64-й піхотний Казанський полк — військова частина 6-го армійського корпусу у складі Російської імператорської армії.
Полкове свято — 15 серпня.
Місця дислокації 1771 — в Леалі (Ліхула), Естляндія. Полк входив до складу Естляндської дивізії.
У 1820 р. — Махнівка . Полк входив до складу 18-ї піхотної дивізії.
Найменування Сформований 09.06.1724, як Ширванський піхотний полк, у складі в Баку з роти Гренадерського Князя Барятинського полку, 4-х рот Азовського та 4-х рот Казанського піхотних полків. Від 25.04.1762 до 05.07.1762 — Мушкетерський генерал-майора Карла Бахмана полк. З 29.11.1796 — Ширванський мушкетерський полк. З 31.10.1798 — Мушкетерський генерал-майора Князя Горчакова полк. З 01.11.1798 — Мушкетерський генерал-лейтенанта Нефедьєва полк. З 13.08.1800 — Мушкетерський генерал-майора Князя Волконського 3-го полк. З 15.10.1800 — Мушкетерський генерал-майора Лаврова полк. З 31.03.1801 — Ширванський мушкетерський полк. З 22.02.1811 — Ширванський піхотний полк. Сформований 04.11.1819, як Казанський піхотний полк З 28.01.1833 — Казанський єгерський полк. З 26.08.1839 — Єгерський Його Імператорського Високості Великого Князя Михайла Павловича полк, у зв'язку з призначенням шефа. З 19.09.1849 — Єгерський Його Імператорського Високості Великого Князя Михайла Миколайовича полк, з нагоди смерті колишнього шефа та призначенням нового. З 17.04.1856 — піхотний Його Імператорського Високості Великого Князя Михайла Миколайовича полк. З 19.02.1857 — Казанський піхотний Його Імператорської Високості Великого Князя Михайла Миколайовича полк. З 25.03.1864 — 64-й піхотний Казанський Його Імператорського Високості Великого Князя Михайла Миколайовича полк. З 30.12.1909 — 64-й піхотний Казанський полк, з нагоди смерті шефа .
Історія Полк сформований у Москві 25 червня 1700 р. генералом Вейде з рекрутів, у складі 10 рот, під назвою піхотного Івана фон Дельдена полку. 19 листопада того ж року полк взяв участь у битві зі шведами під Нарвою. Наступного року полк брав участь у розбитті Шліппенбаха при Гуммельсгофі, а потім у штурмах Марієнбурга (1702), (1703), Ямбурга (1703) та Дерпта (1704).
У 1703 р. при полку була сформована гренадерська рота, в 1706 р. полк став називатися полком , а 10 березня 1708 р. найменований Казанським піхотним. У цьому році полк виділив свою гренадерську роту на сформування . 27 червня 1709 р. «казанці» взяли участь у Полтавській битві, а наступного року перебували під час облоги м. Риги.
У 1711 р. полк брав участь у Прутському поході, а в 1712 р. «казанці» були посаджені на судна галерного флоту і 8 років провели у Фінляндії, несучи службу на галерах і беручи участь у кількох пошуках до Швеції та на Аландських островах.
У 1722 р. чотири роти Казанського полку були призначені до складу і, взявши участь у поході до Персії, знаходилися 23 серпня 1722 р. при . 9 червня 1724 р. ці роти надійшли на сформування , а замість них при Казанському полку були сформовані нові роти. З 16 лютого до 13 листопада 1727 р. полк носив назву 1-го Рязанського піхотного полку.
У 1736 р. полк взяв участь у Кримському поході й перебував при . У російсько-шведську війну 1741—1742 років Казанський полк брали участь у блокаді Гельсінгфорсу.
27 січня 1747 р. полк був приведений у трибатальйонний склад із трьома гренадерськими ротами.
У 1757 р. полк взяв участь у Семирічній війні і бився при Грос-Єгерсдорфі, при Цорндорфі, при Пальцигу, при Кунерсдорфі і тримав в . У царювання імператора Петра III полк називався з 25 квітня до 5 червня 1762 р. полком генерал-майора князя М. Голіцина.
У 1768 р. полк виступив проти Польщі й потім у 1774 р. взяв участь у російсько-турецькій війні.
У 1785 р. Казанський полк був призначений до складу Кавказького корпусу і був розквартирований на кордоні Великої Кабарди. Під час російсько-турецької війни 1787—1792 років «казанці» брали участь у поході за р. Кубань і перебували 22 червня 1791 р. при штурмі м. Анапи. В 1796 р. полк виступив з графом в Перський похід і знаходився при взятті Дербента. Після вступу на престол імператора Павла I полк був переведений до складу двох батальйонів і найменований мушкетерським, а потім називався іменами шефів: генерал-лейтенанта Кисельова Ф. І. (з 31 жовтня 1798 р.), генерал-майора (з 24 лютого 1799 р.) та генерал-майора (з 2 березня 1799 року).
