Телескоп Ісаака Ньютона () — оптичний телескоп діаметром 2,54 м (100 дюймів), яким керує Група телескопів Ісаака Ньютона в Обсерваторії Роке-де-лос-Мучачос на Ла-Пальмі на Канарських островах, який працює з 1984 року.

Спочатку Телескоп Ісаака Ньютона розташовувався в в Сассексі в Англії, де після переїзду з Гринвіча через світлове забруднення містилася Гринвіцька королівська обсерваторія. Телескоп урочисто відкрила 1967 року королева Єлизавета II.

У Герстмонсо були несприятливі погодні умови, а розвиток масових авіаперевезень зробив реальним створення британськими астрономами обсерваторії за кордоном. 1979 року Телескоп Ісаака Ньютона перевезли на Ла-Пальму, де він перебуває дотепер. Друге перше світло телескоп отримав 1984 року вже з відеокамерою. Важливою зміною стало встановлення дзеркала з нового типу скла замість попереднього дзеркала зі скла пірекс.

До 2024 року основними інструментами були ширококутна камера () та спектрограф середньої дисперсії (). WFC — це чотириматричний ПЗЗ-інструмент головного фокуса з відносно великим квадратним полем зору 0,56 × 0,56 квадратного градуса, який ввели в експлуатацію 1997 року. IDS — оптичний спектрограф середньої та низької роздільної здатності (R = 550–9375). Станом на середину 2024 року на Телескопі Ісаака Ньютона тривала модернізація для встановлення інструмента HARPS3, який після цього стане його основним інструментом.

Колишнє місце розташування Телескопа Ісаака Ньютона нині займає Обсерваторський науковий центр в , відомий своїм характерним мідним куполом із зеленою патиною та численними науково-просвітницькими заходами з астрономії й інших наук.

Історія до 1979 року

1949 року США подарували Великій Британії 98-дюймове дзеркало. (Для телескопа такого типу це дало б змогу створити третій за розміром телескоп у світі після телескопів Гейла й Гукера.) Через десять років для нього замовили монтування, а 1959 року розпочали будівництво Телескопа Ісаака Ньютона, яке завершилося 1965 року; того ж року телескоп отримав своє перше світло в Герстмонсо.

У 1950-х роках компанія виконала шліфування дзеркала, хоча, за даними книги «Обсерваторії й телескопи сучасності» (), до 1956 року ще розглядали можливість придбати в Grubb нове 74-дюймове дзеркало. Гринвіцька королівська обсерваторія завершила переїзд до Герстмонсо 1956 року.

1956 року вийшов короткометражний фільм, присвячений шліфуванню 98-дюймової заготовки дзеркала для телескопа Ісаака Ньютона компанією Grubb Parsons. (Для рефлекторів такого типу скляну заготовку потрібно роками шліфувати, надаючи їй надзвичайно точної форми.)

Перше світло телескоп отримав 1965 року, а офіційне відкриття відбулося 1967 року.

1 грудня 1967 року королева Єлизавета II урочисто відкрила Телескоп Ісаака Ньютона Гринвіцької королівської обсерваторії в Герстмонсо. Одним із його важливих досягнень стали спостереження Лебедя X-1.

Наприкінці 1960-х років виникла концепція обсерваторії в Північній півкулі, яка зрештою привела до проєкту міжнародної обсерваторії на Канарських островах; як альтернативне місце також розглядали Мауна-Кеа на Гаваях. Хоча сам телескоп працював успішно, погодні умови в Герстмонсо були несприятливими. Це зрештою привело до рішення перенести телескоп до нової обсерваторії, що й відбулося протягом наступного десятиліття та на початку 1980-х років.

Останнє світло первісний Телескоп Ісаака Ньютона спостерігав у травні 1979 року. Водночас новий телескоп для Ла-Пальми містив так багато нових компонентів, що в середині 1980-х років розглядали можливість фактично розділити проєкт на два працездатні телескопи, дещо модернізувавши старий. Це дозволило б зберегти ще один діючий телескоп у Сассексі, однак від цього задуму відмовилися. Однією з причин була необхідність одночасно обслуговувати два телескопи, тоді як основну увагу вже зосередили на експлуатації нового Телескопа Ісаака Ньютона на острові. Згодом стару обсерваторію перетворили на науковий музей, зберігши більшість історичних телескопів на своїх місцях.

Будівлі старої обсерваторії біля замку збереглися. Зараз тут працює Обсерваторський науковий центр Герстмонсо.

Технічні характеристики з 1984 року Телескоп Ісаака Ньютона на Ла-Пальмі є рефлектором Кассегрена з головним дзеркалом діаметром 2,54 м (100 дюймів) і фокусною відстанню 8,36 м. Дзеркало важить 4361 кг, а телескоп встановлений на екваторіальному монтуванні вилкового типу з полярною віссю. Загальна маса телескопа становить близько 90 тонн. Головний фокус із відносним отвором f/3,29, який використовують разом із WFC, забезпечує поле зору без віньєтування розміром 40 мінут (приблизно 0,3 квадратного градуса). Телескоп також має другу фокальну станцію — фокус Кассегрена з відносним отвором f/15, який забезпечує поле зору 20 мінут і слугує місцем встановлення спектрографа IDS. Друге перше світло телескоп отримав 1984 року.

Нове 100-дюймове дзеркало зі скла прибуло на Ла-Пальму в грудні 1982 року.

Точність наведення телескопа становить близько 5 кутових секунд, однак складна система автоматичного наведення, яка відстежує вибрану опорну зорю й уносить невеликі поправки в супроводження телескопа, забезпечує точність ведення, кращу за одну кутову секунду, що дозволяє не псувати типовоме для Телескопа Ісаака Ньютона бачення 0,8–1,5 кутової секунди.

HARPS3

HARPS3 (, «високоточний шукач планет методом радіальних швидкостей 3») — це ешеле-спектрограф високої роздільної здатності, який планують встановити на телескопі. Початок спостережень заплановано на березень 2025 року. HARPS3 створюють у межах проєкту Terra Hunting Experiment — десятирічної програми вимірювання радіальних швидкостей, спрямованої на відкриття екзопланет земного типу. Очікується, що прилад забезпечуватиме точність вимірювання радіальної швидкості на рівні 10 см/с.

Примітки

Посилання

Головна сторінка Телескоп Ісаака Ньютона

Фото старого 98-дюймового дзеркала в Науковому центрі Герстмонсо The ghost of the Isaac Newton Telescope (2012), The Guardian