Гаокао

Національний вступний іспит до вищих навчальних закладів (), більш відомий як гаокао () — стандартизований вступний іспит до вищих навчальних закладів, який щороку проводиться в КНР. Він є обов'язковим для вступу практично до всіх закладів вищої освіти на рівні бакалаврату. Зазвичай його складають учні третього, випускного року навчання в старшій школі, проте вікове обмеження було скасовано у 2001 році.

Іспити тривають близько дев'яти годин протягом двох або трьох днів, залежно від провінції, у якій вони проводяться. Китайська мова та математика входять до складу всіх іспитів. Для розділу іноземної мови кандидати можуть обрати один із предметів: англійську, французьку, японську, російську, німецьку або іспанську мову; більшість студентів обирають англійську. У більшості регіонів учні також повинні обрати напрям — гуманітарні науки або природничі науки. Учні, які обирають гуманітарний напрям, додатково складають історію, політологію та географію, тоді як ті, хто обирає природничо-науковий напрям, складають фізику, хімію та біологію.

Загальний бал, який отримує учень, зазвичай є зваженою сумою балів за окремі предмети. Максимально можливий бал значно відрізняється залежно від року та провінції.

Зазвичай іспит проводиться щорічно 7–8 червня, хоча в деяких провінціях він може тривати на день довше. У рідкісних випадках його переносили, здебільшого через COVID-19.

Передумови Перший гаокао відбувся 15–17 серпня 1952 року.

Єдиний загальнонаціональний вступний іспит до вищої освіти започаткував реформу Національної політики вступних випробувань (НПВВ) у щойно створеній Китайській Народній Республіці. Із запровадженням перших п'ятирічних планів у 1953 році НПВВ набула ще більшого розвитку. Після неодноразових дискусій та експериментів НПВВ була остаточно встановлена як основоположна політична система у 1959 році. Починаючи з 1958 року, система вступних іспитів до вищої освіти зазнала впливу Великого стрибка. Єдиний відбір було замінено окремими відборами, що їх здійснювали окремі або споріднені заклади третинної освіти. Тим часом посилився політичний контроль над абітурієнтами. Починаючи з 1962 року, систему НПВВ критикували за її негативний вплив на робітничий клас. У липні 1966 року НПВВ було офіційно скасовано та замінено новою політикою прийому до університетів робітників, селян і солдатів.Guodong Wei, «On the Reform of China's NCEE since 1977» (tesis doctoral, Universidad de Hebei, 2008). Протягом наступних десяти років Рух переселення молоді в село, започаткований Мао Цзедуном, змушував випускників старшої та неповної середньої школи, так званих «освічену молодь», працювати селянами в сільських селищах. На тлі світової революції мільйони цих молодих людей приєдналися до лав селян, працюючи та живучи разом із ними.

На початку 1970-х років Мао Цзедун відновив роботу університетів. Однак нових студентів відбирали за оцінкою революційного комітету, а не за формальними академічними балами. Ця практика тривала до смерті Мао в 1976 році. Наприкінці 1977 року Ден Сяопін, який на той час підпорядковувався Хуа Гофену, спадкоємцю Мао, офіційно відновив традиційні іспити на основі академічної успішності — Національний вступний іспит до вищих навчальних закладів, що існує й донині.

Перший такий іспит після Культурної революції відбувся наприкінці 1977 року. Для абітурієнтів не було ні вікових обмежень, ні вимог щодо офіційної освіти. Унаслідок цього іспит склала більшість абітурієнтів, які накопичилися за десять років Культурної революції, а також багато інших, хто просто хотів випробувати долю. Наймолодші були підлітками, а найстарші — у віці за тридцять. Завдання іспиту розробляла кожна провінція окремо. У 1977 році загальна кількість абітурієнтів, які подали заявки на національний вступний іспит до університету, досягла 5,7 мільйона. Хоча Міністерство освіти зрештою розширило набір, додавши ще 63 000 місць до квоти прийому, показник вступу в 4,8 % став найнижчим в історії Китайської Народної Республіки — було зараховано лише 272 971 студента.Wei, «On the Reform of China's NCEE since 1977».

