Юзеф Сас-Гошовський (; 10 лютого 1889, Долина — 30 травня 1955) — польський офіцер, дипломований полковник піхоти.
Біографія Юзеф народився в сім'ї Яна Канті та Кароліни, уродженої Мельник. Закінчив учительську семінарію в Бережанах, де склав іспит на атестат зрілості. З 1909 року він належав до Союзу активних бойових дій, а з 1911 по 1914 рік брав активну участь у 24-му стрілецькому полку в Станіславові та Самборі, виконуючи обов'язки його командира. До 1914 року він був сільським учителем.
Після початку Першої світової війни він вступив до Польських легіонів. Він служив у 2-му батальйоні 3-го піхотного полку 2-ї бригади. Був захоплений у полон та інтернований у битві під Молотковом 29 жовтня 1914 року. Він також служив у 2-му піхотному полку 2-ї бригади до 15 квітня 1915 року та у 4-му піхотному полку 3-ї бригади до вересня 1917 року. Був поранений у боях під Кирлібабою в 1915 році.
Після відновлення незалежності Польщі, як колишній офіцер Польських легіонів, був прийнятий до Польської армії та затверджений у званні капітана. 1 червня 1919 року його підвищено до звання майора піхоти зі старшинством. На початку 1920 року він став начальником відділу військовополонених у 4-му етапному підрозділі Верховного Головнокомандування. У 1923 році він був офіцером 4-го піхотного полку легіонів з Кельце, призначеним до Генерального штабу. У 1924 році він був командиром батальйону 8-го піхотного полку Легіонів у Любліні, приписаного до Генерального штабу. Він закінчив 4-й курс підготовки (з 3 листопада 1924 по 15 жовтня 1925 року) у Вищій військовій школі, отримавши звання дипломованого офіцера. 1 січня 1927 року йому було присвоєно звання підполковника піхоти зі старшинством. Залишаючись солдатом 8-го піхотного полку Легіонів, у 1928 році він був першим штабним офіцером інспектора армії № III Торунь, генерал-майора Леонарда Скерського. З 16 січня 1931 року по 2 вересня 1937 року він служив командиром 37-го піхотного полку Ленчицького краю в Кутно. 26 січня 1935 року йому було присвоєно звання полковника піхоти зі старшинством з 1 січня 1935 року. Потім він перейшов на службу в Сили національної оборони, командуючи Морською бригадою національної оборони в Гдині з вересня 1937 року по липень 1939 року.
Після початку Другої світової війни, під час Вересневої кампанії, він командував Варшавською бригадою національної оборони, а потім відокремленим від цієї частини плацдармовим підрозділом «Зегже», який мав завдання обороняти міст через річку Нарев під час оборони Модліна (цей підрозділ укомплектував батальйон ОН «Варшавський II»). Після капітуляції Варшави потрапив у полон до німців. Більшу частину часу провів у офіцерському таборі VI B Дессель. Був звільнений 1 квітня 1945 року. Помер 30 травня 1955 року та був похований на цвинтарі Вітоміно в Гдині (сектор 61-72-8).
Нагороди
Virtuti Militari, срібний хрест (№ 6029; 17 травня 1922) Хрест Хоробрих — нагороджений 4 рази. Орден Відродження Польщі, офіцерський хрест (10 листопада 1928) Хрест Незалежності (24 жовтня 1931) Золотий хрест Заслуги — нагороджений двічі (вперше 11 листопада 1937). Пам'ятний знак Генерального інспектора Збройних сил
Примітки
Література