Мико́ла Григо́рович Невідо́мський (нар. 7 грудня 1897 – пом. XX ст.) – український радянський театральний діяч, режисер, сценограф (театральний художник), актор та культурний організатор 1920–1930-х років. Засновник і художній керівник низки українських професійних та пересувних театрів доби Українського культурного відродження.

Біографія

Освіта З 10 вересня 1913 року навчався в Київському художньому училищі. У серпні 1919 року керівництво училища (в особі в.о. директора П. Козирєва) порушувало клопотання про надання Невідомському відстрочки від військової повинності для завершення навчання. Паралельно у 1918 році вступив до Київського архітектурного інституту (ректор – архітектор Дмитро Дяченко), де навчався на архітектурному факультеті. Отримана архітектурно-художня освіта надалі дозволила йому успішно поєднувати режисерську діяльність із професійною сценографією та художнім оформленням театральних вистав.

Київський період Творчу діяльність у професійному театрі розпочав у першій половині 1920-х років у Києві. З 1 червня 1922 року по 25 квітня 1926 року Микола Григорович Невідомський працював у складі колективу Першого державного драматичного театру УСРР імені Т. Шевченка («Шевченківці»). У цьому театрі він мав рідкісне суміщення професій, офіційно обіймаючи посаду одночасно і актора, і художника-сценографа вистав.

Полтавський період У другій половині 1920-х років Микола Невідомський відігравав помітну роль у театральному житті Полтавщини. Він виступив одним із засновників та очолював як художній керівник Полтавський театр української драми імені І. П. Котляревського.

У 1928 році, після ліквідації Полтавського театру ім. Котляревського через фінансову скруту, Невідомський згуртував залишки акторського колективу та реорганізував його в Округовий робітничо-селянський театр. Того ж року на базі цього колективу він створив та очолив відомий Полтавський український пересувний театр сатири «Червоний Перець», який спеціалізувався на малих театральних формах, естрадних виступах та гострій радянській сатирі.

Діяльність на Донбасі У 1929 році Округовий робітничо-селянський театр під керівництвом М. Г. Невідомського переїхав на Донеччину (базувався у м. Бахмут) і отримав назву «Український театр Донбасу».

У жовтні 1929 року Невідомський працював у Макіївському районі (на той час – м. Дмитрієвськ Сталінської округи). За дорученням Дмитрієвського райгрупкому Спілки робітників мистецтв (Рабис) укладав договори з робітничими клубами на постановку концертних вечорів «Мюзик-Хола», збори з яких спрямовувалися на користь крейсера «Комінтерн».

Станом на 1930 рік активно виступав як театральний теоретик, досліджуючи питання акторського тренажу, методології та створення творчих майстерень у тогочасному українському театріКлековкін О. Режисерська система. — К. : Фенікс, 2023. — С. 4. — ISBN 978-966-136-932-9.. Його теоретична стаття «Про акторські лябораторії» була опублікована у журналі «Мистецька трибуна»Клековкін О. Історичний словник української термінології театру : У 2 т. — К. : Фенікс, 2023. — Т. 1. — С. 28. — ISBN 978-966-136-928-2..

Станом на листопад 1931 року обіймав посаду режисера-художника у пересувному Робітничому театрі «Червоний Промінь» Донбасу, що підпорядковувався Донецькому Держтеатресту. Наприкінці листопада 1931 року був відряджений керівництвом театру до міст Києва та Білої Церкви у справах установи.

Робота на радіо в Молдавській АСРР У першій половині 1930-х років, у період згортання політики українізації та початку ідеологічного тиску на пересувні театри, Невідомський переїхав до міста Тирасполь – тогочасної столиці Молдавської АСРР (автономія у складі УСРР).

Станом на жовтень 1934 року працював актором-диктором при Комітеті радіофікації та радіомовлення при Раді народних комісарів МАСРР.

Діяльність наприкінці 1930-х років Наприкінці 1930-х років Микола Невідомський був залучений до виконання офіційних державних замовлень Управління в справах мистецтв при Раді народних комісарів УСРР. Зокрема, у серпні 1938 року він отримав офіційне посвідчення Відділу образотворчого мистецтва для збору матеріалів, створення зарисовок та етюдів до республіканської виставки «Ленін, Сталін і Україна». У межах цієї творчої роботи протягом 1938–1939 років художник здійснив низку відряджень регіонами України під суворим адміністративним контролем радянських спецслужб. Згідно з реєстраційними відмітками, у серпні 1938 року він працював у Білій Церкві, у жовтні 1938 та вересні 1939 року проходив обов'язкову реєстрацію в районних відділах НКВС (зокрема в Славутському РО НКВД), а в листопаді 1938 року вивчав історичні матеріали у фондах Полтавського музею.

Публікації та теоретична діяльність Микола Невідомський активно ділився практичним досвідом організації пересувних видовищ на сторінках профільної преси. Серед його праць:

Невідомський М. «Червоний перець». Полтавський театр малих форм // Журнал «Сільський театр». – 1929. – № 5. Невідомський М. Про акторські лябораторії // Журнал «Сільський театр». – 1930.– № 2.

Джерела та література

Невідомський М. Г. // Червоний перець // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. – 2-ге вид. – К. : Головна редакція УРЕ, 1985.– Т. 12 : Фініш — Флуоресценція. – 558, с., арк. іл. : іл., портр., карти с. Романько В. І. Театральне мистецтво Донеччини: історія і сучасність. – Донецьк, 2003. Сільський театр, № 5, 1929 / Центральний державний архів-музей літератури і мистецтва України. Полтавщина: Енциклопедичний довідник / За ред. А. В. Кудрицького.– К.: УЕ, 1992.

Примітки

Посилання

Історія Полтави: Театральне мистецтво у 1920-х роках