Лейбгвардії Волинський Його Величності полк — гвардійський піхотний (єгерський) полк Збройних сил Російської імперії.
Волинський лейбгвардії полк з 1831 р. входив до складу .
Старшинство лейбгвардійського формування: з 12 грудня 1806 року.
Полкове свято: 12 грудня — день пам'яті Святого Спиридона. Волинський полк — перший полк , який перейшов на бік Лютневої революції 1917 р. Владимир Владимирович Маяковский, «Революция»
Історія 12 грудня 1806 р. на прохання членів імператорської сім'ї та під контролем цесаревича Костянтина Павловича з питомих селян імператорського Дому було сформовано Імператорський батальйон міліції, що розташувався у Стрєльні.
29-30 травня 1807 р. батальйон отримав «бойове хрещення», беручи участь у і переслідуванні ворога до річки Пасарге. Вже 2 червня 1807 р. брав участь у битві під Фрідландом. За бойові заслуги зарахований до гвардії.
З 22 січня 1808 р. — лейбгвардії імператорський батальйон міліції. З 8 квітня 1808 р. — лейбгвардії Фінляндський батальйон. 19 жовтня 1811 р. на основі лейбгвардії Фінляндського батальйону сформовано лейбгвардії Фінляндський полк трибатальйонного складу.
У 1814 р. — 1-й батальйон полку (колишній міліційний) нагороджений Георгіївським прапором з написом: «За відмінність при поразці та вигнанні ворога з меж Росії в 1812 р.» і срібними трубами з гравіюванням: «У винагороду за відмінну хоробрість та мужність, надану в битві під Лейпцигом 4 жовтня 1813». 1-й батальйон залишено у Варшаві.
12 жовтня 1817 р. сформований у Варшаві з 1-го батальйону Фінляндського лейбгвардії полку Лейбгвардії Волинський полк у складі двох батальйонів для охорони великого князя Костянтина Павловича, що отримав права Старої гвардії. Його було включено до складу Литовського корпусу, а за родом служби віднесено до легкої (єгерської) піхоти. У січні 1818 р. Волинському полку передано Георгіївський прапор та срібні труби.
У 1831 р. Волинський лейбгвардії піхотний полк брав участь у придушенні Польського повстання (битва під Остроленкою, оборона Вільно та Гродно, ).
У 1832 р. виведений в Санкт-Петербург і розквартований в Кронштадті, в 1836 р. переведений в Оранієнбаум.
У 1853—1856 роках брав участь у Кримській війні, охороняючи Балтійське узбережжя. Брав участь у сутичці з англійським морським десантом під Виборгом, біля села Макслакс (зараз селище Прибилове Виборзького району). 23 травня 1855 р. фельдфебелі полку (єдиного з усіх гвардійських полків, що брали участь у Кримській війні), 13-ї роти Федір Дворецький і 15-ї роти Єпіфан Федоров отримали відзнаки ордена Святого Георгія.
У 1862 р. у складі 3-ї гвардійської піхотної дивізії переведений до Варшави.
Брав участь у Першій світовій війні. З 25 серпня до початку вересня 1914 року у складі брав участь у Східно-Прусській операції. З 2 жовтня до середини грудня 1914 року у складі брав участь у Лодзькій битві . У червні 1915 р. у складі групи генерала Володимира Олохова прикривав напрямок між Холмом і Володимиром-Волинським . На початку липня 1915 р. витримав запеклі бої у Заборці під час Грубешовскої битви і потім під час Люблін-Холмського бою . 24 вересня 1915 р. у складі Гвардійського корпусу вів оборонні бої за м. Сморгонь. Відзначився на Стоході у липні 1916 г. У грудні 1916 р. на честь полкового свята відкликано з фронту до столиці Російської імперії м. Петрограда.
Казарми полку в Петрограді знаходилися на Віленському провулку, будинок № 15 та Парадної вулиці, будинок № 3, будинок № 5, будинок № 7, біля Таврійського палацу. 27 лютого 1917 р. вранці полкова навчальна команда (350 осіб), вбивши свого командира штабс-капітана Лашкевича, зрадивши присязі, перейшла на бік повсталого населення Петрограду, розпочавши агітацію в лейбгвардії Литовському та Преображенському полках. Бунт очолював старший унтер-офіцер запасного батальйону гвардійського полку Тимофій Кирпічніков.
Надалі полк швидко більшовизувався. Під час корнілівського виступу (28 та 31 серпня) полк вимагав створення однорідного соціалістичного уряду та звільнення більшовиків, заарештованих за липневий виступ.
18 жовтня 1917 р. полковий комітет виніс рішення про підтримку збройного повстання.
