Абдураман Кадрі-заде (псевдонім — Чиркий; 1876, Тав-Даїр — 6 серпня 1938, Сімферополь) — крымськотатарський поет, перекладач, фольклорист та педагог.
Життєпис Народився 1876 року в селі Тав-Даїр Сімферопольського повіту Таврійської губернії. Після закінчення Тав-Даїрського медресе тривалий час займався педагогічною діяльністю. Захоплювався східними мовами (досконало вивчав арабську, перську, турецьку), а також вільно володів російською мовою й глибоко студіював російську літературу.
У 1920-х роках працював у газеті «Янъы Дюнья» («Новий світ»), де протягом тривалого часу обіймав посаду штатного перекладача. Також дописував і співпрацював із часописами «Міллет» («Нація»), «Ілері» («Вперед») та журналом «Козьайдин» («Радісна звістка»). Свої публіцистичні й сатиричні твори часто видавав під псевдонімом «Чиркий» (у перекладі — «Комар»).
Помер 6 серпня 1938 року в Сімферополі. Підбірки його творів виходили друком і після його смерті, зокрема в часописі «Йылдыз» («Зірка»).
Творча та перекладацька діяльність Абдураман Кадрі-заде ґрунтовно досліджував фольклор тюркських народів та усну народну творчість кримських татар. Він збирав і впорядковував народні казки, приповідки, пісні (йири), чини та прислів'я, які регулярно оприлюднював у кримськотатарській пресі. На основі народних сюжетів створив сатирично-гумористичні твори, зокрема «Молла Нефсі» («Molla Nefsi»), «Аксак Темир ве Насреддин» («Аксак Темир і Насреддін») та «Насреддин Оджа ве кариси» («Насреддін Ходжа та його дружина»).
У поезії поєднував повчальні мотиви з соціально-побутовою сатирою, висміюючи людські вади, неуцтво й застарілі звичаї. Серед його відомих поетичних творів: «Огютчининъ енъи огютлери» («Нові повчання», 1927) «Къарт къызнынъ тюшюнджелери» («Роздуми старої діви», 1928) «Чыркъ-мыркъмы, мыркъ-чыркъмы?» («Чирк-мирк чи мирк-чирк?», 1928) «Къардашчасына бир огют» («Повчання по-братерськи», 1928) «Юлма, бе яху!» («Щоб потім не шкодувати!», 1928) «Койлю ве ыргъат» («Селянин і наймит», 1929)
Як перекладач Кадрі-заде зробив вагомий внесок у формування кримськотатарської перекладацької традиції та розвиток кримськотатарськомовної освіти 1920–1930-х років. Працюючи в редакціях видань та у Кримдержвидаві, він брав участь у перекладі рідною мовою суспільно-політичних праць, навчальних посібників і підручників для шкіл. Серед його найвизначніших художніх перекладів — романи Еміля Золя «Гроші» (1930) та Михайла Шолохова «Піднята цілина» (1934).
Крім того, від 1897 року Кадрі-заде вів власний щоденник, який є цінним історико-побутовим джерелом з життя кримських татар кінця XIX — початку XX століття.
Сім'я Його донька — Пірає Кадрі-заде, кримськотатарська поетеса та перекладачка. У квітні 1944 року вона виїхала з Криму до Румунії, де змінила ім'я на Айше Мустафа, а 1956 року вступила в шлюб із громадянином Румунії.
Примітки
Література Джавтобели З. Терджимеджи ве эдебиятчы // Джавтобели З. Эдебият севдалары. Ташкент, 1983. Къадри-заде Ш. Къадри-заде ве онынъ деври // Йылдыз. 1990. № 6. Абдураман Кадри-заде // Голос Крыма. — 1996. — 27 сент. Абдуллаев И. Жгучих строк оборванная нить // Голос Крыма. 1998. 14 авг. Урсу Д. П. Деятели крымскотатарской культуры (1921—1944 гг.). — Симферополь: Доля, 1999. — 240 с.
Посилання Біографія Абдурамана Кадрі-заде на Biyografi.net