Починаючи з 1978 року, складники єдиного державного іспиту розробляло Міністерство освіти, і всі учні країни складали однакові іспити.

Проте реформи щодо змісту та структури іспиту тривали, і однією із найпомітніших змін була можливість кожної провінції розробляти власні іспити. У 1985 році Міністерство освіти дозволило Бюро вступу до університетів Шанхаю застосовувати незалежний іспит, що започаткувало практику провінційних варіантів тестування. Того ж року провінції Гуандун дозволено запровадити власне тестування. Починаючи з 2003 року, Пекін, Тяньцзінь, Цзянсу та Чжецзян отримали дозвіл запроваджувати тестування незалежно. Відтоді 16 провінцій і муніципалітетів запровадили власні адаптовані іспити.

Процедура Процес вступу до закладів вищої освіти в Китаї можна поділити на чотири етапи: 1) складання іспиту гаокао; 2) оголошення результатів і прохідних балів; 3) подання заявки та 4) зарахування.

Іспит Існує дві моделі іспиту: природничого напряму і гуманітарного. У межах кожного напряму іспит охоплює шість предметів, а максимальна оцінка становить 750 балів.

Оцінка вище ніж 650 вважається дуже високою і дозволяє вступити в найкращі університети Китаю. Приміром, математикиню Ван Хун прийняли до престижного Пекінського університету з балом гаокао 653/750. Однак у 2016 році Пекінський університет уже приймав учнів з оцінкою 680 і вище.

Оцінки На відміну від систем вищої освіти інших країн, заклади вищої освіти Китаю мають чітку ієрархію, яку визначає і контролює уряд. Елітний статус закладу визначається урядовим призначенням, а не конкуренцією на освітньому ринку. Китайський уряд поділяє всі заклади вищої освіти країни (їх понад дві тисячі) на три групи: 1) університети національного рівня першого ешелону (приблизно сто), 2) провінційні та місцеві університети та 3) заклади третинної професійної освіти. Уряд встановлює прохідні бали для вступу до елітних університетів. Ці прохідні бали оприлюднюють приблизно через два тижні після проведення іспитів. Кожна провінція також оголошує прохідний бал для кожного рівня в ієрархії закладів.

Подання заявки Після публікації індивідуальних балів кожного абітурієнта та прохідних балів абітурієнти мають лише кілька днів, щоб подати заявку до закладів, заповнивши форму. Зазвичай вони можуть обрати до п'яти різних закладів, вказавши порядок переваги, а також від трьох до чотирьох освітніх програм у кожному закладі. Абітурієнти з балом, вищим за прохідний для певного рівня, мають право подавати заявки до закладів цього рівня, проте їхнє зарахування не гарантоване.

Зарахування Протягом приблизно двох тижнів заклади ухвалюють рішення про зарахування. Заклади першого рівня набирають своїх студентів першими, тоді як заклади наступного рівня не можуть розпочати набір, доки вищий рівень не завершить його.

Хоча нинішній показник вступу значно вищий, ніж у 1977, 1978 роках і до 1990-х, він усе ще досить низький порівняно з доступністю вищої освіти в західному світі. Іспит дуже конкурентний, через що майбутні абітурієнти та їхні родини відчувають величезний тиск. У китайському суспільстві цей іспит зазвичай вважають важливим поворотним моментом, здатним змінити життя абітурієнтів та їхніх родин.

У 2018 році 81% тих, хто складав іспит, були зараховані до того чи іншого університету, але менш ніж 5% були прийняті до університетів зі списку топ-100.

Наслідки Отримання балу, вищого за прохідний для вступу до елітних університетів, навіть із невеликим запасом, позитивно впливає — приблизно на 5–10% — на заробітну плату, яку молоді працівники отримують на своїй першій роботі.

Примітки

Бібліографія

Yu, Lan and Hoi K. Suen (Пенсільванським державним університетом). «Historical and Contemporary Exam-driven Education Fever in China» (Архів). KEDI Journal of Educational Policy Vol.2 No.1 2005 17-33.

Зовнішні посилання Міністерство освіти КНР