Камі́ль Жулья́н (; 15 березня 1859, Марсель — 12 грудня 1933, Париж) — французький історик, філолог та епіграфіст.

Обраний до Колеж де Франс у 1905 році, він заснував там кафедру національних старожитностей. Є автором монументальної «Історії Галлії», опублікованої між 1907 і 1928 роками, першого фундаментального дослідження історії Галлії.

Член Французької академії.

Біографія

Роки навчання Родина походила із Севенн. Був зведеним братом Гастона Думерга, президента Французької Республіки з 1924 по 1931 рік. Дитинство провів у Німі, середню освіту продовжив у Марселі, в ліцеї Тьєра ,.

У 1877 році він вступив до Вищої нормальної школи, де відвідував лекції Відаля де ла Блаша та Фюстеля де Куланжа, чиї роботи він пізніше опублікував, потоваришував з Анрі Бергсоном.

У 1880 році він отримав перший диплом з історії (аґреже). Потім поїхав до Німеччини, де навчався в Берлінському університеті під керівництвом професора Моммзена, вивчав античну епіграфіку та науку про написи, після Берліна продовжив навчання у Французькій школі в Римі (1880—1882).

У 1883 році він захистив докторську дисертацію в Сорбонні на тему політичних трансформацій у Римській імперській Італії від Августа до Авреліана. Журі відзначило його ерудицію та його «ранню компетентність». У своїй дисертації він оскаржив інтерпретації німецької історіографії, зокрема інтерпретації епіграфіста Теодора Моммзена. Його дисертація з латинської мови була про імператорську преторіанську гвардію «Protectores Augusti».

Академічна кар'єра У 1905 році, невдовзі після призначення професором Університету Бордо, він був обраний професором Колеж де Франс, де очолював кафедру національних старожитностей. Каміль Жульян значно революціонізував вивчення стародавньої Галлії.

Невисокий на зріст та сором'язливий, він мав слабкий голос і короткозорість, але знав, як полонити свою аудиторію. Протягом усього свого життя він виконував приголомшливу та зразкову роботу.

Він був учнем Фюстеля де Куланжа, чиї твори, такі як «Історія політичних інститутів стародавньої Франції», «Римська Галлія та витоки феодального ладу» та «Перетворення королівської влади в епоху Каролінгів», він дописав на основі нотаток, залишених автором.

Ліберальний, національний та моральний історик Каміля Жюльяна вважають не лише видатним літератором, але й незалежним у своїх поглядах, чесним та скрупульозним істориком. Як і все його покоління, він був глибоко вражений поразкою Франції у 1870 році, а в 1919 році йому доручили підготувати Версальський договір.

Зазнавши впливу протестантизму, він завжди вважав, що історія є «моральною», що вона «служить істині».  Як показують наступні кілька рядків (практично його заповіт) з лекції від 3 грудня 1924 року про цінність історії: «Історія — це справа мужності та гідності… Історія насамперед вчить вдячності… Потім історія вчить справедливості… Нарешті, історія вчить сумлінності… Історія — це наука про обов'язки».

У 1908 році його обрали членом Академії написів та красного письменства, а в 1924 році — членом Французької академії.

У 1930 році він переніс інсульт і помер через три роки у віці сімдесяти чотирьох років. Його могила розташована на протестантському кладовищі в Бордо.

Історик Бордо

Завдяки випадковому розподілу службових обов'язків цей марселець опинився в Бордо, захопившись цим містом. Значна частина його кар'єри пройшла саме в цьому місті, до того ж його вважають одним з найвидатніших істориків Бордо. Публікація в 1895 році «Історії Бордо» стала першою великою науковою та синтетичною працею про місто.

У 1890 році він одружився з Мадлен Азам (1866—1934), дочкою доктора Ежена Азама, професора Бордоського університету.

Каміль Жульян є дідом письменника та ілюстратора Філіпа Жульяна (1919—1977), уродженого Філіпа Сімуне.

Внесок в історію Галлії

Проте головним предметом дослідження Каміля Жульяна була Галлія. Монументальна «Історія Галлії» Каміля Жульана, опублікована у восьми томах між 1908 і 1921 роками, перші чотири з яких були опубліковані до 1914 року, стала першою справді вичерпною працею про Галлію.

