Ку́лі — термін, який історично використовувався для позначення низькооплачуваних робітників, зазвичай індійського або китайського походження, що працювали в США, Європі та європейських колоніях. Зростання кількості кулі в XIX ст. пов'язане з забороною рабства і пропозицією альтернативної дешевої робочої сили. Кулі працювали переважно на плантаціях, у шахтах і на будівництвах. Вони зробили визначний внесок у прокладання залізниць у США та Панамського каналу.

Етимологія Термін «кулі» походить від тамільського слова kūli, що означає «найняти» або «зарплата».

Назва популяризована португальськими моряками та торговцями в Азії, починаючи з XVI ст. Пізніше її прийняли інші європейські торговці. До XVIII ст. «кулі» означало робітника з Індії чи Китаю, найнятого на місці або відправленого працювати за кордон. Це слово набуло нового значення у XIX ст. коли початок скасування рабства перетворив кулі на найманих за контрактом робітників, особливо затребуваних у тропічних колоніях Карибського басейну.

Слово «кулі» також часто використовували модельєри для опису одягу та аксесуарів, натхненних азійськими мотивами. Серед іншого, були «капелюхи кулі», «пальта кулі» та «піжами кулі».

У багатьох сучасних країнах кулі називають низькооплачуваних некваліфікованих робітників, носіїв багажу.

Історія

Безпосередньою причиною появи кулі був попит на робочу силу. Кулі мали тамільське, китайське чи інше азійське походження зі Східної та Південної Азії. Британці почали перевозити індійців на Маврикій, починаючи з 1829 року. Після скасування там рабства у 1833 році, плантатори почали залучати велику кількість контрактних робітників з Індії для роботи на полях цукрової тростини, у транспорті та на будівництвах. Між 1834 і 1921 роками на острові було близько пів мільйона контрактних робітників. В Індії діяла система агентів, які агітували мешканців сіл плисти через океан, обіцяючи швидке збагачення. Індійці переважно походили з Індо-Гангської рівнини, а також з Тамілнаду та інших районів на півдні країни.

Слово «кулі» увійшло в англійську мову в 1830-х роках, коли система кабальної праці набула поширення як заміна рабства в Британській імперії. Коли перевезення рабів з Африки через Атлантичний океан, а потім і саме рабство в колоніях, були заборонені, виникла нестача робочої сили. Особливо гостро проблема стояла на Кубі в 1840-ві, де була потреба в робітниках на цукрових плантаціях. Після того, як спроби залучити ірландських і іспанських робітників провалилися, в 1847 туди завезли першу групу з 500 китайців. Масове прибуття китайців до Каліфорнії (яка ще не ввійшла до США) почалося в 1848 році, з початком Золотої лихоманки. До кінця 1850-х років багато з них лишилися в містечках на узбережжі Каліфорнії.

Перед Громадянською війною в США (1861—1865), кулі активно пропагувалися як заміна рабам. Однак, ще до початку Громадянської війни, поширені новини про зловживання та повстання на борту кораблів і на карибських плантаціях, створили стійкий негативний образ. Там становище кулі було фактично рабським і ними торгували без жодної їхньої згоди. Кулі працювали за низьку плату та жили в скрутних умовах. Їх сприймали як конкурентів і «білому» населенню, і рабам. Антикитайські настрої були настільки високими, що в 1862 році Авраам Лінкольн підписав законопроєкт «Проти кулі», який «забороняв перевезення „кулі“ на суднах, що належать громадянам Сполучених Штатів Америки».

Після скасування рабства в США, здебільшого вони працювали на цукрових плантаціях, де раніше працювали поневолені африканці. Але «білі» робітники та політики вимагали відмови від їхніх послуг, стверджуючи, що кулі — варвари, котрі підривають суспільство. У відповідь азійські робітники в США відмежовували себе від кулі, що працювали на Карибах.

Такі компанії, як Центральна Тихоокеанська залізнична компанія, підписували з робітниками-кулі 5-річні контракти. Ці робітники, серед іншого, відіграли важливу роль у будівництві трансконтинентальної залізниці (завершена в 1869) та інших проєктів на заході Сполучених Штатів. Подальше зростання кількості кулі пов'язане з економічною депресією, що почалася в 1873 році та тривала до початку 1880-х років, і змусила роботодавців шукати способи зменшити витрати. Стандартизація засобів виробництва дозволила зробити робітників більш взаємозамінними, менше вкладатися в їхнє навчання.

