Стелюх — специфічна сланка життєва форма рослин, яка проявляється у північних широтах та у гірських екосистемах як пристосування до росту деревних рослин в умовах високого снігу та на лавинних схилах. Зазвичай стелюх — це невисокий сланкий чагарник або подібне до чагарника дерево. Стелюхи формують густі, важкопрохідні зарості. Часто утворюють криволісся.
В науковому, ботанічному розумінні стелюхи — це кущі або дерева, головні пагони яких ростуть горизонтально або трохи похило. Всі вони є представниками особливої морфогенетичної життєвої форми деревних рослин. У стелюхів стовбур і крона розпластані по землі, лише молоді кінці гілок ростуть вертикально. Стелюхи можуть виступати головною лісотворною породою, як наприклад сосна гірська що утворює суцільні криволісся в субальпійському поясі, вище кліматичної межі лісу та суміжна з нею вільха зелена, що заміщає криволісся сосни на вологіших ділянках. Іншим прикладом є кедровий сланець у північних широтах.
Стебла і гілки сланких форм деревних рослин растут переважно в довжину (їхнє наростання в товщину обмежене), що сприяє їхній еластичності.
Термін Низка авторів, серед них К. Малиновський, використовують для означення сланкої життєвої форми термін «стелюх»Малиновський К. Сучасний стан верхньої межі лісу та приполонинної рослинности.// Праці наукового товариства імені Шевченка, Том XII. Екологічний збірник — 3. Екологічні проблеми Карпатського регіону. — Львів, 2003. — С. 66-80., який прижився поруч із більш традиційним «сланик».
Формування Механізми формування сланкої життєвої форми, залежно від кліматичних умов, можуть бути різними. Внаслідок абразивної дії вітру зі снігом ростові бруньки зберігаються лише на стороні, захищеній від переважаючих вітрів — тоді крона дерева стає односторонньою або прилеглою до поверхні. Також часто перезимувати можуть лише ті частини, які сховані під сніговим покривом. Стовбури і гілки деформуються під вагою снігу, на лавинних схилах верхівки дерев періодично стинає снігова лавина, після чого вони відростають з бічних пагонів. Ця постійна боротьба зі стихією на межі фізіологічного виживання надає їм химерного виглядуМалиновський К. А. Рослинність високогір'я Українських Карпат.- Київ: Наук. думка, 1980. — 278 с..
Виглядає, що сланкі форми росту — це пристосування до зростання в екстремальних умовах, неесприятливих для прямих вертикальних форм — у субарктиці, субантарктиці, в горах, на океанських узбережжях, на межі лісу. Деякі лісові дерева, як-от модрина, бук, схильні утворювати вертикальні лісові насадження на більшій частині своїх ареалів, на межах ареалу утворюють сланкі форми. У деяких видів дерев (кедровий сланець, карликова береза) сланка форма трапляється частіше, ніж пряма. У більш ніж 1000 видів рослин сланка форма закріплена генетично.
Види-представники Сланкі зарості частіше утворюють хвойні види — ялиця бальзамічна, ялина червона, ялина чорна, ялиця субальпійська (шорсткоплідна), модрина Лаєля, ялина Енґельмана, сосна м'яка, сосна скручена. Великі масиви криволісь на Далекому Сході Росії і в Сибіру утворює кедровий стелюх (сланик). Серед листяних видів це береза пухнаста та Ермана, бук лісовий і східний, ряд видів дуба, деякі верби, рододендронДолуханов А.Г. Субальпийские криволесья Кавказа// Академику В.Н.Сукачеву к 75-летию со дня рожд., М.-Л., 1956,Станюкович К.В. Растительность гор СССР, Душанбе, 1973. В Канаді поширені субарктичні формації.
В Україні криволісся представлені сланкими рослинами. В Карпатах це сосна гірська і вільха зеленаБіологічна продуктивність гірськососнового криволісся. — Київ : Наук. думка, 1974. — 160 с., у Криму сосна гачкувата. У гірських системах України сланкі форми росту представлені в горах хвойними і листяними стелюхами (сланиками) — полягаючими деревами і чагарниками з зігнутими шаблеподібними стовбурами і гілками, які «повзуть» по схилу. Взимку вони полягають під вагою снігу, а навесні випростовуються і продовжують свій рістЧубатий О. В. Соснове криволісся Українських Карпат. — Київ: Урожай, 1965. — 134 с.. При цьому вони вкорінюються по мірі полягання, пускаючи придаткові корені у вузлах (місцях розгалужень). У гірської сосни давно вкорінені лежачі стовбури можуть припиняти утворювати річні кільця, все ще залишаючись живими і виконуючи провідну функцію, в той час як інтенсивне наростання властиве свіжим кількарічним — кількадесятрічним пагонам. Старі, кількасотрічні стовбури можуть поступово відмирати, не викликаючи зниження життєвості сособин і популяцій в цілому
Тривалість життя стелюхів може досягати 1000 років і більше, наприклад у сосни звичайної, що можна пояснити більшою кількістю придаткових коренів.
В культурі Відомий письменник Тарас Прохасько, захоплюючись криволіссями сосни гірської в Карпатах, вважає, що термін «стелюх» багато більш відповідний, аніж «сланик».
Примітки