Володимир Володимирович Бабіє́нко ( 11 січня 1971, Долинське) — український лікар-гігієніст, доктор медичних наук з 2014 року, письменник, живописець, педагог, професор та академік Національної академії наук вищої освіти України з 2015 року. Член Національної спілки художників України з 2005 рокуБабієнко Володимир Володимирович / Міжнародна академія освіти і науки., Національної академії наук Вищої освіти України з 2015 року, Міжнародної академії освіти і науки з 2016 року, Української асоціації сімейних психологів та Міжнародного об'єднання товариств медицини праці з 2021 рокуБабієнко Володимир Володимирович / Одеський національний медичний університет..

Життєпис Народився 11 січня 1971 року в селі Долинському (нині Подільський район Одеської області, Україна). Син педагога Володимира Бабієнка.

У 1986 році закінчив вісім класів Долинської загальноосвітної школи і того ж року вступив до фельдшерського факультету Котовського медичного училища, яке закінчив у 1990 році. В 1990 року вступив на педіатричний факультет Одеського медичного інституту імені Миколи Пирогова, який закінчив у 1996 році за спеціальністю «лікар-педіатр». Під час навчання у медичному інституті у 1994 році вступив до Південноукраїнського педагогічного університету імені Костянтина Ушинського на художньо-графічний факультет, який закінчив у 1999 році і здобув другу вищу (педагогічну) освіту за спеціальністю «вчитель образотворчого мистецтва та креслення». У 1996—1997 роках проходив інтернатуру з дитячої гінекології.

З 1997 року — асистент кафедри морської медицини та загальної гігієни. У 2004 році, в Російському університеті дружби народів імені Патріса Лумумби, захистив кандидатську дисертацію на тему «Патогенез та експериментальна терапія при інтоксикації сполуками Хрому». Нострифікація відбулась у 2006 році на спеціалізованій вченій раді Одеського національного медичного університетуБабієнко Володимир Володимирович / Державні нагороди України. Кавалери та лауреати (том VIII). Українська конфедерація журналістів.. У 2008—2010 роках обіймав посаду доцента кафедри гігієни та медичної екології; з 2011 року — заступник декана медичного факультету. У 2014 році, в Харківському національному медичному університеті, захистив докторську дисертацію на тему «Роль прекурсорів оксиду азоту у виникненні патології людини: екологічні та гігієнічні аспекти», з цього ж року — завідувач кафедри гігієни та медичної екології Одеського медичного університету. 2021 року закінчив факультет публічного управління та адміністрування у сфері охорони здоров'я Одеського регіонального інституту державного управління Національної Академії державного управління при Президентові України.

Наукова діяльність Здійснює гігієнічне та медико-біологічне оцінювання впливу дефіциту нутрієнтів на стан здоров'я людини. Автор та співавтор понад 250 наукових праць, 4 монографій, 2 патентів на винахід та 8 підручників та навчальних посібників з питань гігієни та медичної екології для студентів медичних вищих навчальних закладів, зокрема: «Гігієна води та водопостачання населених місць: Навчальний посібник» (2021); «Пропедевтика гігієни: Підручник у 2 томах» (2022); «Знезараження води: Курс лекцій» (2022); «Гігієна закладів охорони здоров'я: Навчальний посібник» (2022). Співавтор праць: Екологічні особливості забруднення прибережної смуги моря та його вплив на здоров'я населення // Вісник морської медицини. 2001. № 1; Проблемы оксида азота и цикличности в биологии и медицине. Одеса, 2005; Эмиграция лейкоцитов и обмен оксида азота при воспалительных и опухолевых процессах. Одеса, 2005; Вміст прекурсорів монооксиду азоту NО у раціонах харчування // Довкілля та здоров'я. 2009. № 4; Вода та інфекції. Патогени та їх інактивація. Одеса, 2023; Обґрунтування необхідності моніторингу та поліпшення стану водопостачання сільського населення // Актуальні проблеми транспортної медицини. 2024. № 1.

Творчість

Література Разом з батьком написав художні книги: «На Україні є село Долинське…: Поезія. Шлях до мільйона: Проза» (2017); «Я малюю Україну: Поезія. На зупинку раніше: Проза» (2019); «Квітка щастя: Вірші, байки, легенди, казки, оповідання» (2020); «Таємниці гори Мойси: Вірші, оповідання, повість» (2021); «У серці Драконових гір» (2022).

Живопис Працює у галузі станкового живопису (пише пейзажі, натюрморти). Автор картин:

«На ранкову службу» (2000); «Водоспад» (2000—2003); «Вид на скелю» (2002); «Осіння рапсодія» (2004); «Вечір на річці Великий Куяльник. Село Долинське» (2004); «Весна» (2007); «Зима» (2007); «Коблевська долина» (2007); «Осінній натюрморт» (2007); «Маки над морем» (2008); «Місячні маки» (2008); «Весна над морем» (2008); «Цвітіння сакури» (2008). </div>

Відзнаки пам'ятний знак «За сприяння Військово-Морським Силам України» (як капітану медичної служби запасу Збройних сил України); почесна відзнака та грамота Одеської обласної ради за багаторічну сумлінну працю, забезпечення соціально-економічного та культурного розвитку Одещини, вагомі досягнення у професійній діяльності; почесна відзнака II ступеня «За вірність традиціям печерських цілителів»; ордени Української православної церкви Київського Патріархату «Святого апостола Андрія Первозванного» II ступеня; «Христа Спасителя святого рівноапостольного князя Володимира Великого» III, II та I ступенів; «Святих рівноапостольних Кирила і Мефодія»; медалі «Святих рівноапостольних Кирила і Мефодія»; «За жертовність і любов до України»; Академії наук вищої освіти України: «За успіхи в науково-педагогічній діяльності»; Івана Пулюя; Миколи Дубини; почесні звання України Заслужений художник України з 2011 року (за значний особистий внесок у розвиток національної культури і мистецтва, вагомі творчі здобутки та високу професійну майстерність); Заслужений діяч науки і техніки України з 2021 року (за значний особистий внесок у державне будівництво, зміцнення національної безпеки, соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток Української держави, вагомі трудові досягнення, багаторічну сумлінну працю); Народний художник України з 2024 року (за серію картин проєкту «Разом до Перемоги»).

Примітки

Література