31 березня 1801 р. «полк» названий Казанським мушкетерським і переведений у трибатальйонний склад. У 1806 р. «казанці» взяли участь у каральній експедиції генерала з Дербента до Баку проти бакінців за вбивство князя Ціціанова.
З 1807 р. полк був розташований на Кавказькій лінії і протягом 10 років ніс прикордонну службу, відбиваючись від численних нападів горян.
22 лютого 1811 р. полк названий піхотним. 4 листопада 1819 р. за розпорядженням генерала Єрмолова Казанський полк був найменований Ширванським піхотним і відправлений з Кавказу на Росію. Перейменування було у зв'язку з переформуванням і полків, що принесло в хроніку цих полків значну плутанину, яка тривала до 26 травня 1825 р., коли всі три полки отримали «за Високим наказом» свої старі назви.
10 березня 1824 р. 3-й батальйон полку був призначений до складу і розташувався в Херсонській та Катеринославській губерніях. Після знищення військових поселень цей батальйон увійшов до складу бригади резервних батальйонів .
У той час командиром полку був підполковник П. В. Аврамов, який був членом Південного товариства; після повстання декабристів його було засуджено «за IV розрядом» на 15 років каторжних робіт.
У російсько-турецьку війну 1828—1829 років 1-й і 2-й батальйони «казанців» брали участь в і при невдалому штурмі цієї фортеці в ніч на 3 червня, прикриваючи відступ московських військ, виявили особливу відмінність, втративши в кровопролитному бою 354 нижніх чинів та 13 офіцерів. За це полку наданий знак 8 червня 1828 р. — «похід за військову відзнаку». Після здачі Браїлова «казанці» перебували серед військ, які блокували Шумлу та брали участь у битві 8 липня проти турецької кавалерії.
28 січня 1833 р. при переформуванні всієї російської піхоти, полк, з приєднанням до нього 26-й єгерський полк вів свій початок від батальйону «Санкт-Петербурзьких містових справ», сформованого у 1710 році. Батальйон цей був переформований 7 вересня 1765 р. в два батальйони відомства «Контори будинків і садів», які 14 січня 1785 р. склали Софійський піхотний полк. У царювання Павла I Софійський полк носив назви: з 31 жовтня 1798 р. — генерал-майора Дохтурова, а з 22 липня 1800 р. — генерал-майора Нечаєва (17 січня 1811 р. був сформований , який отримав 12 березня того ж року назву Софійського піхотного полку та існував під цією назвою до 1918 р.), найменований 29 березня 1801 р. знову Софійським, полк був названий 19 жовтня 1810 р. , а в 1819 р. — , був найменований Казанським єгерським і переведений до складу 4 діючих та 2 резервних батальйонів.
26 серпня 1839 р., у день відкриття пам'ятника «», великий князь Михайло Павлович, під начальством якого «казанці» відзначилися під час , був призначений їх шефом, і полк названий єгерським великого князя Михайла Павловича полком.
У 1845 р. 3-й батальйон був відрахований на поповнення , а замість нього при полку було сформовано новий батальйон.
28 серпня 1849 р. великий князь Михайло Павлович помер, і 19 вересня того року великий князь Михайло Миколайович був призначений новим шефом полку, якому присвоєно найменування від імені шефа.
11 січня 1854 р. полк виступив у похід до Молдови та розташувався на межі Трансільванії. Одночасно з цим для полку були сформовані на Росії з осіб 7-й та 8-й батальйони.
Призначений на посилення військ на півострові Крим полк 30 серпня 1854 р. прибув до м. Сімферополя і 8 вересня взяв участь у битві на р. Альмі. Цього дня полк, перебуваючи на правому фланзі, відбив кілька атак і втратив 3-х штаб-офіцерів, 25 обер-офіцерів та 1254 нижні чини. Після відступу на р. Качу полк перебував на позиції біля Інкерманських висот.
В Інкерманській битві 24 жовтня (5 листопада) 1854 р. полк чисельним складом 2026 чоловік прикривав Бахчисарайську дорогу.