Практично саме він науково розкрив Франції образ національного героя Верцингеторикса у праці, опублікованій у 1901 році, яка мала величезний розголос.

Хоча галльські народи й утворювали людську спільноту без певної етнічної основи — адже вона вже була результатом численних мішаних шлюбів, що відбулися ще в доісторичні чи протоісторичні часи, — вони все ж утворювали спільноту, якій було притаманно кілька спільних рис: приналежність до чітко визначеної спільної території — Галлії, описаної Юлієм Цезарем, яка простягалася аж до Рейну, Альп та Піренеїв;  спільність мов, релігійних чи моральних вірувань, тобто спільність матеріальної та духовної цивілізації;  спільність політичних форм, що, звісно, ще була роздробленою чи розрізненою: шістдесят «міст» по цей бік Рейну, з їхнім суверенітетом і власною монетою, їхніми магістратами, які, можливо, походили від попередньої королівської влади, про яку мало відомо, їхнім друїдським духовенством, їхньою земельною та військовою аристократією.

Саме цьому народу Жульян приписує перше заселення території майбутньої Франції, перше планування території, формування довготривалої історичної географії та створення ландшафтів.

Засновник історичних досліджень Галлії, який очолював кафедру в Колеж де Франс, мав трьох наступників: Альбер Греньє (з 1935 по 1948 рік), Поль-Марі Дюваль (з 1964 по 1982 рік), які більш-менш підпорядкувалися його патронажу, даючи своїм кафедрам різні назви, й, нарешті, Крістіан Гудіно, який з 1984 року повернув колишню назву кафедри, віддавши шану Камілю Жульяну.

Відзнаки та нагороди

Нагороди

Великий офіцер Ордена Почесного легіону (1932; кавалер у 1895, офіцер у 1903, командор у 1926) Офіцер Ордена народної освіти (1890, офіцер Академії у 1884)

Відзнаки

Член Академії написів та красного письменства (1908) Член Комісії Старого Парижа (1920) Член Французької академії (1924)

Публікації

Про Бордо та Жиронду

Étude d’épigraphie bordelaise. Les Bordelais dans l'armée romaine. Notes concernant les inscriptions de Bordeaux extraites des papiers de M. de Lamontagne, 1884 Les antiquités de Bordeaux (Revue archéologique), 1885 Ausone et Bordeaux. Études sur les derniers temps de la Gaule romaine, 1893 Histoire de Bordeaux depuis les origines jusqu'en 1895, 1895 , prix Thérouanne de l'Académie française en 1896

Праці про Галлію

De protectoribus et domesticis augustorum, 1883 Histoire des institutions politiques de l'ancienne France, de Fustel de Coulanges (édition posthume des œuvres), 1890 Gallia, tableau sommaire de la Gaule sous la domination romaine, Hachette, 1892 Fréjus romain, 1886 Notes d’épigraphie, 1886 Les transformations politiques de l'Italie sous les empereurs romains, 43 av. J.-C.-330 après J.-C., 1884 Extraits des historiens du XIXe siècle, publiés, annotés et précédés d'une introduction sur l'histoire de France, 1897 Inscriptiones Galliae narbonensis Latinae (CIL XII), en collaboration, 1899

La politique romaine en Provence (218-59 avant notre ère), 1901 Recherches sur la religion gauloise, 1903 Plaidoyer pour la préhistoire, 1907 Les anciens dieux de l'Occident, 1913 Les Paris des Romains. Les Arènes. Les Thermes, 1924 Histoire de la Gaule, rééd. Hachette, Coll. Références, 1993, 1270 pages, Au seuil de notre histoire. Leçons faites au Collège de France, 1905—1930, 3 vol. 1930—1931

Примітки

Література

Christian Goudineau, Le dossier Vercingétorix, co-ed Actes Sud/Errance, 2001 Albert Grenier, Camille Jullian, un demi-siècle de science historique et de progrès français, Albin Michel, 1944 Charles-Olivier Carbonnell, Histoire et historiens, une mutation idéologique des historiens français, 1865—1885, Institut d'études politiques de Toulouse, 1976. .