Фрейзер Ендрю Нельсон (; , Труро, Англія) — британський політичний журналіст і колумніст газети «Таймс», редактор журналу «The Spectator» з 2009 по 2024 рік.
Ранні роки Народився в Труро, Корнуолл, Англія і виріс у Нерні, Гайленд, Шотландія. Спочатку навчався в Академії Нейрна, а під час служби батька в Королівських ПС на Кіпрі, жив і навчався в Академії Доллар. Він описував себе як «одного з небагатьох католиків у протестантській школі». Він вивчав історію та політику в Університеті Глазго, де був редактором студентської газети університету «Glasgow University Guardian». Освіту з журналістики здобув в Лондонському міському університеті.
Кар'єра
Журналістика Нельсон розпочав журналістську кар'єру 1997 року як економічний журналіст газети «Таймс», а згодом недовго працював політичним кореспондентом у Шотландії. На одній з вечірок він познайомився з Ендрю Нілом, тодішнім редактором «The Scotsman», який 2001 року запросив його на посаду політичного редактора газети. 2003 року він перейшов до «The Business» — сестринського видання «The Scotsman», що входило до медіагрупи Press Holdings братів Барклі.
У липні 2004 року брати Барклі придбали Telegraph Group, до якої входив і журнал «The Spectator». У грудні 2005 року вони продали компанію The Scotsman Publications Ltd. Після придбання «The Spectator» Ендрю Ніла призначили виконавчим директором видання. 2006 року він запросив Нельсона до редакції спочатку на посаду заступника редактора, а згодом — політичного редактора журналу. У серпні 2009 року, після того, як Метью д'Анкона залишив посаду, Нельсон змінив його на посаді головного редактора «The Spectator». За час його керівництва журнал досяг рекордного друкованого тиражу.
У вересні 2024 року, після придбання «The Spectator» Полом Маршаллом, Майкл Гоув змінив Нельсона на посаді головного редактора. За тиждень до цього Нельсон заявив на зустрічі Британського товариства редакторів журналів, що очікує мало контактувати з Маршаллом. Він також сказав, що редактори повинні «активно ігнорувати» пропозиції власників, додавши: «Якщо вас за це звільнять — то звільнять. Але потрібно тримати позицію» (Як показали подальші події, ці слова виявилися пророчими). Видання «New Statesman» повідомило, що співробітники «The Spectator» були шоковані заміною Нельсона, оскільки після оголошення про придбання журналу він написав статтю, у якій схвально відгукувався про Маршалла.
Ушанування 2009 року визнаний політичним оглядачем року на церемонії Comment Awards. 2013 року газета «Evening Standard» назвала Нельсона одним із найвпливовіших журналістів, які працюють у Лондоні. Британське товариство редакторів журналів назвало Нельсона найкращим редактором 2013 року. Того ж року він отримав премію Британської преси як політичний журналіст року. Став редактором року (з поточних подій) за версією Британського товариства редакторів журналів у 2021 та 2023 роках й отримав премію Вінкотта за свій документальний фільм про соціальне забезпечення на Channel 4 у 2024 році та був названий колумністом року на церемонії вручення Британської журналістської премії у 2025 році.
Інше Нельсон є членом правління аналітичного центру «Центр політичних досліджень».
Погляди Нельсон — прихильник Консервативної партії. 2013 році Нельсон заявив, що журнал «The Spectator» під його керівництвом був «правоцентристським, але не радикально правим». Під час роботи коаліційного уряду 2010—2015 років він загалом підтримував лідерство Девіда Камерона та високо оцінював його партнера по коаліції — лідера Ліберальних демократів Ніка Клегга. Після 2015 року його стали характеризувати як редактора, за якого до складу авторів «The Spectator» увійшло більше оглядачів із виразнішими правими поглядами. 2023 році він описував політичну позицію журналу як «правоцентристську».
У травні 2018 року його жорстко розкритикували за публікацію статті «На славу Вермахту» Такі Теодоракопулоса, у якій автор висловлював підтримку німецьким військовим і стверджував, що читачі мають співчувати солдатам Вермахту, які брали участь у боях у Нормандії.
У кількох статтях середини 2010-х років Нельсон писав про те, що відносний успіх імміграції до Великої Британії значною мірою пояснюється ліберальним характером країни. Однак до 2023 року його позиція змінилася: він став критиком масової міграції, заявляючи, що вона створює додатковий тиск на житлову сферу, державні послуги та рівень заробітних плат.
Серед інших поглядів Нельсона — його підтримка свободи віросповідання в контексті дискусій про одностатеві шлюби, а також стурбованість тим, як зростання кількості розлучень і народжень поза шлюбом впливає на дітей.
Особисте життя Одружений, має двох синів та доньку. Сім'я живе на південному заході Лондона. Одружений зі шведкою Ліндою і у 2014 році сказав: «Я — затятий єврофіл, який розмовляє вдома другою мовою. Ідея єдиної Європи надихала мене ще змолоду, і вона все ще мене захоплює».
Примітки
Посилання