Ван Хун (кит. 王虹, піньїнь: Wáng Hóng; народилася 1991) — китайська математикиня, відома дослідженнями в галузі аналізу Фур'є та геометричної теорії міри. Вона отримала Премію нових рубежів імені Мар'ям Мірзахані у 2022 році, Премію Салема у 2025 році та Медаль Філдса у 2026 році.
Дитинство та освіта Ван народилася в Гуйліні, Гуансі, Китай, у 1991 році. Обоє її батьків — учителі середньої школи в повіті Пінле. Вона проскочила два класи під час навчання в початковій школі. У 2004 році вона почала навчатися в . У 2007 році 16-річну Ван достроково зарахували до Пекінського університету для навчання на факультеті наук про Землю (набрала 653 бали на екзамені гаокао). Через рік вона змінила спеціальність на математику.
Ван закінчила Пекінський університет зі ступенем бакалавра природничих наук за спеціальністю математика у 2011 році. Як студентка бакалаврату, вона навчалася в одній групі з та . У 2014 році вона отримала два дипломи у Франції: диплом інженера () Політехнічної школи та ступінь магістра природничих наук Університету Париж-Сюд. У 2019 році вона здобула ступінь доктора філософії з математики в Массачусетському технологічному інституті (MIT) під науковим керівництвом Ларрі Гута.
Кар'єра Після завершення докторантури в 2019 році Ван була постдокторанткою в Інституті перспективних досліджень у Принстоні, штат Нью-Джерсі, з 2019 по 2021 рік. З 2021 по 2023 рік вона обіймала посаду доцента (assistant professor) математики в Каліфорнійському університеті в Лос-Анджелесі.
Ван перейшла до Курантівського інституту математичних наук Нью-Йоркського університету (NYU) на посаду асоційованого професора в 2023 році. У вересні 2025 року вона стала повним професором NYU, а також отримала призначення на посаду постійного професора математики в Інституті вищих наукових досліджень (IHES) у Франції. У квітні 2026 року NYU надав Ван звання професора Сільвера з математики — іменну професуру університету.
Наукова діяльність Дослідження Ван зосереджені на гармонічному аналізі та геометричній теорії міри, зокрема на родині проблем типу Какея, що пов'язують аналіз Фур'є з інцидентною геометрією, диференціальними рівняннями в частинних похідних, комбінаторикою та теорією чисел. Ще бувши аспіранткою, вона розробила нові підходи до проблеми обмеження Фур'є з використанням інцидентної геометрії та зробила внесок у роботу над проблемою відстаней Фалконера. У 2019 році Ван, Ларрі Гут та Жуйсян Чжан довели двовимірний випадок гіпотези локального згладжування. У 2023 році Ван і Кевін Рен довели двовимірну гіпотезу Фюрстенберга про множини.
Одним із найвідоміших досліджень Ван стала робота з Джошуа Залем над тривимірною гіпотезою Какея. У 2022 році вони довели гіпотезу для класу так званих липких множин Какея, виключивши таким чином цілий клас можливих контрприкладів. У лютому 2025 року вони опублікували 127-сторінковий доказ повної гіпотези в тривимірному просторі, встановивши, що кожна множина Какея в має і Гаусдорфову, і Мінковську розмірність, рівну трьом.
Доказ поєднав раніший аналіз «липких» множин з багатомасштабним дослідженням «зернистих» конфігурацій тонких трубок, ітеративно покращуючи відомі нижні межі, доки не було отримано повну розмірність. Цей результат вважається фундаментальним, оскільки оцінки Какея тісно пов'язані з важливими проблемами гармонічного аналізу, зокрема з гіпотезами обмеження Фур'є та локального згладжування.
Нагороди Ван стала лауреаткою Премії нових рубежів імені Мар'ям Мірзахані 2022 року, присудженої «за досягнення в дослідженні гіпотези обмеження, гіпотези локального згладжування та суміжних проблем».
Ван стала лауреаткою Премії Салема 2025 року, присудженої «за її роль у розв'язанні найважливіших відкритих проблем гармонічного аналізу та геометричної теорії міри». Вона отримала Золоту медаль з математики ICCM 2025 року від Міжнародного консорціуму китайських математиків, яка присуджується «видатним математикам китайського походження віком до 45 років за їхні досягнення в дослідженні чистої та прикладної математики, а також за значний внесок у розвиток математики». Вона також стала лауреаткою Премії Островського 2025 року, присудженої за її «впливову роботу в галузі гармонічного аналізу, розв'язання центральних проблем цієї галузі, таких як гіпотеза множин Какея в тривимірному просторі або гіпотеза обмеження у вищих вимірах».
У 2026 році вона отримала Премію Садоскі від Асоціації жінок у математиці, присуджену «за розв'язання центральних проблем гармонічного аналізу шляхом впровадження проривних ідей. Зокрема, за суттєвий внесок у проблему обмеження Фур'є, гіпотезу Какея та геометричну теорію міри». Вона також отримала Дослідницьку премію Клея.
23 липня 2026 року Ван Хун була нагороджена Медаллю Філдса Міжнародного математичного союзу разом із , та Джейкобом Цимерманом за внесок у гармонічний аналіз та геометричну теорію міри, зокрема за доказ тривимірної гіпотези Какея. Вона стала першою китаянкою, яка отримала Медаль Філдса.
Примітки