Ернст Людвіг Отто Леопольд Конрад фон Швайніц (; 5 вересня 1785, Нідер-Шеллендорф — 25 травня 1857, Дессау) — німецький офіцер, генерал-майор Прусської армії.
Біографія Ернст був сином Карла Ернста Зігфріда фон Швайніца (4 квітня 1747–1793) та його дружини Гелени Елізабет, уродженої фон Айке (2 листопада 1753 — 2 червня 1835). Його батько був корнетом у відставці, востаннє служив у 1-му гусарському полку, володар Шеллендорфа, регіональний староста та марш-комісар округу Крайсгольдберг-Гайнау.
Швайніц навчався у гімназії Фрідріха в Бреслау та 3 квітня 1799 року вступив до піхотного полку «фон Гогенлое» Прусської армії в званні капрала. На початку листопада 1803 року він дослужився до звання другого лейтенанта. Під час війни Четвертої коаліції він брав участь у битві під Єною, а після відступу 1807 року приєднався до Марвіцького вільного корпусу. Після Тільзітського миру він був звільнений у відставку 16 квітня 1808 року з правом носити свою стару армійську форму.
З початком Визвольних воєн Швайніц повернувся до армії. 1 червня 1813 року він був призначений капітаном 2-го Сілезького ландверного піхотного полку та служив ад'ютантом принца Крістіана Ангальт-Плесського. Він отримав похвалу за службу під час облоги Глогау та брав участь у битвах під Дрезденом та Кульмом.
Після війни, 20 лютого 1816 року, він вступив до лав гвардійського ландверного батальйону в Бреслау на посаді командира роти. 18 січня 1818 року його було підвищено до майора та призначено до гренадерського полку «Імператор Олександр». Зрештою, 29 травня 1818 року йому було передано командування гвардійським ландверним батальйоном. 18 жовтня 1818 року його було переведено до 34-го піхотного полку на посаду звичайного штабного офіцера. 17 березня 1820 року він став командиром батальйону 36-го піхотного полку. 30 березня 1836 року його було підвищено до оберстлейтенанта, а 18 серпня 1837 року йому було передано командування 37-м піхотним полком. Там 30 березня 1838 року його підвищили до оберста, а 19 травня 1838 року призначили командиром полку.
29 березня 1842 року його спочатку внесли до резервного списку з пенсією в розмірі 1750 талерів, а потім, 11 серпня 1842 року, звільнили зі званням генерал-майора запасу, зберігши попередню пенсію.
25 січня 1843 року він отримав дозвіл прийняти посаду камергера та придворного маршала герцога Ангальт-Кетенського та зберегти свою пенсію. Навіть після смерті герцога він залишався придворним маршалом герцогині.
Він помер 25 травня 1857 року в Дессау і був там похований.
Сім'я 12 вересня 1808 року одружився в Бреслау з Кароліною Крістіаною Тугендрайх фон Маушвіц (1788—1863). В пари народились7 дітей:
Бернгардіна (*/† 1809) Шарлотта Ернестіна Елеонора Луїза (* 1814) Ернст Генріх Карл Адольф (1816—1836) — другий лейтенант 38-го піхотного полку. Авгута Ернестіна Гелена (1818—1898) — в 1836 році вийшла заміж за генерал-майора Людвіга фон Дальвіга (1800—1866). Амалія Ернестіна Кароліна (* 1820) Густав Бернгард Ернст (1822—1871) — гауптман у відставці. Ернестіна Софі Кароліна Гелена Йозефа Емма (1827—1912) — в 1853 році вийшла заміж за першого лейтенанта Карла Трючлера фон Фалькенштайна (1824—1891), мати генерал-майора Отто Трючлера фон Фалькенштайна (1855—1922).
Нагороди
Хрест «За вислугу років» (Пруссія) (25 років) Орден Червоного орла 4-го класу (18 січня 1840) Орден Альбрехта Ведмедя (19 вересня 1844) Орден Святого Йоанна (Пруссія), почесний лицар (1852)
Примітки
Література
Kurt von Priesdorff: Soldatisches Führertum. Band 6, Hanseatische Verlagsanstalt Hamburg, o. O. [Hamburg], o. J. , , S. 68–69, Nr. 1703. Ludwig von Schweinitz. In: Berliner Revue, 10. Band, 3. Quartal. 1857. S. 278 f.