«Казка про мертву царівну та про сімох богатирів» () — радянський мальований мультиплікаційний фільм, випущений студією «Союзмультфільм» у 1951 році, екранізація однойменної казки-поеми (1833) Олександра Пушкіна.

Сюжет Жили-були цар та цариця. Цар поїхав на рік. Поки він був відсутній, у його дружини народилася дочка. Цариця вмирає, коли цар вертається додому. Він журиться, але минає рік, і в палаці з'являється нова цариця. Вона дуже красива, але жорстока, норовлива і заздрісна. Ця цариця має чарівне дзеркальце, яке розмовляє з нею. Коли цариця виглядає у дзеркальці, вона запитує в нього:

Любе дзеркальце! Скажи, Та всю правду, не збреши: Чи я в світі всіх миліша, Всіх рум`яніша й біліша?

З року в рік дзеркальце відповідає, що на всьому світі немає нікого прекраснішого за царицю. Але йдуть роки, і цариця вже не молода. А ось її падчерка, навпаки, підростає і стає все прекраснішою. Одного дня дзеркало заявляє цариці, що вона красива, але є та, яка набагато красивіша:

Ты прекрасна, знає всяк; Та царівна всіх миліша, Всіх рум`яніша й біліша.

Натура цариці дається взнаки, і заздрість до головної героїні немає меж. Цариця кличе свою служницю Чернівку і наказує їй:

Ти царівну в лісову глушину Введи; зв'язавши, живу Під сосною залишиш там На поживу вовкам.

Виконуючи наказ цариці, Чернівка веде царівну в ліс, але не бажає зла. Вона тільки виконує наказ господарки і тому відпускає царівну. Потім Чернівка повертається до цариці та повідомляє їй про загибель царівни.

Цар, дізнавшись про зникнення дочки, журиться. Наречений царівни, королевич Єлисей, вирушає світом на пошуки зниклої нареченої.

Царівна, яка після відходу Чернівки довго блукала дрімучим лісом, раптом у глухому гущавині побачила великий будинок. Вона ввійшла туди, але в покоях нікого не було. Надвечір з'являються господарі — семеро братів-богатирів. Царівна розповідає їм, що з нею трапилося, і богатирі залишають її жити у їхньому домі.

Головна героїня господарює по дому. Богатирі, яким сподобалася дівчина, пропонують їй вибрати одного з них у чоловіки. Царівна відповідає, що їй усі богатирі милі, але вона вже має нареченого, і вона змушена відмовити. Тим часом цариця, будучи впевнена, що падчериці давно немає в живих, запитує у дзеркальця:

Чи не я за всіх миліша, І рум'яніша й біліша?

Дзеркало відповідає, що цариця, без сумніву, прекрасна, але царівна все одно красивіша. Тоді цариця вирішує сама покінчити з падчеркою. Вона перевдягається старою, йде в ліс шукати царівну і знаходить будинок семи богатирів. Царівна не впізнає мачуху, шкодує стару і дає їй милостиню. Тільки сторожовий пес надривно гавкає на стару. Цариця дає падчериці отруєне яблуко. Пес намагається зупинити останню, але марно. Тоді він кидається по допомогу до богатирів. Ті швидко приїжджають додому, але вже пізно царівна мертва. Бажаючи показати господарям причину її смерті, собака вистачає отруєне яблуко в зуби і теж вмирає. Богатирі усвідомлюють, що царівну отруїли. Пізніше вони покладуть її в кришталеву труну, яку підвісять у гірській печері.

Задоволена цариця чує від дзеркальця довгоочікувану відповідь, що вона прекрасніша за всіх у світі.

Єлисей шукає царівну по всьому білому світу, але ніде його нареченої немає. Тоді він звертається за допомогою до тих, хто все бачить, — до сонця, місяця та вітру. Сонце і місяць нічого не знають про зниклу царівну. А вітер дає Єлисеєві сумну відповідь:

За рікою, За струмистою водою, Є високая гора, В ній глибокая нора; В тьмі, що сповнена печалі, Домовина із кришталю Там прип'ята на стовпах, На чавунних ланцюгах. А навкруг долина рівна... В тій труні твоя царівна.

Засмучений Єлисей їде подивитися на свою наречену і цілує її, чому царівна прокидається. Щасливі закохані вертаються додому, щоб зіграти весілля. У цей час цариця запитує у дзеркальця, хто найпрекрасніший на світі, і в черговий раз чує, що царівна прекрасніша за неї. У приступі люті мачуха розбиває вщент дзеркальце, а при особистій зустрічі з царівною вмирає з туги. Мультфільм закінчується весіллям царівни та королевича Єлисея, на якій, мабуть, присутні названі брати царівни — сім богатирів.

Творці Сценарій Івана Іванова-Вано, Юрія Олеша Музика Юрія Нікольського Режисер-постановник Іван Іванов-Вано Другий режисер Олександра Сніжко-Блоцька Головний художник Лев Мільчин Другий художник Віктор Нікітін Оператор Микола Воїнов Звукооператор Микола Прилуцький Асистенти художника Лідія Модель, А. Дураков Художники-декоратори Галина Невзорова, Дмитро Анпілов,Ірина Світлиця, Ірина Троянова Технічні асистенти Ніна Орлова, В. Свєшнікова, Федір Гольдштейн Монтажниця Ніна Майорова Художники-мультиплікатори Володимир Арбеков, Надія Привалова, Борис Бутаков,Лідія Резцова, Фаїна Єпіфанова, Йосип Старюк,Григорій Козлов, Тетяна Федорова, Рената Міренкова,Микола Федоров, Лев Попов, Федір Хитрук,Костянтин Чикін, Костянтин Малишев

Ролі озвучували

Мультфільми за казками О. С. Пушкіна 1950 — «Казка про рибака та рибку» 1951 — «Казка про мертву царівну та про сімох богатирів» 1967 — «Казка про золотого півника» 1973 — «Казка про попа і наймита його Балду» 1984 — «Казка про царя Салтана»

Відгуки У наступних своїх фільмах — «Казка про мертву царівну та про сімох богатирів» (1951) за Пушкіним, «Снігуронька» (1952), повнометражною мальованою картиною за п'єсою Островського, з використанням музики Римського-Корсакова, «Дванадцять місяців» (1956) втілення своїх задумів у поєднанні тем, образів, мови, стилю великої літератури з образотворчою та музичною драматургією, що лежить в основі казкової мультиплікаційної фантастики. При цьому важливо зазначити, що гармонійне складання трьох потоків — традиційних національно-образотворчих мотивів, класичної музики та літератури — ніби помножене на сучасне світосприйняття художника, на громадянськість і гуманізм, що є суть його творчої позиції.

Примітки

Посилання

10 легендарных мультфильмов Ивана Иванова-Вано m.vm.ru