Вулиця Михайла Гайворонського — вулиця у Франківському районі міста Львова, в місцевості Новий Світ. Сполучає вулиці Бедржіха Сметани та Академіка Рудницького утворюючи перехрестя з вулицею Лонгина Цегельського. Прилучається вулиця Василя Сімовича.

Історія Вулиця прокладена у другій половині 1920-х років між тодішніми вулицями Стахевіча бічною і Левіцького та 1929 році отримала назву Олшевськоґо на честь польського фізика та хіміка Кароля Ольшевського. У 1931 році вулицю подовжено до тодішньої вулиці Гроховської (нинішня вулиця Академіка Рудницького) і того ж року отримала назву Гроховска бочна, на згадку про битву під Гроховом, яка відбувалася 25 лютого 1831 року біля села Грохув (нині частина Варшави) під час Листопадового повстання 1830—1831 років, століття якого тоді відзначали. Наступна назва вулиці також пов'язана Листопадовим повстанням 1830—1831 років, а саме у 1936 році перейменована на Бялоленцку, на згадку про битву між польським та російським військами під Бялоленкою. Під час німецької окупації, від 1943 року мала назву Регерґассе на честь німецького композитора Йоганна Баптиста Йозефа Максіміліана Регера. У липні 1944 року повернена передвоєнна, але вже уточнена назва вулиця Бялоленцька, за два роки, у 1946 році перейменована на вулицю Білопільську. У 1963 році перейменована на вулицю Примакова на честь українського радянського воєначальника Віталія Примакова. Сучасна назва вулиця Гайворонського походить від 1993 року, на пошану українського громадського діяча, композитора Михайла Гайворонського.

Забудова До забудови вулиці міжвоєнного періоду належить низка приватних дво- та триповерхових будинків, зведених у стилі функціоналізму, розробленого у 1920-х роках німецькою Вищою школою будівництва й дизайну «Баугауз» з міста Дессау. Це будівлі правильної геометричної форми з прямокутними вікнами без архітектурних прикрас. У центральній частині міста вони зливалися з навколишньою забудовою, що що вже існувала, заповнюючи проміжки між будинками, тоді як на околицях міста їх споруджували окремо серед зелені, що відповідало модній тоді концепції міста-саду. Більшість цих будинків протягом останніх років зазнали значної перебудови й цілком втратили свій первісний вигляд. На вулиці Цегельського ще збереглися будинки під № 1—13, зведені у стилі 1920—1930—х років, в будинку під № 9 міститься кондитерська фабрика «Фантазія», заснована у 1992 році. У двоповерховому будинку під № 27, що на розі з вулицею Лонгина Цегельського міститься Львівський центр соціального захисту та реабілітації осіб з інвалідністю «Созарін».

Примітки

Джерела

Посилання