Вулиця Лонгина Цегельського — вулиця у Франківському районі міста Львова, в місцевості Новий Світ. Сполучає вулиці Генерала Чупринки та Академіка Ярослава Ісаєвича утворюючи перехрестя з вулицями Михайла Гайворонського та Нагірних. Прилучається вулиця Воля.

Історія Вулиця прокладена у другій половині 1920-х років і від 1927 року мала назву Левіцького, на честь польського історика Анатоля Левицького, за іншою інформацією, на честь відомого польського художника XIX століття, учасника Листопадового повстання 1830—1831 років Яна Левицького, від 1933 року — Совіньськоґо, на честь польського генерала, учасника Листопадового повстання 1830—1831 років Юзефа Совінського. Під час німецької окупації, від 1943 року мала назву Моцартґассе, на честь видатного австрійського композитора та музиканта-віртуоза Вольфганга Амадея Моцарта. У липні 1944 року повернена передвоєнна, але вже уточнена назва вулиця Совінського, за два роки, у 1946 році перейменована на вулицю Кошового, на честь одного з учасників підпільної організації «Молода гвардія», що існувала в місті Сорокине (тоді Краснодоні) Луганської області під час німецько-радянської війни, Героя Радянського Союзу Олега Кошового. Сучасна назва вулиця Цегельського походить від 1992 року, на пошану українського громадсько-політичного діяча, дипломата, адвоката, журналіста, міністра внутрішніх справ ЗУНР Лонгина Цегельського.

На порталі е-петицій Львівської міської ради ще 14 березня 2024 року зареєстровано петицію з вимогою облаштувати громадський простір на розі вулиць Генерала Чупринки та Цегельського зі встановленням пам'ятника (погруддя) Лонгину Цегельському.

Забудова До забудови вулиці міжвоєнного періоду належить низка приватних дво- та триповерхових будинків, зведених у стилі функціоналізму, розробленого у 1920-х роках німецькою Вищою школою будівництва й дизайну «Баугауз» з міста Дессау. Це будівлі правильної геометричної форми з прямокутними вікнами без архітектурних прикрас. У центральній частині міста вони зливалися з навколишньою забудовою, що що вже існувала, заповнюючи проміжки між будинками, тоді як на околицях міста їх споруджували окремо серед зелені, що відповідало модній тоді концепції міста-саду. Більшість цих будинків протягом останніх років зазнали значної перебудови й цілком втратили свій первісний вигляд. На вулиці Цегельського ще зберігся будинок під № 9, зведений у стилі 1920—1930—х років. Найвідомішим мешканцем вулиці того часу був професор, викладач Львівського університету, індолог-сходознавець Стефан Стасяк, який мешкав в будинку під № 14.

Під час німецької окупації вулиця опинилася у списку дозволених лише для німців місць проживання. Попередніх власників помешкань, переважно заможних поляків, було ув'язнено або ж переселено у гірші апартаменти в інших частинах міста. Після відновлення радянської влади у місті, вулицю, як загалом всю цю околицю, заселили переважно представники місцевої партійної еліти, державного апарату, співробітники МДБ (КДБ), викладачі вищих навчальних закладів та науковці, керівники підприємств.

Одним із найбільш помітних слідів сталінської доби на вулиці є чотирьохповерховий багатоквартирний будинок під № 10, споруджений на початку 1950-х років. На першому поверсі будинку за радянських часів містилися магазини «Хліб» та «Молоко», тепер тут діє продуктовий магазин, який місцеві мешканці досі неформально називають «В'ятка». В будинку під № 16 мешкав український фізик-теоретик, громадський та політичний діяч, доктор фізико-математичних наук, професор, академік НАН України І. Юхновський.

Примітки

Джерела

Посилання