Незважаючи на наступний Закон про виключення китайців 1882 року, що забороняв китайським робітникам в'їзд до Сполучених Штатів, лідери профспілок та інші продовжували побоюватися напливу «робітничої сили кулі», особливо після піднесення ідей американського імперіалізму наприкінці 1800-х та на початку 1900-х років. У промові 1898 року під назвою «Імперіалізм — його небезпеки та недоліки» лідер профспілок Семюел Гомперс відкрито висловив стурбованість тим, що потенційна анексія Філіппін означатиме наплив у США кулі, які б «поглинули наш народ і нашу цивілізацію». Китайські робітники продовжували приїжджати на Кубу, до заборони в 1874 році; контракти останньої групи закінчилися в 1880-х роках.

Дискусія про китайську робочу силу та кулі знову виникла під час будівництва Панамського каналу (1904—1920). Адміністрація Теодора Рузвельта у 1906 році дозволила кулі працювати на каналі. Робітників наймали через підрядників, що дозволило Сполученим Штатам використовувати китайську робочу силу, не взаємодіючи з китайським урядом.

Назву «кулі» використовувалося під час Другої світової війни та війни у ​​В'єтнамі для позначення азійських робітників та фермерів, завербованих для роботи на солдатів під час конфлікту.

Статус Іммігранти часто були фізично, соціально та юридично вразливіші за місцеве населення, що сприяло зловживання та злочинам проти кулі. Робітники часом ставали жертвами торгівлі людьми, їх викрадали та примушували до праці на майже рабських умовах. Їхнє становище було особливо поганим у Карибському басейні. Кулі не знали куди саме вони пливуть, при подорожах вони часто потерпали від хвороб і недоїдання. Разом з тим британська влада слідкувала за тим, кого відправлять з Індії у інші колонії. Кулі оглядали санітарні інспектори перед транспортуванням, щоб переконатися, що вони достатньо здорові та придатні для перенесення важких умов праці. Дітей віком до 15 років не дозволялося перевозити окремо від батьків.

Стереотипи описували їх як покірних, аполітичних, неохайних. Одночасно їх сприймали як конкурентів, побоюючись, що роботодавці найматимуть кулі, згідних працювати за меншу платню. Роботодавці нерідко жорстоко ставилися до найманих робітників-іноземців, навантажували їх надмірною працею, і маніпулювали контрактами так, аби лишити кулі працювати довше домовленого попередньо терміну. Можливо, тільки 10 % кулі поверталися до своєї країни походження.

Демографія Основна відмінність між китайськими та індійськими кулі полягала в тому, що жінок і дітей привозили з Індії разом з чоловіками, тоді як китайські кулі складалися на 99 % з чоловіків. Між 1845 і 1917 роками 25 % усіх індійців, привезених до Карибського басейну, становили жінки. Між 1858 і 1859 роками були прийняті закони, які постановили, що співвідношення чоловіків і жінок не повинне перевищувати 2:1. Зґвалтування індійок індійцями були поширеним явищем, також між 1872 і 1900 роками повідомлялося про вбивство 87 жінок, 65 з яких були одруженими жінками, яких звинуватили у невірності. Натомість серед китайських кулі ситуація була інша, позаяк китаянок було дуже мало, і їх навпаки оберігали.

На початку 1900-х років китайські громади в Манілі, Сінгапурі, Маврикії, Новій Зеландії, Вікторії в Австралії, Сполучених Штатах та Вікторії в Британській Колумбії в Канаді лишалися переважно чоловічими.

Див. також

Батраки — сезонні наймані робітники у Російській імперії і СРСР до колективізації.  — евфемізм для торгівлі робітниками в Британській імперії, незаконна заміна рабства. Наймане рабство — повна залежність найманого робітника від роботодавця. Пеонаж — перетворення землевласників на спадкових боржників.

Примітки

Посилання

Coolie на Keywords for American Cultural Studies