Землеробство природної послідовності (, NSF) — це метод регенерації ландшафтів та відновлювального землеробства, розроблений австралійським фермером у 1970-х роках.

Цей метод передбачає проведення масштабних земляних робіт на певній ділянці землі, яка була спустошена внаслідок вирубки лісів та загальної сільськогосподарської діяльності, щоб імітувати роль природних водотоків у спробі зменшити засоленість, уповільнити ерозію та покращити якість ґрунту та води, щоб дати змогу місцевій рослинності відновлюватися та відновлювати прибережну зону.

Передісторія Упродовж новітнього періоду (менше ніж 1000 років) формування ландшафту Австралії визначалося такими чинниками, як клімат, рослинність, геологічна будова, рельєф, а також обсяги стоку та надходження осадового матеріалу. Найпомітнішою й найпоширенішою історичною зміною гідрологічного та осадового режиму річок стало зростання надходження осаду, спричинене посиленням ерозії. До появи європейських поселенців тут переважали переривчасті водотоки на кшталт «ланцюгів ставків». Після початку європейської колонізації режими течії змінилися: стік зріс, а невеликі верхів'я річок стали чіткіше вираженими та швидшими, а яри — глибшими. Території, що колись були заболоченими луками з ланцюгами ставків, перетворилися на добре сполучені й безперервні мережі водотоків. Це спричинило суттєвий негативний вплив на перенесення осаду, базовий стік, рівень солоності, поповнення ґрунтових вод та стан прибережної рослинності.

У 1975 році фермер придбав конезавод Тарвін-Парк у . Конезавод розташовувався на стародавній заплаві, хоча потік, який колись постачав воду на рівнину, тепер протікав по дну розмитого каналу, і заплава майже ніколи не затоплювалася. Ендрюс дійшов висновку, що його коні матимуть більше шансів стати швидшими та здоровішими, якщо вони пасуться на пасовищах з великим біорізноманіттям. Невдовзі він виявив, що біорізноманіття — це лише один із ключів до здоров'я тварин та сталого розвитку ландшафту і перейшов до дослідження формування запасів ґрунтових вод. Бажаючи підвищити родючість грунту та запаси грунтових вод, він розробив та створив ступінчасту систему з невеликим водно-болотним угіддям внизу кожної сходинки, встановив труби та прорив канали, щоб забезпечити періодичне затоплення заплави по обидва боки струмка.

Опис методу

Філософія методу полягає у «природній послідовності». «Природною послідовністю» автор методу називає складну взаємодію, що існує в природному середовищі, зокрема, взаємодію між біологічними, екологічними, педологічними та гідрологічними факторами. Метод включає структурні та неструктурні зміни.

Структурними змінами є:

побудування водопроникних дамб, які підвищують рівень води у руслі та сприяють підвищенню рівня ґрунтових вод, контурних валів, які затримують поверхневий стік; контурних каналів, які сприяють затопленню заплави.

Зазначені заходи мають на меті:

уповільнення руху води та зволоження ландшафту; збільшення вологості ґрунту; зменшення ерозії ґрунту; зменшення глибини русел; створення багатої на поживні речовини заплави; стримування засолення.

Неструктурні зміни передбачають:

тризонне планування ферми; відновлення рослинності на схилах пагорбів та прибережній зоні; уникнення поверхневого зрошення (з розпилювачів); уникнення використання гербіцидів; мінімальне використання хімічних добрив; уникнення оранки на схилах пагорбів; уникнення зберігання води в дамбах на засолених ділянках; модифіковані схеми випасу; мінімізацію обробки землі на заплаві.

Тризонне планування ферми передбачає, що:

третина сільськогосподарської площі повинна бути відведена під дерева та чагарники, зосереджені на схилах пагорбів та гребенях; третина повинна бути відведена під вирощування сільськогосподарських культур та активне виробництво (середня третина); нижня третина має бути відведена під луки та бур'яни.

Для відновлення рослинності на схилах пагорбів та прибережній зоні автори методу пропонують використовувати листяні дерева, оскільки вони утворюють значну кількість деревного опаду, що створює підстилку. Для уповільнення руху води та надання різних екосистемних послуг (затінення води, стабілізація берегів тощо) рекомендується використання верби, оскільки, як вважають прибічники NSF, піонерні види ефективніші з точки зору часу у відновленні ландшафту, ніж місцеві види. Не рекомендується використання евкаліпту, оскільки він вічнозелений, утворює мало опалого листя та схильний до пожеж.

Схеми випасу худоби модифікуються так, щоб одна третина пасовища випасається, одна третина витоптується, а одна третина залишається для відновлення. Тому смачніші та поживніші трави будуть виїдатись худобою лише частково, щоб вони могли швидко відновитися, тоді як менш смачні трави будуть витоптані або залишені. Мета полягає в тому, щоб склад пасовищ розвивався в бік переважання більш смачних видів. Худобу переміщують з ділянки на ділянку приблизно кожні три дні.

Результати та сприйняття Ряд фермерів, які практикували землеробство природної послідовності, повідомляють про позитивні результати.

У той же час відзначають наступні ризики та складнощі:

2/3 земель фактично виводяться з використання, що може бути фінансово складно для фермера; фермери не мають знань для будівництва гідротехнічних споруд, що може бути небезпечно для об'єктів нижче за течією; підвищення рівня ґрунтових вод може призвести не до зниження засолення ґрунту, а до підвищення, якщо близько залягають водоносні горизонти з мінералізованою водою; ще занадто мало рецензованих наукових досліджень, які б підтвердили застосовність, ефективність та ризики. Суперечки викликає використання чужорідних швидкорослих дерев, зокрема верби (Salix), багато видів якої вважаються в Австралії шкідливими та забороненими до розповсюдження відповідно до Biosecurity and Agriculture Management Act 2007.

Див. також

Відновлення водотоку Меліорація

Примітки