Замок Сарганс, Замок Зарганс або Зарганський замок — замковий комплекс, розташований над Саргансом у кантоні Санкт-Галлен у Швейцарії. Замок разом з невеликим містечком утворював фортечний комплекс.

Замок Сарганз вперше згадується в документі 1282 року, коли графині Єлизаветі Верденберг-Сарганз було видано акт на продаж товарів.

Історія

До 1480 року За графа Гуго фон Монфора (нар. близько 1160 р.; помер 1228 р.) ймовірно вже існуючий невеликий замковий комплекс було розширено на початку 13 століття. Головна вежа з її зубчастою куртинною стіною є найстарішою збереженою частиною комплексу. Однак археолог Франциска Кнолл-Хайц виявила кут стіни, що вказує на фундамент старішої будівлі, оскільки вежа була зведена над цими залишками стіни.

Приблизно в середині XIII століття комплекс став родовою резиденцією графів Верденберг-Сарганів (Верденберг-Сарганс) за правління Гартмана I. Палац, найбільша будівля всього комплексу, ймовірно, був добудований до західної сторони саме в цей час. Він зруйнувався під час землетрусу 1459 року. Реконструкція розпочалася в 1460 році, і до вежі у східній частині був добудований так званий задній замок. Через ризик обвалу цю частину знесли через 400 років, а на її місці побудували нинішні оглядові тераси.

Однак рік 1506 року на балці даху палацу та цифри 1508 і 1510 на дверних перемичках свідчать про те, що реконструкція тривала до початку XVI століття.

Підвладна територія Швейцарської Конфедерації

У 1405 році Сарганс був обложений під час Аппенцельських воєн, а під час Староцюрської війни (1436–1450) місто було спалене, а замок взятий в облогу, але залишився неушкодженим. Однак пізніше частина комплексу завалилася. У 1483 році сім старих кантонів Швейцарської Конфедерації отримали графство Сарганс, яке таким чином стало підвладною територією Конфедерації. З 1459 по 1798 рік вони управляли цією власністю як спільним маєтком.

Оскільки замок мав стати офіційною резиденцією правлячих управителів, палац з відповідними кімнатами також довелося переобладнати. Зал для аудієнцій розташовувався на першому поверсі в південному кутку; сьогодні там розташований ресторан. Рік 1510 можна знайти на дверях зверху у північно-східному куті. У заглибленні на протилежних верхніх дверях викарбувано напис:

«Diss.stübli.ist.gemacht.alle.vögten.zum.guten.Jar. von.hansen.Jouchen.von.Uri.Der.zit.Landvuogt.1537.»

Приблизний переклад:

«Цю.маленьку.залу.зробили.всі.судові.пристави.на.добрий.рік.від.Ганса.Йоухена.з.Урі, ландвогта 1537 року.»

Тому кімнату називають «Landvogteistübli» (або «Землеприбиральна зала»). Декілька гербів вшановують колись правлячих приставів Цвіссіга, Цеберга, Бальтазара та Ґольдіна фон Тіфенау. Відокремлені коридором житлові приміщення управителів, обставлені пізньоготичними стіновими та стельовими панелями, альтанками та різьбленим гербом ландфогта Йоганна Каспара Мейєра фон Балдегга. Там також розташована «Агнесштубе», названа на честь передостанньої графині Агнеси фон Мач. Сьогодні зал є частиною ресторану.

Найстаріші настінні прикраси в залі окружного суду датуються 1580 роком, коли Даніель Теттлінг був судовим приставом, і зображують герби найперших судових приставів кантону Швіц. Прохід під палацом, що веде від зовнішнього двору до замкового двору, також містить картини 1581 року та герби судових приставів XVII століття.

У 1611 році тодішній губернатор отримав доручення від Федерального сейму розмістити на зовнішній стіні палацу герби місць походження правлячих судових приставів, де їх можна побачити й сьогодні: Цюрих, Люцерн, Урі, Швіц, Обвальден, Нідвальден, Цуг, Гларус, а після Тоггенбурзької війни, з 1712 року, також Берн. У палаці змінювали один одного 181 судових приставів, кожен з яких виконував обов'язки протягом двох років.

