Сабріна Д. Гарман (; , Лортон, Вірджинія, США) — американська військовослужбовиця, засуджена за жорстоке поводження з ув'язненими у в'язниці Абу-Грейб у 2003—2004 роках. Разом з іншими солдатами її резервного підрозділу армії, 372-ї роти військової поліції, її звинуватили у допущенні та застосуванні фізичного та психологічного насильства над іракськими ув'язненими у багдадській в'язниці Абу-Грейб під час окупації Іраку США.

Гарман визнали винною у жорстокому поводженні з затриманими, змові з метою жорстокого поводження із затриманими та невиконанні службових обов'язків. Її засудили до шести місяців ув'язнення, позбавлення всієї заробітної плати та пільг, пониження у званні та звільнення за погану поведінку. Відбувала покарання у військово-морському об'єднаному бригадному корпусі Мірамар у Сан-Дієго, Каліфорнія.

Гарман неодноразово визнавала, що побоювалася, що зловживання, які вчинялися в Абу-Грейбі як під час її перебування в цій установі, так і згодом, сприятимуть подальшій радикалізації в регіоні. На суді вона також визнала, що «не виконала своїх обов'язків і не впоралася зі своєю місією щодо захисту й оборони».

Ранні роки та освіта Народилася 5 січня 1978 року в Лортоні, штат Вірджинія. Її батько був детективом з розслідування вбивств. Гарман закінчила середню школу в Спрінгфілді, штат Вірджинія.

Перебувала у стосунках з Келлі Браянт. Близькі та знайомі в доармійський період описували її як неконфліктну і м'яку людину, захоплену аматорською фотографією.

Військова кар'єра

Після терактів 11 вересня 2001 року Гарман вступила до резерву армії США. Її зарахували до 372-ї роти військової поліції, що базувалася в Кресаптауні, штат Меріленд. Гарман деякий час працювала помічником менеджера в Papa John's в Александрії, штат Вірджинія, але у лютому 2003 року її роту залучили до виконання обов'язків в Іраку і вона пройшла додаткову підготовку у Форт-Лі, штат Вірджинія.

В Абу-Грейб Гарман стала другим солдатом, якого судили за жорстоке поводження з в'язнями в Абу-Грейб. Вона є на кількох найвідоміших фотографіях, зроблених в Абу-Грейб наприкінці жовтня та на початку листопада 2003 року, і вона також робила й інші фотографії.

Наприкінці жовтня 2003 року Гарман написала листа Келлі Браянт, своїй сусідці по кімнаті у Вірджинії, яку вона називала своєю «дружиною», зізнавшись у своїй ролі в насильстві та висловивши дискомфорт через цей досвід.

Гарман пояснила, що її підрозділ військової поліції дотримувався практики, яку вже застосовували військові офіцери та цивільні підрядники, присутні на об'єкті:[Вона] сказала, що їй доручили відводити в'язнів на допит. «Вони приводили від одного до кількох в'язнів вже з накинутими на голови мішками та в кайданках», — сказала Гарман в інтерв'ю, надісланих електронною поштою цього тижня з Багдада. «Завданням військової поліції було не дати їм заснути, створити пекло, щоб вони заговорили». Вона зазначила, що її підрозділ військової поліції отримував вказівки від офіцерів військової розвідки, які відповідали за об'єкт, і від цивільних підрядників, які проводили допити.

Винесення вироку 2005 року Гарман визнали винною за шістьма з семи пунктів звинувачення, висунутих проти неї спочатку, пов'язаних із жорстоким поводженням із затриманими, змовою з метою жорстокого поводження та невиконанням службових обов'язків; наступного дня її засудили до шести місяців ув'язнення, з яких вона відбувала приблизно чотири місяці завдяки зарахуванню часу, вже проведеного під вартою. Після винесення вироку Гарман понизили у званні зі спеціаліста до рядового.

Протягом усієї справи різні особи, зокрема два колишні в'язні Абу-Грейб, надавали свідчення на її захист про її невинність, які були офіційно прийняті судом. Ці в'язні відзначали «лагідне» ставлення Гарман до ув'язнених, що було нетиповим порівняно з іншими охоронцями установи, які загалом сприймали в'язнів як представників військової розвідки — «У ній не було жорстокості, хоча вона американка, вона була як сестра».

Під час оголошення вироку Гарман заявила:Як солдат і офіцер військової поліції, я не виконала своїх обов'язків і не виконала своєї місії захищати й обороняти. Я підвела не лише народ Іраку, але й кожного солдата, який служить сьогодні. Мої дії потенційно спричинили посилення ненависті та повстання проти США, наражаючи солдатів і цивільних осіб на більший ризик. Я несу повну відповідальність за свої дії. … Рішення, які я приймала, були моїми і тільки моїми.Адвокат Гарман висловив сподівання побачити перед судом військове командування, а не резервістів низького рангу, як Гарман:

4 лютого 2010 року Апеляційний суд США у справах збройних сил одностайно залишив у силі вирок Гарман.

Пізніші роки Гарман розповіла про свій досвід роботи в Абу-Грейб у документальному фільмі «Standard Operating Procedure» (2008).

Примітки

Посилання