Валерій Микитович Рухлєдєв (; ) — радянський самбіст і дзюдоїст, чемпіон і призер чемпіонатів СРСР, Європи та світу з самбо та дзюдо, чемпіон Сурдлімпійських ігор з вільної та греко-римської боротьби, Заслужений майстер спорту СРСР. Президент Всеросійського товариства глухих, президент Міжнародного комітету спорту глухих, президент Сурдлімпійського комітету Росії, професор Академії проблем державної безпеки, оборони та правопорядку Росії. Життєпис Валерій Рухлєдєв народився 18 січня 1948 року в місті Заозерний. Інвалід за слухом, навчався у школі-інтернаті № 38 для глухих дітей у Новокузнецьку.

Закінчив Одеську школу-інтернат № 97 для глухих дітей. Після переїзду до Одеси почав цікавитися боротьбою. Рухлєдєва не приймали до секції через його глухоту. Але завдяки його наполегливості тренер із самбо Анатолій Матюшенко взяв його до своєї секції.

Виступи глухого спортсмена викликали у багатьох подив: вестибулярний апарат інваліда за слухом порушений, і тому його положення нестійке. Проте Рухлєдєв боровся нарівні з іменитими та сильними спортсменами, які чують. У 16 років він став майстром спорту СРСР. Тоді ж почав пробувати себе у вільній та класичній боротьбі, дзюдо.

У 1970 році став членом спортивного товариства «Динамо», за яке виступав протягом 8 років. Став 6-разовим чемпіоном товариства з самбо та дзюдо. У радянські часи до товариства «Динамо» входили співробітники всіх силових відомств, і стати чемпіоном товариства вважалося великою честю. Його тренером у цей період був Роберт Самвелович Бабаянц.

У 1972 році, на першому чемпіонаті Європи з самбо, який відбувався в Ризі, завоював срібну медаль. Це був унікальний випадок, оскільки людина з вадами слуху стала призером чемпіонату Європи з самбо серед здорових спортсменів, найкращих борців світу.

У 1969, 1973 та 1977 роках на літніх Всесвітніх іграх глухих ставав чемпіоном з греко-римської та вільної боротьби.

У 1974 році закінчив Одеський педагогічний інститут імені Ушинського. Кандидат філософських наук.

Після завершення спортивної кар’єри працював тренером в Одесі. У 1980 році його запросили на роботу заступником начальника відділу фізичної культури та спорту. У 1982 році став начальником відділу спортивної та фізкультурно-оздоровчої роботи Центрального правління Всеросійського товариства глухих (ВОГ), у 1989 році — начальником відділу міжнародних зв’язків ЦП ВОГ.

У 1993 році був обраний членом центрального правління ВОГ, президії ВОГ, віцепрезидентом ВОГ. У 1993 році створив і очолив Російський спортивний союз глухих (нині Загальноросійська спортивна федерація спорту глухих). Незабаром він очолив Сурдлімпійський комітет Росії. У 2003 році став президентом ВОГ.

Міжнародний олімпійський комітет у 2001 році надав йому звання «Олімпієць XX століття». Він є єдиною людиною в Росії, яка отримала це звання. У 2013 році на Конгресі Міжнародного комітету спорту глухих його було обрано президентом цієї організації.

Помер 9 квітня 2026 року в Москві, у віці 78 років.

Нагороди та почесні звання

Медаль «За заслуги у спорті» «Заслужений працівник фізичної культури Російської Федерації» «Заслужений майстер спорту Російської Федерації» Подяка Президента Російської Федерації (16 листопада 1998 року) — за успішну підготовку та виступ збірної команди Росії на XVIII Всесвітніх літніх іграх глухих спортсменів диплом Міжнародного олімпійського комітету «За видатні досягнення у розвитку спорту та дружби між народами» Почесне звання Міжнародного комітету спорту глухих «Олімпієць століття» орден Всесвітньої федерації глухих «За міжнародні заслуги» I ступеня нагрудний знак ВОГ «За особливі заслуги» I, II та III ступеня

Примітки

Посилання