Після 1800 року

Після Французької революції замок став державною власністю в 1798 році, а після посередництва 1803 року перейшов до володіння новоствореного кантону Санкт-Галлен. У 1811 році, після великої міської пожежі, його було перетворено на школу. Йоганн Георг фон Тоггенбург, якого було підвищено до французького графського титулу в 1832 році, придбав замок Сарганс як приватна особа в 1834 році. Відтоді він називає себе «графом Тоггенбург-Саргансом». Додавання Сарганс стосується суто приватної власності і не має нічого спільного з благородною частинкою. Однак, старі Тоггенбурзькі обтяження на графство Сарганз, які стали недійсними після їхнього зникнення в 1436 році, були очевидними. Тому очевидним є помітне придбання, зокрема, замку Сарганз, щоб підкреслити традиційне походження від старих графів Тоггенбургів (чоловіча лінія яких зникла в 1436 році). Австрійсько-граубюндська родина фон Тоггенбург ніколи насправді не жила в замку та дозволила йому занепасти. У 1899 році його придбала місцева громада Зарганс.

Замок пройшов свою першу комплексну реставрацію після 1900 року. У 1969/70 роках фасад і стіни були продовжені за сприяння товариства охорони спадщини, федерального уряду та кантону Санкт-Галлен. Реставратори зіткнулися з проблемою відсутності кольорових фотографій гербів на південній стороні, тому відтворення оригінального забарвлення та ліній здавалося неможливим. Однак освітнє видавництво Цюрихської асоціації вчителів продало кольорову картонну модель замку в масштабі 1:200, на якій було зображено фриз герба. Малюнки творця паперових виробів Генріха Пфеннінгера (помер у 1968 році) надали вирішальну підтримку для роботи.

Окрім ресторану, у замку з 1966 року розміщується місцевий історичний музей, який після реконструкції був знову відкритий як Музей Сарганзерланду в 1983 році.

Вежа Вежа, накрита вальмовим дахом, має внутрішні розміри 8,5 на 5,3 метра. м; товщина стін коливається від 2,5 до 2,1 м на нижніх поверхах вежі. Нижні частини складаються з туфових блоків, які видобувались над замком; верхні частини складаються з частково оштукатуреної кладки.

П'ятиповерхова вежа була спроектована як житлова; колишній високий вхід розташований з південно-східної сторони на першому поверсі. Другий поверх освітлений одним арочним вікном з південного боку. Житлова зона розташовувалася на третьому поверсі, де можна побачити сліди каміна. На горищі досі можна побачити зубчастий парапет, який колись оточував вежу і зараз замурований.

Від донжона замковий двір простягається на північ і захід, захищений міцною кільцевою стіною та барбаканом на заході. Внутрішні будівлі завжди були побудовані на донжоні, таким чином залишаючи кільцеві стіни вільними. Ці будівлі кілька разів перебудовувалися або зносилися. Так, на південній стороні вежі була створена «Графська кімната», від якої досі збереглися два арочні вікна зі сходами для сидіння. Залишки розписів, виявлені під час реставрації в 1900 році, зображують середньовічне життя.

Музей Саргансерланду Колишній місцевий історичний музей було знову відкрито в 1983 році як Музей Сарганзерланду у замковій вежі. Того ж року його було нагороджено званням Європейського музею року, а в 1987 році його включили до числа 37 найцінніших музеїв світу, які варто відвідати. Музей є геосайтом геопарку Сардона.

Тут представлена постійна експозиція, присвячена історії та культурі регіону Сарганзерланд, а також регулярні спеціальні виставки. Виноградний прес із важкою балкою для виноробного преса датується XVI століттям. століття і свідчить про те, що виноград вирощували в регіоні Сарганзерланд понад 1000 років, і що завдяки вітру Фен з нього виробляють гарне вино. Музей працює щодня з 1 квітня по 31 жовтня.

Література

Mathias Bugg: Das Schloss Sargans um 1900. Festschrift zum Jubiläum «100 Jahre Schloss Sargans im Besitz der Ortsgemeinde Sargans». 1. Auflage 1999, 2. Auflage 2007. (Матіас Бугг: Замок Сарганс близько 1900 року. Пам'ятне видання до ювілею «100 років власності замку Сарганз муніципалітету Сарганз». 1-ше видання 1999 року, 2-ге видання 2007 року.)

Посилання

Офіційний веб-сайт Музею Сарганзерланду http://schloss-sargans.blogspot.com/ Світ замків: Замок Сарганс

Примітки