Князь Султан Крим-Гірей Селетович (також Салат-Гірійович, прізвисько — Нагой; 21 листопада 1876 — 28 березня 1918) — військовий діяч Російської імперії, полковник кавалерії (з 1916 року). Представник дворянського роду Султанів — кавказької гілки кримської ханської династії Ґераїв (Чингізиди). Учасник російсько-японської та Першої світової війн, один із провідних офіцерів Кавказької туземної кінної дивізії («Дикої дивізії»). Жертва червоного терору на Кубані.
Життєпис
Походження та ранні роки Султан Крим-Гірей народився на Кубані в аулі Дворянському (нині Тлюстенхабль, Теучезький район, Адигея). Походив зі знатного черкесько-кримськотатарського роду князів Султанів-Гіреїв — нащадків кримських ханів, які осіли серед адигейського населення Кубані. Його батьком був підпоручик, князь Султан Селет-Гірей. Змалку виховувався у традиціях горської аристократії та козацько-кавказької військової культури.
Початок військової служби Військову службу розпочав у 1896 році рядовим у 9-му драгунському Єлисаветградському полку. 3 вересня того ж року був зарахований до Тверського кавалерійського училища для здобуття офіцерського звання.
1 вересня 1898 (за іншими даними — 10 жовтня 1899) року випущений з училища у званні корнета до свого 9-го драгунського полку. 15 березня 1903 року підвищений до звання поручика. 8 жовтня 1903 року прикомандирований до 1-го Катеринодарського полку Кубанського козацького війська.
Російсько-японська війна (1904—1905) З початком російсько-японської війни Султан Крим-Гірей був переведений до складу Терсько-Кубанського кінно-козацького полку з перейменуванням у чин сотника (7 червня 1904). Брав активну участь у бойових діях у Манчжурії, де проявив високу особисту хоробрістьКазаков А. В. Адыги (черкесы) на российской военной службе. Воеводы и офицеры. — М.: Центрполиграф, 2010. — С. 182—185. — ISBN 978-5-227-02316-2..
Нагороджений низкою бойових орденів з мечами: за відзнаку в боях 18–19 липня 1904 року біля Лагоуліна — орденом Св. Анни 4-го ступеня з написом «За хоробрість» (18 вересня 1904); за відзнаку в боях під Ляоляном з 12 по 25 серпня — орденом Св. Станіслава 3-го ступеня з мечами та бантом (3 листопада 1904); за бої проти японців на річці Шахе з 25 вересня по 3 жовтня — орденом Св. Анни 3-го ступеня з мечами та бантом (18 травня 1904); за різнобічні відзнаки у бойових діях — орденом Св. Станіслава 2-го ступеня з мечами (19 травня 1905); за успішний кінний набіг загону генерал-ад'ютанта П. І. Міщенка на Факуминь з 2 по 11 травня 1905 року — орденом Св. Анни 2-го ступеня з мечами (26 червня 1905); за відвагу під час вибуху Ханченського залізничного мосту 8 лютого 1905 року — орденом Св. Володимира 4-го ступеня з мечами та бантом (29 серпня 1905).
Міжвоєнний період Після завершення війни з 1906 року Султан Крим-Гірей командував навчальною командою в 9-му драгунському Єлисаветградському полку (у 1907 році реорганізований у 3-й гусарський Єлисаветградський полк). 1 вересня 1906 року отримав чин штабс-ротмістра.
У 1911—1912 роках проходив навчання в Офіцерській кавалерійській школі у Санкт-Петербурзі, де здобув вищий рівень тактичної підготовки для командування кавалерійськими підрозділами.
Перша світова війна З вересня 1914 року брав участь у боях Першої світової війни проти німецьких військ на Північно-Західному фронті у складі 3-го гусарського Єлисаветградського полку. З жовтня 1914 року — командир ескадрону. 2 листопада 1914 року підвищений до звання ротмістра.
Особливо відзначився в боях під час оборони Свянтоянського мосту через річку Німан поблизу міста Гродно. За проявлений героїзм наказом від 18 червня 1915 року був представлений до дострокового присвоєння звання підполковника.
19 липня 1915 року Султан Крим-Гірей був переведений до новоформованої Кавказької туземної кінної дивізії («Дикої дивізії») і призначений помічником командира Черкеського кінного полку зі стройової частиниОпрышко О. Л. Кавказская туземная конная дивизия. 1914—1917 гг. Возвращение из небытия. — Нальчик: Эльбрус, 2007. — С. 214—220. — ISBN 978-5-7680-2103-0.. У складі полку брав участь у важких боях у Галичині, Буковині та Румунії.
23 вересня 1916 року підвищений до чину полковника. 28 квітня 1917 року нагороджений орденом Св. Володимира 3-го ступеня з мечами.
Революційні події та загибель Після Лютневої революції 1917 року користувався великим авторитетом серед вершників-горців та був обраний головою Дивізійного комітету Кавказької туземної кінної дивізії.
В офіційній атестаційній характеристиці зазначалося:
Наприкінці 1917 року повернувся на Кубань до рідного аулу Тлюстенхабль. Був переконаним противником втягування кавказьких горців у вир Громадянської війни. Опублікував у кубанській пресі резонансний виступ — «Лист полковника Дикої дивізії», у якому закликав адигейців зберігати нейтралітет та не проливати кров у чужих політичних інтересах.
Одруженим не був. У січні — лютому 1918 року, на тлі зростання анархії, очолював місцеву добровільну сотню для підтримання порядку на Кубані.
У березні 1918 року, під час встановлення радянської влади на Кубані та розгортання червоного терору, полковник Султан Крим-Гірей був заарештований більшовиками і розстріляний без суду. Разом із ним були вбиті його рідні брати — Магомет, Давлет (Даулет) та Каплан.
Нагороди Орден Святої Анни 4-го ступеня з написом «За хоробрість» (18.09.1904) Орден Святого Станіслава 3-го ступеня з мечами та бантом (03.11.1904) Орден Святої Анни 3-го ступеня з мечами та бантом (18.11.1904) Орден Святого Станіслава 2-го ступеня з мечами (19.05.1905) Орден Святої Анни 2-го ступеня з мечами (26.06.1905) Орден Святого Володимира 4-го ступеня з мечами та бантом (29.08.1905) Орден Святого Володимира 3-го ступеня з мечами (28.04.1917)
Примітки
Джерела Казаков А. В. Адыги (черкесы) на российской военной службе. Воеводы и офицеры. — М.: Центрполиграф, 2010. — 415 с. — ISBN 978-5-227-02316-2. Опрышко О. Л. Кавказская туземная конная дивизия. 1914—1917 гг. Возвращение из небытия. — Нальчик: Эльбрус, 2007. — 512 с. — ISBN 978-5-7680-2103-0. «Генеалогия Северного Кавказа» — Историко-генеалогический научно-реферативный независимый журнал.