Зофія Яніна Мрозовицька, до шлюбу Жельська (; 14 квітня 1888, Гусятин — 27 вересня 1970, Гдиня) — польська журналістка і громадська діячка.

Біографія Зофія народилася у маєтку своїх батьків, у сім'ї Юзефа Артура Константія Жельського гербу Огоньчик та Клементини Бжеської гербу Боньча. Її бабуся, Александра Дверницька, була дочкою генерала Юзефа Дверницького.Uruski S., Rodzina. Herbarz szlachty polskiej, t. 3, Warszawa 1906, s. 304. Вона отримала ґрунтовну домашню освіту в рідному Гусятині. Потім навчалася в інтернаті Ядвіги Сікорської у Варшаві та в Школі жіночої домашньої роботи Ядвіги Замойської в Закопаному.Encyklopedia Gdyni, (biogram: Żelska-Mrozowicka Zofia Janina), Gdynia, s. 984, 2006.

У 1909 році вона оселилася в маєтку свого чоловіка в Корабніках поблизу Скавіни. Окрім виховання синів, займалася освітньою діяльністю серед селян, виконуючи, серед іншого, обов'язки секретарки Сільського жіночого гуртка в КраковіKalendarz krakowski Józefa Czecha na rok 1913, Kraków, 1913.. У 1910 році вона стала головою новоствореної Асоціації католицьких жінок у СкавініOświata Ludowa. Organ Krakowskiego Towarzystwa Oświaty Ludowej, nr III/1911, s. 110. Під час Першої світової війни вона активно брала участь у благодійній діяльності католицьких організацій під егідою єпископа Адама Сапеги, пов'язаних з Князько-єпископським комітетом допомоги постраждалим від воєнних лих; разом з Кларою Єльською, графинею Марією Тарновською, Кароліною Купською, Емілією Коростинською, до шлюбу Фіхаузер, та Терезою Марією Казимировою, княгинею Любомирською, вона була однією з найвидатніших осіб, залучених до цієї діяльності"Sprawozdanie z ruchu religijnego, naukowego i społecznego" z dnia 18 lipca 1916 roku, Kraków, 1916.. Серед іншого, за її ініціативою у Скавіні організували збір пожертв для легіонів та Червоного Хреста; Восени 1915 року організували допомогу голодуючій Варшаві. Матері та дівчата з краківської околиці збирали по селах подарунки натурою та організовували лотереї, виручені кошти від яких перераховувалися Краківському комітету на користь Варшави. Організували турботу про бідних у парафіях, особливо про сиріт. 24 липня 1917 року на першому з'їзді Союзу католицьких асоціацій робітниць та дівчат у Кракові її обрали членкинею Головного відділу цієї організації. На другому з'їзді союзу 30 червня 1918 року вона виступила з програмною доповіддю під назвою: «Розвиток національного духу в асоціації — підготовка польських жінок до роботи на батьківщині».Kobieta Polska. Pismo Stowarzyszeń Katolickich Kobiet i Dziewcząt Pracujących, Kraków, nr 6/1917, czerwiec 1917.Kobieta Polska. Pismo Stowarzyszeń Katolickich Kobiet i Dziewcząt Pracujących, Kraków, nr 9/1917, wrzesień 1917.Kobieta Polska. Pismo Stowarzyszeń Katolickich Kobiet i Dziewcząt Pracujących, Kraków, nr 6/1918, czerwiec 1918.

Після Першої світової війни, в якій загинув її чоловік, вона вирішила продати маєток Корабники та зайнялася журналістикою. Жила з синами в Рабці, Кракові, Оксиві біля Гдині, Познані та Торуні.Muszalski E., Mrozowicki Józef Michał, [w:] Polski Słownik Biograficzny, tom XXII, s. 205-206, 1977.Księga Adresowa i Informacyjna miasta Torunia, Toruń, s. 187, 1932. З 1933 року оселилася в Гдині, де її син Ян Клеменс навчався в Морській школі.Encyklopedia Gdyni (biogram: Mrozowicki Jan Klemens), Gdynia, s. 481, 2006.

З 1929 року входила до Польської асоціації журналістів; як журналістка використовувала прізвище Жельська-Мрозовицька та ініціали: Z.Ż.M., Żel., Z.Mr., Z.M., Ż.M., Z.Z.-M., zzM, Mr. З 1933 року, після переїзду до Гдині, публікувала статті в «Kurier Bałtycki», а також була кореспонденткою та колумністкою «Ilustrowany Kurier Codzienny», «As Ilustrowany Magazyn Tygodniowy», «Dziennik Bydgoski» та «Gazeta Ludowa». Її статті з цього періоду є цінним джерелом з історії Гдині, яка розвивалася в 1930-х роках.Słownik dziennikarzy i publicystów Pomorza1945 – 2005, Gdańsk, s. 197, 2008. Вона брала участь у «Четвергових вечорах» тодішнього Гдинського літературного клубу.

Під час окупації її було виселено з Гдині, як і багатьох її мешканців, яких не відправили до концентраційних таборів та не вбили в П'ясниці та Штуттгофі. Вона оселилася у Варшаві, де співпрацювала з підпільними журналістами.Rudziński E., Wojna i konspiracja. Wspomnienia dziennikarzy polskich, Warszawa, 1987.

Після війни була однією з перших, кого було виселено. Повернулася до Гдині та разом з Юзефом Іжицьким та Марією Мікульською заснувала першу щоденну газету Гдині «Biuletyn Bałtycki» (Балтійський бюлетень). Пізніше брала участь у створенні «Dziennik Bałtycki» (Балтійський журнал). Коли редакцію перенесли до Гданська в 1949 році, а Виконавча рада Воєводського комітету Польської об'єднаної робітничої партії (ПОРП) визнала газету «зараженою дрібною буржуазією» та «захопленою структурно деформованими санаційними елементами», почалася чистка, і її виключили з журналістської групи.Encyklopedia Gdyni, Gdynia, s. 162-163, 2006. Окрім роботи в «Балтійському журналі», до початку 1950-х років вона також була кореспонденткою лондонської емігрантської газети «Jutro Polski». Публікувалася також у «Gazeta Lubelska», «Słowo Powszechne», «Ilustrowany Kurier Polski», «Gazeta Ludowa», «Polska Zachodnia» та «Gazeta Morska».

Померла 27 вересня 1970 р. у Гдині й похована на тамтешньому цвинтарі Вітоміно (ділянка 57-10-68).

Сім'я 16 січня 1909 року у Кракові одружилася з поміщиком Адамом Казімежем Мрозовицьким, у шлюбі народила трьох синів — Яна Клеменса, Казімежа Артура і Юзефа Міхала.

Примітки

Література

Encyklopedia Gdyni, (biogram: Żelska-Mrozowicka Zofia Janina), Gdynia, 2006. Encyklopedia Gdyni (biogram: Mrozowicki Jan Klemens), Gdynia, 2006. Edward Muszalski, Mrozowicki Józef Michał, [w:] Polski Słownik Biograficzny, t. XXII, 1977. Słownik dziennikarzy i publicystów Pomorza 1945 – 2005, Gdańsk 2008, s. 197.