23 березня 1855 р. «казанці» увійшли до складу Севастопольського гарнізону і перебували на Малаховому кургані й на редуті та Волинському редуті. Переведений 13 квітня на 4-й бастіон для робіт, полк займав під час облоги Севастополя укріплення: з 24 квітня — редут № 1 , з 24 липня — 7-й бастіон, з 3 серпня — Корабельну сторону та з 23 серпня — батарею № 6 . 27 серпня полк витримав завзятий бій за батарею, втративши 17 офіцерів і 503 нижніх чинів, відступив на Північну сторону, під командою старшого з уцілілих офіцерів, штабс-капітана Т. М. Гінглятта.
Оборона Севастополя дорого обійшлася полку, який втратив за цей час 42 офіцери та 2720 нижніх чинів. За доблесну службу на бастіонах Севастополя протягом п'яти місяців полк отримав 30 серпня 1856 р. Георгіївські прапори з написом: «За Севастополь у 1854 та 1855 рр.».
17 квітня 1856 р., після реорганізації єгерських полків, полк був найменований піхотним великого князя Михайла Миколайовича полком. Цього ж року його запасні та резервні батальйони були знищені, а у 4-х діючих його батальйонах сформовано стрілецькі роти.
19 березня 1857 р. до назви полку знову приєднано найменування Казанського.
25 березня 1864 р. до назви полку було приєднано № 64, і 13 серпня того ж року 4-й батальйон вступив на створення 19, 20, 21 та 25-го резервних батальйонів.
У російсько-турецьку війну 1877—1878 років полк переправившись 13 липня через р. Дунай, брав участь 22 серпня у і в невдалому штурмі м. Плевен 30 серпня, під час якого «казанці», які оволоділи ворожими траншеями, але не підтримані вчасно, змушені були відступити з втратою 20 офіцерів та 661-ї особи з нижніх чинів.
Під командою генерал-ад'ютанта Скобелєва «2-го» полк здійснив зимовий похід через Балкани і 28 грудня взяв участь у Шейнівському бою, підтримавши атаку . За зазначену відмінність полку були надані 17 квітня 1878 р. знаки на головні убори уніформи з написом: «За відмінність у битві при Шейнові 28 грудня 1877 р.», а генерал Скобелєв був зарахований 22 серпня 1878 р. в списки полку.
У 1879 р. із трьох стрілецьких рот і новоствореної 16-ї роти сформовано 4-й батальйон.
25 червня 1900 р. полк святкував 200-річний ювілей і отримав новий Георгіївський прапор з написом: «За Севастополь у 1854 та 1855 рр.» та «1700—1900» з Олександрівською стрічкою.
5 грудня 1909 р. помер шеф полку великий князь Михайло Миколайович, і полк був знову найменований 30 грудня 1909 р. 64-м піхотним Казанським.
У січні 1915 р. під час Першої світової війни брав участь у військовій операції коло Волі Шидловській .
1 червня 1915 р. у бою коло с. Рагузно полк захопив 4 гармати, 6 кулеметів, полонив 14 офіцерів та 508 осіб нижніх чинів німців .
Командири полку 01.01.1795 — 16.08.1798 — полковник Дельпоццо Іван Петрович, 16.08.1798 — 10.12.1800 — майор (з 12.09.1798 підполковник, з 31.10.1799 полковник) Ахвердов Олександр Ісаєвич, 28.01.1801 — 27.08.1802 — підполковник Угличанин Василь Васильович, 27.08.1802 — 23.09.1804 — підполковник Астаф'єв Олександр Іванович, 25.12.1806 — 22.06.1815 — майор (з 30.08.1811 підполковник) Подпрятов Микола Данилович, 22.06.1815 — 30.08.1816 — полковник Дебу Йосип Львович, 28.12.1816 — 04.11.1819 — підполковник Подпрятов Микола Данилович, 04.11.1819 — 30.08.1822 — полковник Берхман Єрмолай Євстафійович, 30.08.1822 — 20.01.1826 — підполковник (з 26.11.1823 полковник) Аврамов Павло Васильович, 20.01.1826 — 11.12.1831 — підполковник (з 01.07.1828 полковник) Розлач Данило Степанович, 11.12.1831 — 21.04.1833 — полковник Коровяков Іван Родіонович, 21.04.1833 — 24.10.1838 — полковник (з 03.04.1838 генерал-майор) Чичагов Родіон Олександрович, 04.11.1838 — 22.03.1847 — полковник (з 25.06.1845 генерал-майор) Карєєв Василь Єлисійович, 23.03.1847 — 06.05.1854 — полковник (з 30.03.1852 генерал-майор) Кашперов Василь Якович, 26.05.1854 — 08.09.1854 — полковник Селезньов Іван Миколайович, 19.01.1855 — 08.03.1856 — полковник Гасфорт Всеволод Густавович,