Портаж, портедж () — практика перенесення малих суден та багажу по суші — або для обходу водної перешкоди, або між двома водоймами/водозбірними басейнами. Також «портаж» — це назва стежок чи місць, по яких регулярно переносять ці предмети між водоймами. Походить від французького («нести») через («ношу»).
У давні часи французькі першовідкривачі в Новій Франції та у Французькій Луїзіані натрапляли на численні пороги, бистрини та водоспади. Вони бачили, як місцеві народи з корінного населення переносили їхні каное по суші, щоб обминути річкові перешкоди. Суттєва різниця, порівняно з відомими їм волоками полягала в легкості індіанських човнів, зроблених з кори, які можна було нести, а не волочити, як це було з європейськими та іншими човнами.
Примітивне портажування зазвичай передбачає перенесення судна та його вмісту через портаж за кілька разів. Невеликі каное можна переносити, узявши їх догори дном на плечі, для цього центральній лавці надавали форму ярма, щоб зробити перенесення зручнішим. У ті часи мандрівники інколи накладали стропи на голову, щоб переносити важкі вантажі за плечима. В історичному плані з часом важливі портажі облаштовувалися каналами зі шлюзами і навіть залізничними портажами.
Портажі можуть бути завдовжки від кількох метрів і до багатьох кілометрів, наприклад, 19-кілометровий Меті-Портедж або 14-кілометровий Ґранд-Портедж (обидва в Північній Америці), часто охоплюючи горбисту або важкодоступну місцевість. Деякі переправи пов'язані з дуже незначним перепадом висот, як-от дуже короткий перехід через Мейвіс-Ґрайнд на Шетландських островах, який перетинає перешийок.
Техніка У цьому розділі здебільшого розглядається перевезення важких вантажних каное, що використовуються канадськими мандрівниками.
Портажні стежки зазвичай виникали як звірині сліди і згодом покращувалися шляхом утоптування, випалу та вирубки дерев, сухостою та чагарників. У кількох місцях були прокладені дерев'яні настили з металевими рейками для вантажних візків. Деякі інтенсивно використовувані портажі перетворилися на дороги, що дозволяли використовувати сани, катки або упряжки волів, як-от у Метай-Портедж. Іноді будувалися навіть залізниці (залізниця Шамплейн і Сент-Лоуренс) та канали.
Спускаючись за течією та прибуваючи до порогів, досвідчений мандрівник, якого називали провідником, оглядав пороги та вибирав між важкою роботою портажу по березі річки та небезпечним для життя ризиком спуску по бистринах між порогами. Якщо вирішували плисти порогами, човном керували двоє досвідчених стернових — авант, що стояв попереду з довгим веслом, та ґуверналь, що стояв позаду з стерновим веслом. Авант мав кращий огляд і керував курсом човна, але ґуверналь мав більше контролю над точним проходженням перешкод. Інші каноїсти забезпечували гребну силу за вказівками аванта.
Йти вгору за течією було складніше, оскільки було багато місць, де течія була занадто швидкою, щоб протистояти їй. Там, де дно річки було мілководним і твердим, мандрівники, стоячи в каное, впиралися триметровими жердинами у дно і штовхали човен вгору за течією. Якщо берегова лінія була відносно вільною від перешкод, каное тягли за линву, а людина залишалася на борту, щоб тримати його на віддалі від берега. Подібним за технікою було традиційне для Європи і Азії використання бурлаків — бідних тяглових робітників на великих річках.
В інших місцях використовувалася техніка «демі-шарж». Половину вантажу залишали, пливли на полегшеному човні вгору проти течії, там розвантажували, а потім повертались за рештою вантажу. Коли човну треба було йти проти сильної течії, весь вантаж розвантажували («décharge») і переносили суходолом, а саме каное тягли вгору проти течії.
Іноді було необхідно повне перенесення. Каное спорожняли, переносили суходолом удвох чи вчотирьох або тягли човен берегом (важчі йоркширські човни доводилося тягти суходолом на катках). Вантаж був розділений на стандартні 41-кілограмові пачки або тюки, причому кожна людина відповідала приблизно за шість одиниць вантажу. Один наплечник з вантажем, або рюкзак для каное, переносився за плечима, а інший — попереду (завороти кишок та обструктивні грижі були поширеною причиною смерті мандрівників). Під час довгих перевезень, щоб дати собі певний відпочинок, мандрівники залишали свої рюкзаки на постах, встановлених приблизно через кожен кілометр і повертались за іншими вантажами.
Портажі різнилися за довжиною й часом, якого вони вимагали. Наприклад, Метай-Портедж був 19 км завдовжки. Якщо портаж був приблизно пів милі, трохи менше кілометра, то для його подолання знадобилося б 15—20 хвилин. При кількох рейсах час, необхідний для перенесення, оцінювався в одну годину на пів милі або трохи більше.
Історія
Північна Америка
У місцях частих портажів зазвичай виникали тимчасові, а потім постійні поселення. Важливість вільного проходу через портажі знайшла своє відображення в законах і договорах. Одним з історично важливих місць для торгівлі хутром зараз є Національний монумент Ґранд-Портедж. Відпочинкові маршрути для каное часто включають портажі між озерами, наприклад, маршрут «Сім переносів» в парку Адірондак. (В Адірондакських горах портаж традиційно називають «перенос», «carry».)
Численні портажі були модернізовані для возів та залізниць через їхнє економічне значення. У 1760-х роках у Наєґара-Портедж була гравітаційна залізниця. Перехід між річками Чикаґо та Дес-Плейнс проходив через короткий болотистий портаж, який частину року затоплювало, і вважається, що канал поступово утворився силою факту, вичовганий днищами човнів. Залізниця Шамплейн і Сент-Лоренс 1835 року з'єднала міста Нью-Йорк і Монреаль, не проходячи через АтлантикуThe Chicago Portage — Historical Synopsis , prepared by Wm. E. Rose and Associates, Inc., for the Forest Preserve District of Cook County, June 1975.
Багато поселень у Північній Америці отримали свої назви завдяки тому, що вони знаходилися на портажах.
Туризм, активний відпочинок Українська організація Пласт у своєму переліку вимог до молодих скаутів називає навички портажу каное серед важливих вмінь. Термін «портаж» чітко закріплено як обов'язковий елемент сертифікації українського мандрівника під час подорожей річками та озерами.
Див. також Волок Портер (носій)
Посилання