Стефан Станіслав Стець (; 25 листопада 1889, Львів — 11 травня 1921, Варшава) — польський льотчик-винищувач, діяч руху за незалежність, майор-пілот-інженер.

Біографія

Ранні роки та служба в австро-угорській армії

Син Стефана та Анни, уродженої Слонецької. Навчався в середній школі, де склав іспит на атестат зрілості, а потім закінчив Львівську політехніку, отримавши диплом інженера.

Під час Першої світової війни, 3 серпня 1914 року, був призваний до австро-угорської армії. Він закінчив Школу офіцерів запасу піонерів і служив у 10-му піонерському батальйоні до кінця жовтня 1915 року. Потім його було призначено до Повітряних сил, і він закінчив Школу повітряних спостерігачів у Вінер-Нойштадті. З 31 січня 1916 року до початку 1918 року він служив спостерігачем на розвідувальних літаках у складі Flik 3 (3-ї льотної роти) на Східному фронті. 2 вересня 1917 року, літаючи з пілотом К. Гераном на літаку Hansa-Brandenburg C.I, він збив свій перший літак — винищувач Nieuport поблизу села Монастержиська. 1 лютого 1918 року його підвищено до звання оберлейтенанта. У лютому 1918 року він закінчив курс підготовки пілотів, отримавши значок пілота (№ 1206/1918). Потім він пройшов курс підготовки пілотів-винищувачів, і 1 травня 1918 року був призначений до своєї колишньої ескадрильї, реорганізованої як Flik 3/J. Він літав на винищувачах Albatros D.III (Oef) на Італійському фронті, базуючись переважно на аеродромі Романьяно. З Flik 3/J Стець воював до кінця війни, з короткою перервою між 17 червня та 4 липня 1918 року, коли йому було доручено командування Flik 9/J.Tomasz Goworek, Pierwsze samoloty myśliwskie lotnictwa polskiego, Warszawa: SIGMA-NOT, 1991, ISBN 83-85001-46-8, OCLC 751325702.

16 липня 1918 року в польоті з двома іншими пілотами, Фрідріхом Навратілом та Францем Петером, він збив італійський винищувач Hanriot HD.1 над озером Гарда, а 10 серпня збив свій третій літак над Монте-Пасубіо.

Служба в польській армії

З середини 1918 року він був членом Польської військової організації у Львові. У жовтні 1918 року він прибув до Львова. 1 листопада 1918 року, ще до офіційного відновлення незалежності Польщі, він вступив до новостворених Польських Повітряних Сил у званні поручника-пілота. На початку листопада того ж року, коли у Львові розпочалися польсько-українські бої, він брав участь в обороні міста. 6 листопада він прорвався на аеродром Левандівка, що утримувався польською армією, ставши одним із перших пілотів польської авіагрупи в місті (того ж дня прибув і Євгеніуш Роланд). 7 листопада він здійснив свій перший бойовий виліт з аеродрому Левандівка, бомбардуючи українські позиції. 9 листопада він здійснив перший транспортний політ у Польщі разом з професором Станіславом Стронським з метою організації операції з допомоги Львову у Кракові. Їхній літак був пошкоджений зенітним вогнем, і Стець був змушений здійснити вимушену посадку поблизу Ланьцута. 15 листопада він переміщував до Варшави доповіді для Пілсудського. У листопаді, до закінчення боїв у самому Львові, він виконав 19 бойових вильотів.

Ще перебуваючи на австрійській службі, його літак мав намальовану червоно-білу шахівницю як особисту емблему. Ця шахівниця була прийнята 1 грудня 1918 року наказом № 38 Генерального штабу Польської армії як розпізнавальний знак польських літаків.

