Білий льодовик (Гласьє-Блан, ) — льодовик у французькому департаменті Верхні Альпи. Його назва («білий льодовик») походить від того, що, на відміну від розташованого неподалік Чорного льодовика (), його поверхня має чисто-білий вигляд через відсутність моренних відкладів.
Льодовик, поверхня якого майже повністю вільна від таких морен, у французькій мові зазвичай називають glacier blanc («білий льодовик»).See
Географія Білий льодовик починається на північних схилах найпівденно-західнішої з альпійських вершин висотою понад 4000 метрів — Барр-дез-Екрен (4102 м). Від розташованого південніше Чорного льодовика його відділяє гребінь Crête de l'Encoula (або Crête de l'Encula), що простягається від Барр-дез-Екрен до вершини Pointe du Serre Subeyran. Верхню частину льодовика іноді називають Glacier de l'Enc(o)ula за назвою цього арету; на деяких старих картах ця назва використовується для всього льодовика.
Із язиком завдовжки 5,9 км (станом на 2002 рік) Білий льодовик є найдовшим льодовиком масиву Екрен і найбільшим у південній частині Французьких Альп. Проте його площа — 5,34 км2 (2002) — менша, ніж сумарна площа льодовиків Glacier de la Girose та Glacier du Mont-de-Lans, які утворюють єдину льодовикову систему. Білий льодовик є типовим долинним льодовиком: спочатку він дугою тягнеться на північний схід нижче Барр-дез-Екрен, після чого його язик повертає на південний схід і переходить у льодопад. Середній нахил льодовика становить близько 30 %, але в центральній частині він пологіший, ніж на північному схилі Барр-дез-Екрен або в зоні льодопаду нижньої частини.
З орографічно лівого боку льодовик обмежують, серед інших, вершини Рош-Форйо (3730 м), Пік-де-Неж-Кордьє (3614 м) та Монтань-дез-Аньйо (3664 м). Гребінь Crête de l'Encoula утворює його південну межу, простягаючись від Барр-дез-Екрен через Barre Noir (3661 м), Пуант-Метр'є (3664 м) і Пуант-де-ла-Ґранд-Сань (3660 м) до Пуант-дю-Серр-Сюбейран (3472 м). Між вершинами, що оточують льодовиковий басейн, розташовані менші бічні льодовики, які живлять основний льодовиковий потік.
У центральній частині основний потік Білого льодовика (без урахування бічних льодовиків) має ширину приблизно від 800 до 1000 метрів. Найбільша товщина льоду спостерігається біля Refuge des Écrins, де вона сягає 250 метрів, що приблизно на 30 метрів менше, ніж у 1985 році. – Contains a well-drawn diagram of a longitudinal section through the glacier Льодовик рухається зі швидкістю близько 40 метрів на рік у центральній частині (у середині 1980-х років — близько 50 м/рік) і приблизно 30 метрів на рік поблизу язика.The speeds quoted at Glacier Blanc and Informationen zum Glacier Blanc von l'école de Magnières, l'Académie de Nancy-Metz of up to 350 metres per year are clearly too high. Час його реакції, тобто проміжок між значними змінами в зоні акумуляції та відповідним наступом або відступом язика льодовика, становить близько 6 років. Від свого початку на висоті понад 4000 м до сучасного (2010) кінця на висоті близько 2400 м (2002: 2315 м) льодовик спускається приблизно на 1600 метрів.
Фірнова лінія Білого льодовика, яка відокремлює зону накопичення від зони абляції, проходить на північних схилах на висоті близько 2750 м, а на південних — близько 2950 м.Tim Stott, Professor of Physical Geography & Outdoor Education, Liverpool John Moores University Баланс маси льодовика, який є показником його стану, досліджено ще не повністю.
Білий льодовик дренується через потік Torrent du Glacier Blanc, річку Gyr, Жиронду, Дюранс, а далі через Рону у Середземне море.
Примітки