Анатолій Миколайович Хорозов (; ) — український спортивний функціонер, підприємець і організатор хокею. Упродовж 1965–1997 років очолював Федерацію хокею України. Вважається одним із головних творців сучасного українського хокею, за що отримав прізвисько «батько українського хокею».

Життєпис

Ранні роки Анатолій Хорозов народився 25 червня 1925 року в Корсуні-Шевченківському. Закінчив Одеське вище інженерне морське училище за спеціальністю «електромеханіка».

Під час німецько-радянської війни брав участь у бойових діях, був тяжко поранений і нагороджений орденом Вітчизняної війни I ступеня.

Кар'єра До розвитку хокею долучився на початку 1960-х років, коли організував хокейну команду в школі свого сина. У 1963 році познайомився з Дмитром Богіновим — першим тренером новоствореної хокейної команди спортивного товариства «Динамо», яка згодом стала київським «Соколом». За його запрошенням Хорозов почав працювати в системі управління хокеєм, а у 1965 році очолив федерацію.

На посаді президента федерації він приділяв особливу увагу розвитку дитячо-юнацького хокею, створенню хокейних шкіл по всій Україні та залученню кваліфікованих тренерів. У 1970-х роках домігся державного фінансування будівництва льодових арен для молоді, а також забезпечив підтримку профспілок, які фінансували хокейні команди різних вікових категорій. За сприяння політичних діячів Віталія Масола та Вітольда Фокіна він також працював над покращенням матеріального становища хокеїстів, домагаючись підвищення їхньої заробітної плати та зниження витрат на житло.

Хорозов активно підтримував розвиток масового спорту й вважав, що хокей має сприяти фізичному та духовному вихованню молоді. Завдяки його зв'язкам із російськими хокейними структурами українські команди отримували можливість регулярно брати участь у сильних турнірах. До середини 1980-х років вихованці українських хокейних шкіл стали основою київського «Сокола» та збірної СРСР. У 1985 році «Сокіл» здобув бронзові медалі чемпіонату СРСР, ставши одним із найпопулярніших хокейних клубів країни. Успіх команди сприяв також розвитку спортивного туризму та олімпійського тренувального центру в Кончі-Заспі.

Після завершення роботи на посаді президента Федерації хокею України його наступником став Олександр Омельченко. В інтерв'ю 2006 року Хорозов назвав підтримку кандидатури Омельченка своєю помилкою, вважаючи, що після зміни керівництва державне фінансування хокею було припинене, а система його розвитку — зруйнована.

Помер 27 вересня 2011 року в Києві.

Особисте життя Поза спортивною діяльністю працював керівником готелю. Попри багаторічну працю задля розвитку хокею, сам ніколи професійно не грав у цей вид спорту. Захоплювався футболом, тенісом і водними лижами.

Визнання У 2006 році Анатолія Хорозова було включено до Зали слави Міжнародної федерації хокею із шайбою у категорії діячів. Про це оголосили під час чемпіонату світу 2006 року в Ризі, а 11 травня він став першим представником України, відзначеним цієї відзнаки. Федерація хокею України надала йому звання почесного президента, а в українському спортивному середовищі Хорозова широко називають «батьком українського хокею».

Нагороди

Орден Вітчизняної війни I ступеня

Примітки