Привілей Казимира ІІІ для панів із Бжезя (пол. Przywilej Kazimierza III dla panów z Brzezia) — останній (номінально) з відомих на сьогодні документів короля Польщі Казимира ІІІ, виданий у Пшедбужі 7 вересня 1370 року для братів Пшедбора, Збіґнева та Пакослава, синів Збіґнева із Бжезя герба Задора.

Документ писаний готичним письмом на пергамені розміром 412×310+77 мм і скріплений королівською маєстатичною (тронною) печаткою, що підвішена на шовковому шнурку блідо-рожевого кольору, через який пропущено сухозлітку.

Зміст Основний зміст документа умовно складається з двох частин. У першій з них розповідається про заслуги Збіґнева з Бжезя (батька Пшедбора, Збіґнева та Пакослава) та його молодшого брата Станіслава перед Польським королівством — Збіґнев уславився як хоробрий воїн і полководець (exercituum campiductor), а послугами Станіслава польський король неодноразово користувався у дипломатичних місіях до імператорів Священної Римської імперії та Венеції (у справах короля Угорщини), за що дістав прізвисько «Венецієць». За ці заслуги імператор Карл ІV дарував братам титул графів Священної Римської імперії, а також збагатив їхній родовий герб новими геральдичними символами, дозволивши їм, на відміну від інших представників герба «Пломінь» (інакше — «Задора»), носити щит розділений на четверо:[…] верхнє праве і нижнє ліве поле якого — червоні й містять золотого орла, увінчаного короною, з розправленим хвостом та крилами, повернутого ліворуч; ліве верхнє і праве нижнє поля — лазурові й містять лев'ячу голову, що вивергає полум'я — давню окрасу цього роду. Посередині розміщено малий лазуровий щит, на якому зображено золотого лева, що дихає полум'ям, прикрашеного короною, з роздвоєним хвостом, загнутим догори, поставленого так, ніби він готовий до бою і повернутого праворуч.

Над щитом височіють два відкриті шоломи з ґратчастимизаборолами, прикрашені золотими коронами, з яких спадають намети золотого та лазурового кольорів. Із корони правого шолома здіймається орел, схожий на того, що зображений на щиті, а з лівого — лев до пояса, який тримає в лапі меч  і в усьому іншому схожий на внутрішнього лева.

Оригінал:

[…] cuius area superior dextra et inferior sinistra rubea, aquilam auream corona insignitam, cauda et alis expansis versus sinistram positam habet, sinistra vero superior et dextra inferior cerulea caput leonis flammas hiantis, antiquum familie decus portat. In medio horum scutum ceruleum parvum, in quo leo aureus fammam spirans, corona ornatus cauda bicipiti sursum retorta, situ quasi ad pugnam versus dextram partem compositus cernitur. Supra hec scuto insident galee due aperte cancellato ore coronis aureis ornate, e quibus fascie dependent aurei et cerulei coloris, e corona vero galee dextre eminet aquila huic similis, que in scuto cernitur, a sinistra leo pubetenus apparet gladium pede tenens, in ceteris leoni interno similis).

Казимир ІІІ підтвердив привілей імператора Карла ІV та доповнив його новою даровизною. У другій частині документа зазначається, що король надав синам вже покійного Збіґнева з Бжезя Пшедбору, Збіґневу та Пакославу місто Влодзіслав (Водзіслав) з округою на спадковому праві. Місто виводилося з-під юрисдикції будь-яких судів, а панам з Бжезя надавалося право домініального суду над його мешканцями.

Проблема автентичності В науці привілей Казимира ІІІ для панів із Бжезя уважається фальсифікатом, що походить із середини ХVII ст. На це вказують як внутрішні (наявність в тексті анахронізмів: «exercituum campiductor», «aulici et clientes nostri», «secretarius»,а також імен свідків, не відомих за іншими джерелами), так і зовнішні ознаки (спосіб кріплення шнурка до пергаменного аркуша не відповідає прийнятій у канцелярії Казимира ІІІ дипломатичній практиці).Замовником виготовлення фальсифікату був Станіслав Воєнський (бл. 1613—1685), архідиякон пілецький і адміністратор люблінського абатства, а з 1680 р. — титулярний єпископ кам'янецький. Він виводив походження свого роду від Станіслава з Бжезя, молодшого брата Збіґнева з Бжезя, який був родоначальником Лянцкоронських. У 1660 р. польський король Ян ІІ Казимир рекомендував Станіслава Воєнського на вступ до краківського кафедрального капітулу. Для того щоб увійти до складу капітулу, кандидат мав надати докази свого шляхетського походження, з чим Воєнський мав певні проблеми. Після першої невдалої спроби Станіслав Воєнський представив свідків, що під присягою підтвердили його рицарське походження, а також низку документів.Cеред них був і привілей Казимира ІІІ для панів із Бжезя.

Однак окремі дослідники вважають, що не всі елементи цього документа можна назвати сфальшованими — зокрема, королівська печатка, якою скріплений привілей, виглядає автентичною. Спосіб, за допомогою якого її було підвішено до фальсифікату, залишається нез'ясованим.

Місце зберігання Документ зберігається у фондах Інституту рукопису Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського у зібранні рукописів Одеського товариства історії і старожитностей.Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського. Інститут рукопису. Ф. V. Од. зб. № 3695

Література Горбач Т. З історії одного фальсифікату: привілей Казимира ІІІ для панів із Бжезя // Przegląd Archiwalno-Historyczny. Poznań, 2020. T. 7. S. 225—239.

Borkiewicz S., Linowski Z. Monografa historyczna i gospodarcza powiatu Jędrzejowskiego. Kielce, 1937. S. 210—211, przyp. 474.

Cynarski S. Dzieje rodu Lanckorońskich z Brzezia: od XIV do XVIII wieku: sprawy kariery urzędniczej i awansu majątkowego. Warszawa, 1996.

Kodeks dyplomatyczny Małopolski / wyd. F. Piekosiński. Kraków, 1876. [T. 1]. S. 369—371.

Lasocki Z. O falsyfikatach w Archiwum Skarbca Koronnego // Miesięcznik Heraldyczny. 1930. № 9. S. 177—192.

Prokop K. Stanisława Wojeńskiego droga do biskupiej infuły. Perypetie kościelnej kariery syna rektora Akademii Krakowskiej // Biuletyn Biblioteki Jagiellońskiej. 2017. R. 67. S. 77–128.

Примітки

Посилання Повнотекстова версія Привілею на сайті НБУВ