I-подібна формація () — одна з найпоширеніших схем команди нападу в американському футболі. Назва формації походить від I-подібного порядку шикування квотербека, фулбека та ранінбека, на відміну від розташування цих же гравців у T-подібній формації.
Формація починається зі звичайного шикування п'ятьох лінії нападу (два текли, два гарди та центр), квотербека безпосередньо за центром і двох беків, які шикуються в одну лінію за квотербеком. Базовий варіант також додає тайт-енда з одного боку лінії та двох вайд-ресиверів на протилежних кінцях лінії.
Історія
Точне походження I-подібної формації залишається невідомим. Стверджують, що її створив Чарльз М. Голлістер з коледжу Нортвестерн у 1900 році, або Боб Заппке з Університету Іллінойсу в 1914 році. Авторство сучасної I-подібної формації приписують Тому Ньюдженту, який розробив її у в 1950 році як заміну та альтернативу T-подібній формаціїTom Nugent obituary, USA Today. , перш ніж популяризувати систему «», також був піонером I-подібної формації і використовував її як шкільний тренер на Гаваях, у коледжі Венетчі-Веллі 1955 році та в коледжі Вітт'єр у 1957–1959 роках. У 1960 році Коріелл працював асистентом головного тренера в команді «USC Trojans» Університету Південної Каліфорнії. До 1962 року «Тродженс» під керівництвом Маккея виграли національний чемпіонат у першому дивізіоні NCAA, використовуючи напад, побудований саме на I-подібній формації. Тренер згадував, як відвідував тренерський семінар з I-подібної формації під керівництвом Маккея: «Ми їздили на ці семінари, і після них усі бігли поспілкуватися з Маккеєм», — казав Мадден. — «Коріелл був там, бо це він представив [Маккея]. Я подумав: "Якщо [Маккей] навчився цього у нього, я краще піду побалакаю з [Коріеллом]"»..
, головний тренер команди «Небраска Корнгаскерс» Університету Небраски впродовж чверті століття, ще більше популяризував цю формацію на початку 1970-х років на посаді координатора нападу, вигравши поспіль національні титули у 1970 та 1971 роках. Починаючи з 1980 року, він інтегрував у свою I-подібну формацію «», що стало основою атаки «Небраски» на понад двадцять років і принесло три національні чемпіонства у 1990-х рокахTom Osborne biography, University of Nebraska-Lincoln. Команди НФЛ перейняли I-подібну формацію, коли вона зарекомендувала себе на коледжному рівні, та також почали активно її використовувати.
У НФЛ I-подібна формація використовується рідше, ніж у коледжному, оскільки роль фулбека як блокувальника поступилася місцем формаціям із додатковими тайт-ендами та вайд-ресиверами, яких за потреби залучають до блокування під час виносних розіграшів. I-подібну формацію в НФЛ зазвичай застосовують у ситуаціях із короткою дистанцією та біля залікової зони суперника. У сучасному студентському також часто використовують схему «» з великою кількістю широко розставлених ресиверів, яка взагалі виключає потребу у фулбеку, оскільки розтягує захист суперника по всій ширині поля.
Типові ролі
I-подібну формацію зазвичай використовують для виносних розіграшів. У цій формації тейлбек стає за шість-вісім ярдів за лінією розіграшу у стійці, з якої він може добре бачити захист суперника для пошуку слабких місць.
Фулбек у сучасному футболі зазвичай не здійснює винос або прийом пасу, натомість виконуючи роль блокувальника. Його підтримка дозволяє здійснювати винос у будь-який бік лінії, що вигідно відрізняє формацію від використання у ролі блокувальників тайт-ендів: вони розміщені на краю лінії і тому можуть підтримувати винос лише у свій бік. Фулбека також можна використовувати для — захисту легше помітити його, ніж ранінбека, тому захисники можуть зміститися в бік фулбека, тоді як ранінбек побіжить із м'ячем у протилежному напрямку.
Незважаючи на акцент на виносній грі, I-подібна формація залишається ефективною основою для пасової атаки. Формація дозволяє задіяти до трьох вайд-ресиверів, а багато ранінбеків є додатковою загрозою при прийомі пасу. Хоча фулбек рідко виступає приймаючим, він слугує надійним додатковим блокувальником, який захищає квотербека перед пасом. Загроза виносу, яку створює ця формація, також чудово підходить для використання комбінації , яка передбачає удаваний винос із наступним пасом. Гнучкий характер формації заважає захисту завчасно зосередитися виключно на протидії виносу чи пасу.
Поширені варіації
Існує багато різновидів I-подібної формації, які зазвичай підкреслюють виносний або пасовий потенціал базової версії.
Big I — варіант із акцентом на виносну гру. Розміщує по тайт-енду з кожного боку лінії нападу (прибираючи одного вайд-ресивера). Це надає двох додаткових блокувальників на додаток до фулбека, що полегшує винос у будь-якому напрямку.
Power I — варіант із акцентом на виносну гру. Замінює одного вайд-ресивера третім беком (фулбеком або ранінбеком), який розташовується з одного боку від фулбека.
Jumbo або Goal-line — ще більше розширює варіанти Power I або Big I, додаючи до лінії другого тайт-енда та/або третього текла відповідно. У цій варіації немає вайд-ресиверів, і вона є практично суто виносною формацією, призначеною для надійного здобуття мінімальної кількості ярдів (зазвичай двох або менше).
Three-wide I — варіант із акцентом на пасову гру. Замінює тайт-енда третім вайд-ресивером.
Maryland I (також відома як Stack I або Golden I) — схожа на Power I, але замість розміщення третього бека збоку від фулбека. Фулбек, третій бек і тейлбек шикуються строго один за одним (звідси назва «Stack» — стопка/колона). Очевидно, що це варіант із акцентом на винос, який став популярним завдяки команді Мерілендського університету «Меріленд Террапінс» у 1950-х роках під керівництвом Тома Ньюджента.
Tight I — схожа на Maryland I, за винятком того, що додатковий гравець (тайт-енд) розташовується між квотербеком і фулбеком. Спліт-енд і гравець, який зазвичай вишиковується як фланкер, розташовані на лінії розіграшу з відступом від крайнього гравця на лінії.
I-Bone — варіація Power-I, в якій третій бек розміщується між фулбеком і тейлбеком, а не збоку від фулбека. Це дозволяє третьому беку і прориватися з м'ячем через захист («дайв»), і виходити в рух як приймаючий, і блокувати для тейлбека чи самого квотербека.
Offset I
Будь-який варіант I-подібної формації також може бути модифікований як Strong (сильний) або Weak (слабкий). Таку формацію часто називають Offset I. У кожному з цих випадків фулбек стає приблизно на ярд збоку від своєї звичайної позиції. Strong означає зміщення в бік тайт-енда (у варіанті з двома тайт-ендами — до фланкера), а weak — у протилежний бік. Ці модифікації мало впливають на очікуваний тип розіграшу, однак дозволяють фулбеку легше уникати блокувальників, вибігати з бекфілду та ставати приймаючим.
Примітки