Вигнання поляків силами німецьких нацистів — примусове переселення понад 1,7 млн поляків з територій окупованої Німеччиною Польщі з метою їх германізації у 1939—1944 роках.

Німецький уряд мав плани розлогої колонізації земель окупованої Польщі, безпосередньо анексованих у нацистську Німеччину 1939 року. Згодом ці плани розширилися й охопили частину Генеральної губернії. Область мала стати упродовж 15—20 років «чисто німецькою територією», як пояснював Адольф Гітлер у березні 1941 року. До того часу Генеральна губернія мала бути очищена від 15 млн польських громадян і заселена 4—5 млн етнічних німцівJanusz Gumkowski and Kazimierz Leszczynski, "Hitler's War; Hitler's Plans for Eastern Europe", 1961, in Poland under Nazi Occupation, Polonia Publishing House, Warsaw, pp. 7-33, 164-178..

Операція стала кульмінацією німецького вигнання поляків, яке проводилося з кінця XVIII століття, коли тодішню Польщу розділили між сусідніми державами, включно з тогочасною Німеччиною.

Расова політика

Після німецького вторгнення в країну її польське населення відчуло на собі нацистську експансіоністську політику в безпрецедентних масштабах. Згідно з нацистською ідеологією, поляків зараховували до унтерменшів, які мали поступитися місцем німцям, переселеним з усієї Європи. Крім того, Гітлер збирався з розмахом колонізувати всі території, що лежали на схід від Третього Райху. Ці наміри виклало Головне управління СС з імперської безпеки в Генеральному плані «Ост», який передбачав депортацію 45 мільйонів «непридатних до германізації» жителів Центрально-Східної Європи до Західного Сибіру, з яких 31 млн був «расово небажаним», зокрема євреї (100%), поляки (85%), білоруси (75%) та українці (65%). Сама Польща в підсумку була б очищена від усіх поляків: приблизно 20 млн мали бути вигнані далі на схід, а решта 3—4 млн польських селян, яких вважали полонізованими «нащадками» німецьких колоністів і мігрантів («вальддойчів», прусських поселенців тощо) і тому сприймали «расово цінними», були б германізовані та розсіяні серед етнічного німецького населення, яке проживало на колишній польській землі. Нацистське керівництво надіялося, що шляхом заслань у Сибір, ​​голодоморів, масових страт і рабської праці польська нація зрештою була б знищена повністю.Wojciech Roszkowski, Historia Polski 1914–1997, Warsaw 1998 Не відкидали і застосування до населення експериментів у галузі масової стерилізації в концентраційних таборах.Gerhard L. Weinberg, Visions of Victory: The Hopes of Eight World War II Leaders p 24

Виселення під час Другої світової війни відбувалися в межах двох специфічних нацистських політичних утворень, розділених одне від одного закритим кордоном: перше — це ті території, які Третій Райх цілковито анексував у 1939—1941 роках, а друге — Генерал-губернаторство, що стало передвісником подальшого розширення німецької адміністративної зони розселення. Зрештою, як пояснив Адольф Гітлер у березні 1941 року, Генерал-губернаторство підлягало очищенню від усіх поляків і перетворенню на «чисто німецьку територію» протягом 15–20 років, де б замість 15 млн поляків проживало 4–5 млн німців. Цій території належало стати «такою ж німецькою, як Рейнланд».

Щоб координувати виселення, у листопаді 1939 року в окупованій Німеччиною Познані було створено спеціальну установу. Спочатку вона називалася Спеціальним штабом у справах виселення поляків та євреїв (), який невдовзі перейменували на Управління з питань переселення поляків та євреїв () і нарешті у 1940 році нарекли Центральним бюро з переселень (). Його головні осідки знаходилися в Познані та Гдині, додаткове велике відділення розміщувалося в Лодзі, а менші відділення — в різних інших містах, зокрема в Кемпні, Велюні, Серадзі та Замості.Wardzyńska, pp. 35–38 UWZ також наглядало за мережею таборів для переселення поляків.Wardzyńska, p. 37 У цих переселенських таборах поляки страждали від жорстоких обшуків і расового добору, сім'ї часто розбивали, а дітей відлучали від батьків.Wardzyńska, p. 38 Погані умови, мізерні продовольчі пайки, відсутність медичної допомоги та жорстоке поводження призвели до високої смертності поляків у таборах для переселенців, що контрастувало з умовами в таборах для німецьких колоністів, якими керувала Фольксдойче Міттельштелле — головна установа, відповідальна за координацію німецьких поселень в окупованій Польщі.Wardzyńska, pp. 37–38 Потім поляків депортували до нових місць призначення в переповнених товарних поїздах без санітарних зручностей.

