Костянтин Михайлович — руський князь XIII—XIV століть із старшої гілки Ольговичів, правнук київського та чернігівського князя Святослава Всеволодовича. Згадується під номером 51 у Введенському синодику. У відповідній позиції № 38 Любецького синодика записаний як Михайло. У давньоруських літописах його ім'я не згадується.
Джерелознавчий контекст Унаслідок занепаду місцевого літописання в Чернігово-Сіверській землі після монгольської навали (1239—1240) поминальні списки (пом'янники та синодики) монастирів залишилися майже єдиним джерелом для реконструкції генеалогії чернігівських князів другої половини XIII—XIV століть.
Як зазначають дослідники, розбіжності між Введенським (Клинецьким) та Любецьким синодиками нерідко виникали внаслідок помилок пізніших переписувачів, використання поряд із хрестильними іменами княжих імен або змішування кількох поколінь персоналій. Через це постать Костянтина Михайловича викликає тривалі дискусії в медієвістиці.
Походження та версії в історіографії Микола Квашнін-Самарін припускав, що Костянтин був сином святого Михайла Чернігівського, страченого у Золотій Орді 1246 року. Рафаїл Зотов заперечував це, проте вважав Костянтина Михайловича правнуком Святослава Всеволодовича через його «шостого» сина Бориса, нібито згаданого разом із батьком під поз. 24 Любецького синодика. Однак таке прочитання було відкинуто більшістю сучасних медієвістів, які ідентифікують князя з позиції 24 як Святослава ТрубчевськогоШеков А. В. О ранней части помянника черниговских князей в составе синодиков типа Любецкого // Древняя Русь. Вопросы медиевистики. — 2016. — № 4 (66). — С. 28–38..
Низка сучасних істориків, опираючись на запис у синодику рязанського Свято-Духового монастиря про «Михайла та його синів Романа і Костянтина», вважають Костянтина молодшим братом Романа Брянського (Старого) та дідом Михайла Олександровича брянського й чернігівського (середина XIV ст.)Бабенко А. А., Комаров О. В. Битва на Синих Водах — факт или историографический миф? // Novogardia. — 2019. — № 2.Безносюк С. М. Брянські князі // Генеалогічні розвідки.. Зотов, розвиваючи власну гіпотезу про потомство Олега Святославича стародубського (частково підтриману А. Горським), також розглядав Михайла Олександровича чернігівського як онука Костянтина, але не Михайловича, а Ольговича. Квашнін-Самарін вважав Костянтина Ольговича дідом Михайла Олександровича, але датував його життя початком XIV, а не XIII століття, вважаючи онуком Романа Старого. Проте Олександр Шеков за допомогою Введенського синодика довів, що постаті «Костянтина Ольговича» не існувало, а за нього Зотов помилково прийняв його батька Костянтина-Олега Стародубського.
За версією українського історика Сергія Келембета, ім'я Костянтин було хрестильним ім'ям Ростислава Михайловича, бана Славонії та сина Михайла Чернігівського.
За дослідженням В. С. Безроднова, князі Костянтин, Акінф, Роман та Іван (поз. 38–41 Любецького синодика) належать до карачевських князів і були двоюрідними братами Романа та Леонтія брянських і чернігівськихБезроднов В. С. Князья Брянские, их происхождение и потомство..
Український генеалог Леонтій Войтович наголошував, що якщо Костянтин дійсно існував як окремий князь другої половини XIII століття, після розпаду єдиної Чернігівської землі він міг тримати уділ у Карачевському або Глухівському князівстві.
Генеалогічне дерево (імовірно)
Святослав Всеволодович (1194) Олег Святославич (1204) Констянтин Ольгович? Олександр Михайло Олександрович ? Михайло Роман Старий (1288) Михайло Романович Олександр Михайло Олександрович Олег Романович Констянтин Ольгович? Олександр Михайло Олександрович Олександр Михайло Олександрович Костянтин Олександр Михайло Олександрович
Коментарі
Примітки
Джерела та література
Горский А. А. Русские земли в XIII—XIV веках: Пути политического развития. — М., 1996. Зотов Р. В. О черниговских князьях по Любецкому синодику. — СПб., 1892.