Галина Борисівна Кра́вченко (25 лютого 1958, Одеса — 2023) — українська художниця; член Спілки художників України з 1992 року. Дружина художника Анатолія Кравченка.
Життєпис Народилася 25 лютого 1958 року в місті Одесі (нині Україна). Протягом 1973—1977 років навчалася в Одеському державному художньому училищі імені Митрофана Грекова; у 1984—1990 роках — в Українському поліграфічному інституті імені Івана Федорова за спеціальністю «графіка»Кравченко Галина / Вікна Одеса. (була ученицею Василя Гурмака, Сергія Іванова, Анатолія Попова).
Упродовж 1986—2000 років працювала в Одеському відділенні Художнього фонду України. Потім на творчій роботі. Мешкала в Одесі в будинку на вулиці Семена Палія, № 108, квартира № 351Кравченко Галина Борисівна / Довідник членів Національної спілки художників України. Київ. 2003. С. 382.. Померла у 2023 році.
Творчість Працювала у галузях станкового (писала переважно натюрморти) і монументального живопису, книжкової графіки. Серед робіт:
графіка серії «Квітковий сон» (1990—1993); «Польові квіти» (1993); «Троянди» (1998—1999); «Кримський мотив» (2000); «Шляхами голландців» (2002); «Усе червоне» (1999); «Жовті квіти» (2000); «На вікні» (2003); «Білі гриби» (2007); живопис «Натюрморт на білому» (2006); «Полиця» (2008); «Море та фрукти» (2009); «Біле, червоне, чорне» (2010); «Маки» (2010). </div> Реставрувала розписи у культових спорудах Тернопільської області та Одеси.
Брала участь в обласних, всеукраїнських та всесоюзних мистецьких виставках з 1979 року, міжнародних — з 1986 року. Персональні виставки відбулися в Одесі у 1990—1991, 1999—2005, 2007—2011 роках, Львові у 1991, 1993 роках, Білгороді-Дністровському у 1992, 2001, 2004 роках, Києві у 2002, 2006, 2010 роках, Миколаєві у 2003 році, Очакові у 2004 році, Чернігові у 2006 році, Стамбулі у 2009 році.
Частина робіт художниці зберігається у Львівському історичному музеї, Білгород-Дністровському краєзнавчому музеї, Одеському, Миколаївському, Сімферопольському, Чернігівському художніх музеях.
Відзнаки Орден княгині Ольги III ступеня (2016; за значний особистий внесок у державне будівництво, соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток України, вагомі трудові здобутки та високий професіоналізм); Орден княгині Ольги II ступеня (2018; за значний особистий внесок у державне будівництво, соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток України, вагомі трудові здобутки та високий професіоналізм); почесні звання України Заслужений художник України (2011; за значний особистий внесок у соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток незалежної Української держави, вагомі трудові досягнення, багаторічну сумлінну працю); Народний художник України (2020; за значний особистий внесок у розвиток національної культури і мистецтва, вагомі творчі здобутки та високу професійну майстерність).
Примітки
Література