До 1945 року в Польщу в рамках акції «Додому в Рейх» успішно переселили мільйон фольксдойчів із кількох східноєвропейських країн і областей, як-от Радянський Союз, Бессарабія, Румунія та країни Балтії. Накази про депортацію конкретно вимагали, щоб задля забезпечення кожного поселенця було виселено достатньо поляків, наприклад, якщо надіслали двадцять німецьких «майстрів-пекарів», то двадцять польських пекарень мусили позбутися своїх власників.Michael Sontheimer, "When We Finish, Nobody Is Left Alive" 05/27/2011 Spiegel Вигнання поляків проводили дві німецькі організації: Hauptamt Volksdeutsche Mittelstelle та Відділ переселень «імперського комісара з консолідації німецькості» () Генріха Гіммлера. Нових німців розташовували в селах і містечках, уже звільнених під гаслом «лебенсрауму» від корінних польських жителів.

Вигнання з польських територій, анексованих нацистською Німеччиною

Першими землями, де трапилися масові вигнання, германізація та винищення (Intelligenzaktion), були краї, анексовані безпосередньо в Німеччину 1939 року, тобто Великопольща, Куявія, Померанія, західна та північна Мазовія, Сілезія та Домбровський басейн.Wardzyńska, p. 7 Вигнання супроводжувалися економічним визиском, мародерствами та конфіскацією польських підприємств і сільських господарств з угіддями на мільйони гектарів.Wardzyńska, pp. 7–8 Оселі та майно передавали етнічним німцям, особливо майбутнім членам окупаційної адміністрації, підприємцям, ремісникам, колишнім воякам вермахту і колоністам із Центральної та Східної Європи, а поляків здебільшого депортували або до Генеральної губернії, або на примусові роботи.Wardzyńska, p. 8

Германізація починалася з визнання людей «расово придатними», як це було визначено в нацистському «фолькслісте».Richard Overy, The Dictators: Hitler's Germany, Stalin's Russia, p543 Близько 1,7 мільйона поляків зарахували до таких, що можуть бути германізовані, включно зі 100—200 тисячами польських дітей, яких відняли у батьків.Pierre Aycoberry, The Social History of the Third Reich, 1933-1945, p 228, Решту вигнали, часто у вагонах для худоби в морозну погоду, що призвело до смерті багатьох, особливо дітей.Richard C. Lukas, Forgotten Holocaust p18 Їх висилали в стислі строки, часто вночі, і дозволяли взяти з собою лише кілька речей. Етнічним німцям, яких переселяли туди, часто передавали домівки поляків із недоїденою їжею на столах та незастеленими ліжками, де спали маленькі діти під час їхнього виселення.Lynn H. Nicholas, Cruel World: The Children of Europe in the Nazi Web p. 213-4 Перед членами Гітлер'югенду та Союзу німецьких дівчат поставили завдання наглядати за виселеннями, щоб поляки залишили більшість своїх речей для використання поселенцями.Walter S. Zapotoczny, "Rulers of the World: The Hitler Youth " Це також могло означати розділення цілих сімей, при цьому працездатних дорослих відправляли на роботу в Німеччину, а решту — в Генеральну губернію. Вигнання також торкнулося десятків тисяч польських євреїв і циган.Wardzyńska, p. 15

Деякі села зруйнували, щоб звільнити місце для випробувальних майданчиків німецьких військовиків і «Ваффен-СС».Wardzyńska, p. 14 Вигнані з цих сіл поляки не мали куди повертатися після війни та мали селитися на нових місцях.Wardzyńska, p. 15

Разом із так званими «дикими вигнаннями» за чотири роки нацистської окупації 923 000 поляків зазнали на анексованих Німеччиною територіях етнічних чисток.Zygmunt Mańkowski; Tadeusz Pieronek; Andrzej Friszke; Thomas Urban (панельна дискусія), "Polacy wypędzeni" , Biuletyn Instytutu Pamięci Narodowej IPN, 5 (40), травень 2004 (Бюлетень Інститут національної пам'яті. Issue: 05/2004, page 628. Згідно з дослідженням, що провів Чеслав Лучак, з анексованих, а також з усіх інших територій у період 1939—1944 років німці вигнали таку кількість поляків:Czesław Łuczak, "Polityka ludnościowa i ekonomiczna hitlerowskich Niemiec w okupowanej Polsce" Wydawnictwo Poznańskie Poznań 1979

+ Вигнання поляків німецькими нацистами в 1939—1944Назва територіїКількість переміщених поляків Область Вартегау (включно з Великопольщею і Лодзю)280 606Jerzy Jan Lerski (1996), Historical Dictionary of Poland, 966-1945 Greenwood Publishing, page 642. Сілезія81 000Східна Померанія124 000Білосток28 000 Округ Цеханув (північна Мазовія)25 000«Дикі вигнання» 1939 року (здебільшого Східна Померанія)30 000 — 40 000Польські території, анексовані нацистською Німеччиною (загалом)918 000 — 928 000 Район Замостя100 000 — 110 000Генеральна губернія (випробувальні майданчики)171 000Варшава (після Варшавського повстання)500 000Разом на всіх окупованих польських територіях1 689 000 — 1 709 000

Див. також Депортація поляків Депортації поляків з території Української РСР Радянські репресії громадян довоєнної Польщі (1939—1946) Переселення поляків з СРСР 1944–1946 Переселення поляків з СРСР 1955–1959 Гоніння на німців (1941–1950)

Примітки