Соляни́й ді́м — будівля початку XV століття у селищі Вилок Берегівського району Закарпатської області.
Кам'яна будівля зведена 1417 року як склад солі, яку перевозили через селище із гірських копалень Мармарощини. 1425 року робітники складу підтримали повстання мармароських солекопів.
Будівля пов'язана з діяльністю Тамаша Есе — одного з ватажків селян під час угорського повстання під проводом Ференца II Ракоці 1703—1711 років. Також Есе займався торгівлею сіллю. 17 жовтня 1702 року селянський загін Есе захопив і пограбував соляний склад, вкрадені гроші використали для купівлі зброї. 24 травня 1703 року Есе вдруге атакував будинок, проте з більшими силами — двома загонами піхоти і сорока вершників. Чотирьох охоронців складу було вбито, решта перейшли на бік повстанців.
У радянську добу будівлю спершу використовували військові, пізніше в ній розмістили дитячий будинок-інтернат, угорськомовну школу. Після перенесення їх на інше місце будівля опустіла. 2021 року будівлю передали у комунальну власність Вилоцької селищної громади як об'єкта історико-культурного призначення та одного з об'єктів історичного маршруту «Соляний шлях».
Будівля двоповерхова. Посередині головного фасаду — вхід. Приміщення другого поверху в часи існування соляного складу використовувалися як житлові. Підвальні приміщення збереглися в незміненому вигляді. На фасаді біля входу 1992 року розмістили пам'ятні дошки Тамашу Есе та угорському письменнику Жиґмондові Моріцу, який у цьому будинку відвідував своїх родичів.
Примітки
Література