (керівник — Леонід Ярощук). 6 грудня 2015 року в Покровській церкві відбулося перше богослужіння українською мовою, яке очолив новий настоятель. 3 січня 2016 року архієрейську літургію у звільненому храмі провів митрополит Луцький і Волинський Михаїл (Зінкевич). На тлі конфлікту колишній священник ініціював відключення електроенергії в церкві, через що богослужіння певний час проводилися при свічках.

На сьогодні Свято-Покровська церква є діючою і належить до Володимир-Волинської єпархії ПЦУ.

Архітектура Церква є типовим зразком волинської школи дерев'яного зодчества XVI—XVII століть. Дослідники зазначають підкреслено вертикальні пропорції центрального об'єму (який є помітно вищим від бічних) та використання в перекритті низького восьмерика з розвиненим заломом. Споруда збудована на прямокутній ділянці (0,30 га) на кам'яному фундаменті.

Сучасний вигляд пам'ятки суттєво змінений пізнішими втручаннями: добудовою допоміжних приміщень до вівтарної частини, прорізанням додаткових бічних входів (на початку XX ст.), зведенням двоярусної дзвіниці над бабинцем та сучасним обшалюванням стін пластиком.

Святині та реліквії Незважаючи на складну історію, у церкві зберігся ряд цінних сакральних речей: Євхаристійна чаша з гравіюванням 1763 року (була знайдена у 1953 році захованою у скирті снопів). Старовинне напрестольне Євангеліє в срібному окладі українською мовою. Ікона-циборіум «Розп'яття Господнє з предстоячими» (XVIII ст.) — унікальна пам'ятка, що поєднує ікону та католицьку традицію дарохранительниці (циборіуму). З 1981 року зберігається у Волинському краєзнавчому музеї (з 2008 по 2023 роки проходила складну наукову реставрацію).

Галерея

Примітки Наказ Міністерства культури та інформаційної політики України від 05.07.2023 № 367 «Про занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України» Релігійна організація Свято-Покровська релігійна громада Володимир-Волинської єпархії УПЦ (ПЦУ) села Грибовиця // YouControl. Село Грибовиця. Покровський храм // Іваничівське благочиння. Церква Покрови Пресвятої Богородиці, с. Грибовиця // Дерев'яні церкви Західної України. Галина Липова. Це тепер мій блокпост, або Як громада на Волині відстоює церкву // Українська правда. Життя. — 15.12.2015. Замість захопленого храму громада УПЦ на Волині вже будує новий // Інформаційно-просвітницький відділ УПЦ. Покровська церква // Замки та храми України. Які скарби приховує 400-літня церква неподалік Нововолинська // Конкурент. — 15.02.2023. У Грибовиці // Православ'я Волині. с. Грибовиця // Родометрика. На Волині колишній священик МП знеструмив храм і будинок переселенців // Волинські новини. Історія сіл Іваничівщини // Публічна бібліотека Іваничівської селищної ради. Ікона-циборіум «Розп'яття Господнє з предстоячими» XVIII ст. з села Грибовиця на Волині. Дослідження та реставрація // Волинська ікона: дослідження та реставрація: наук. зб. Вип. 29. — Луцьк, 2023. — С. 55-61. Девятисотлетие православия на Волыни. 992—1892 г.: Ч. 1-2. — Житомир: Типо-лит. Е. П. Льва, 1892. — С. 61. Переверзев Н. В. Справочная книга о приходах и монастырях Волынской епархии. — Житомир, 1914. — С. 47-48. Цинкаловський О. Стара Волинь і Волинське Полісся. — Вінніпег, 1984. — Т. 1. — С. 316.

Посилання Офіційна група парафії у Facebook