Під час жовтневого державного перевороту комуністів полк брав участь у штурмі Зимового палацу, охороняли підступи до Смольного, зайняли Фінляндський вокзал. Під час наступу Керенського-Краснова на Петроград зайняли Царське Село. 14 грудня брав участь у занятті Петроградського банку для його націоналізації «Волынский полк» // Санкт-Петербург. Энциклопедия.
Полк було розформовано більшовиками на початку 1918 року.
У Громадянську війну полк відновлено в Добровольчій армії як окремі роти 2-го Зведено-гвардійського полку, потім як батальйон у Зведеному полку 3-ї гвардійської піхотної дивізії. У складі Російської армії Врангеля кадри полку перебували в Болгарії. Ще до реорганізації Російської армії в РЗВС утворилося полкове об'єднання, яке існувало в Сербії, Франції та США.
Командири полку (Командувач до 1917 р. означав тимчасово виконуючого обов'язки начальника або командира. З 1820-х років посаді командира гвардійського полку відповідав чин генерал-майора, і при призначенні на цю посаду полковників вони залишалися командувачами до моменту отримання ними звання генерал-майора).
22.01.1818 — 04.12.1819 — генерал-майор Ушаков Петро Сергійович, 04.12.1819 — 17.01.1830 — полковник (з 03.10.1820 генерал-майор) Єсаков Дмитро Семенович, 06.12.1834 — хх.хх.18хх — полковник Ознобішин Микола Ілліч, 17.11.1830 — 14.01.1842 — флігель-ад'ютант полковник (з 06.10.1831 генерал-майор) Овандер Василь Якович, 14.01.1842 — 06.12.1849 — генерал-майор (з 03.04.1849 генерал-лейтенант) Довбишев Григорій Данилович, 06.12.1849 — 04.05.1855 — генерал-майор барон Корф Павло Іванович, 04.05.1855 — 23.11.1855 — командувач генерал-майор Короткевич-Ночєвной Володимир Максимович, 23.11.1855 — 09.11.1859 — полковник (з 26.08.1856 генерал-майор) Дараган Дмитро Іванович, 09.11.1859 — 15.08.1863 — генерал-майор барон Криденер Микола Павлович, 26.08.1863 — 20.08.1865 — генерал-майор Раль Василь Федорович, 27.08.1865 — 12.06.1866 — флігель-ад'ютант полковник (з 27.03.1866 генерал-майор Свити Й. І. В.) Власов Георгій Петрович, 12.06.1866 — 14.01.1876 — полковник (з 10.06.1867 генерал-майор) Прохоров Дмитро Дмитрович, 28.01.1876 — 19.02.1881 — полковник (з 17.04.1877 генерал-майор, з 21.08.1879 у Світі) Миркович Михайло Федорович, 19.02.1881 — 22.09.1886 — генерал-майор Рикачов Степан Васильович, 01.10.1886 — 16.04.1891 — полковник (з 05.04.1887 генерал-майор) Якубовський Іван Йосипович, 29.04.1891 — 02.06.1900 — генерал-майор Комаров Дмитро Наркізович, 03.08.1900 — 10.01.1905 — генерал-майор Доможіров Петро Петрович, 10.01.1905 — 04.02.1909 — генерал-майор Клюєв Микола Олексійович, 13.02.1909 — 04.02.1914 — генерал-майор Турбін Олександр Федорович, 04.02.1914 — 25.01.1915 — генерал-майор Геруа Олександр Володимирович, 31.01.1915 — 07.04.1917 — генерал-майор Кушакевич Олексій Юхимович, У 1915 р. — полковник Тишевський Петро Павлович, 16.04.1917 — хх.хх.хххх — полковник (з 23.11.1917 генерал-майор) Поліванов Андрій Миколайович.
Відомі люди, які служили в полку
Галкин Олексій Семенович Зайцев Іван Мойсейович Дроздовський Михайло Гордійович Мартос Микола Миколайович Ольшевський Марцелін Матвійович Омелянович-Павленко Михайло Володимирович Соколов Микола Васильович (революціонер)
Примітки
Джерела
Посилання Луганин А. Опыт истории Лейб-гвардии Волынского полка: В 2 ч. на сайте Руниверс Унтер-офицер и гамбур мажор Л. г. Волынского полка (1840-е гг.) ШТАБ-ОФИЦЕР Л.-Гв. Волынского полка, 1817—1820 РЯДОВЫЕ Л.-Гв. Егерского, Финляндского и Волынского полков, 1824—1825 Украинский танец в исполнении оркестра Л-Г Волынского полка п/у Е.Павелка Русско-Славянский танец в исполнении оркестра Л-Г Волынского полка п/у Е.Павелка Марш Лейб-Гвардии Волынского полка.