У наступні місяці він продовжував виконувати бойові вильоти у складі 6-ї Львівської ескадрильї 3-ї авіагрупи. У січні 1919 року його направили до Відня для придбання літаків, а 17 березня він повернувся на фронт у складі своєї ескадрильї, перейменованої на 6-ту розвідувальну ескадрилью. У квітні 1919 року він прийняв командування 7-ю розвідувальною ескадрильєю.Krzysztof A. Tarkowski, Lotnictwo polskie w wojnie z Rosją Sowiecką 1919-1920, Warszawa: Wydawnictwa Komunikacji i Łączności, 1991, s. 38, ISBN 83-206-0985-2, OCLC 69498511. 29 квітня 1919 року, керуючи Fokker D.VIII (E.V), він пошкодив український винищувач Nieuport 17, пілотований австрійцем Францом Рудорфером, який супроводжував розвідувальний літак; пошкоджений Nieuport втік у тумані та зумів повернутися на аеродром у КрасномуMariusz Niestrawski, Szachownice nad Galicją i Wołyniem. Część 2. Lotnictwo Wojska Polskiego w wojnie z Ukraińcami., "Lotnictwo Aviation International" nr 9/2017, s. 92-93 (польська піхота, тим не менш, повідомила про вимушену посадку українського літака). 10 травня він атакував українську спостережну повітряну кулю, але безуспішно (деякі публікації повідомляли про збиття повітряної кулі). Він командував цією ескадрильєю до середини жовтня 1919 року, коли вирушив до Франції для вивчення військової справи у Вищу аеродинамічну школу в Парижі. Під час боїв він «відзначився як один із найхоробріших офіцерів авіації, виконуючи численні сміливі бойові вильоти».

Після закінчення навчання у вересні 1920 року він повернувся до Польщі та долучився до запуску вітчизняного виробництва літаків, ставши керівником виробничого відділу у Третьому департаменті аеронавігації Міністерства військових справ. 11 травня 1921 року він загинув в авіакатастрофі на варшавському аеропорту Мокотув. 24 листопада 1935 року його останки були поховані на Цвинтарі захисників Львова (іншого пілота, Владислава Торуня, також поховали тоді ж) у Львові. За часів УРСР, під час наруги та знищення Цвинтаря захисників Львова, польська громадська діячка Марія Терещаківна та група кількох інших осіб, щоб врятувати останки похованих, перенесли тіла кількох видатних поляків (окрім Стефана Стеця, зокрема генерала Тадеуша Йордана-Розвадовського, генерала Вацлава Івашкевича-Рудошанського, командира оборони Львова 1918 року Чеслава Мончинського, архієпископа Львівського Юзефа Теодоровича, отця Герарда Шмида та інших засновників польських ВПС: Стефана Бастира та Владислава Торуня) до інших місць поховання, які донині залишаються невідомими через смерть безпосередніх свідків та попередню відсутність інтересу з боку польських установ (за винятком місць поховання єпископа Теодоровича та отця Шмида).

Досягнення На австрійській службі Стефан Стець безперечно збив три літаки, і йому часто приписують ще чотири збиті літаки та дві повітряні кулі, хоча це не підтверджено документально. На польській службі він здобув ще дві перемоги, що робить його загальну кількість із п'яти перемог загальновизнаним мінімумом, необхідним для звання аса-винищувача, що присуджувалось в державах Антанти.

Сім'я Був одружений.

Нагороди

Срібна медаль «За хоробрість» (Австро-Угорщина) — нагороджений двічі. Хрест «За військові заслуги» (Австро-Угорщина) 3-го класу з військовою відзнакою і мечами Орден Залізної корони 3-го класу з військовою відзнакою і мечами Військовий хрест Карла Залізний хрест 2-го класу (Прусське королівство) Virtuti Militari, срібний хрест (№ 2525; 1922) Хрест Хоробрих — нагороджений тричі. Хрест Оборони Львова Пам'ятний знак «Орлята» Польовий знак пілота (11 листопада 1928, посмертно) — «за бойові польоти над ворогом під час війни 1918–1920 років.» Хрест Незалежності (4 листопада 1933, посмертно) — «за працю в справі здобуття незалежності.»

Вшанування пам'яті Рішенням № 143/MON від 5 вересня 2019 року майор-пілот Стець став покровителем 21-ї тактичної авіабази у Свідвині.

Примітки

Література

Посилання

– Albatros D.III (Oef) – Fokker D.VIII