Микола Якимович Полхо́вський (; , Столін — , там само) — радянський діяч органів державної безпеки, партизан.Полховський Микола Якимович
Біографія Народився у 4 червня 1900 року у місті Столін Пінського повіту Мінської губернії у міщанській родині Акима Гавриловича та Єлизавети Михайлівни Полховських. Білорус. Батько брав участь у революційному русі. У 1918 році був одним з організаторів Поліського повстання, пізніше працював у київській міліції. Персональний пенсіонер республіканського значення. Мати після Громадянської війни залишилась з батьками у Століні, який у 1921 році відійшов Міжвоєнній Польщі.Полховский Николай Акимович // ОБД МемориалЧей Пинск? Как имперские замашки поссорили украинских и белорусских самостийниковГАРФ ф. А539 оп. 4 спр. 1617
Закінчив 4 класи реального училища в Пінську. Брав участь у Поліському повстанні у рядах 2-го Поліського партизанського полку.ЦДАГОУ ф. 263 оп. 1 спр. 32118
У 1919–1921 роках працював діловодом і черговим комендантом Особливого відділу Західного фронту, після чого до 1923 року обіймав посаду секретаря Особливого відділу 4-ї армії, а також Особливого відділу 9-ї Кримської дивізії. Протягом 1923–1925 років був секретарем Особливого відділу 3-ї Бессарабської дивізії. Член ВКП(б) з 1922 року.
Після одруження у 1924 році виїхав до Артемівська у розпорядження Донецького губернського відділу. Звідти отримав призначення до міста Микитівка. У 1925–1926 роках працював контррозвідувальним уповноваженим Донецького губернського відділу ДПУ на кам'яновугільній шахті № 1 Горлівського рудоуправління на посаді завідувача експедиції друку. Протягом певного часу був конспіративним районним інформатором органів ДПУ, однак був відсторонений.
У грудні 1925 року був відряджений Петровським районним партійним комітетом до Коростеня в порядку планового переведення як член КП(б)У на посаду уповноваженого дорожньо-транспортного відділу ОДПУ в Коростені. Через небажання створювати агентурно-інформаторський апарат у 1927 році був усунений з посади, і переведений у агенти.
У 1928–1929 роках навчався у школі Транспортного відділу ОДПУ в Москві. Після її закінчення у 1929–1931 роках працював уповноваженим Контррозвідувального відділення Дорожньо-транспортного відділу ОДПУ: у 1929–1930 роках — у Козятині, у 1930–1931 роках — в Одесі.
У 1931–1932 роках був уповноваженим Особливого відділу Дорожньо-транспортного відділу Південно-Західної залізниці, а в 1932–1935 роках — оперуповноваженим цього ж відділу. 9 лютого 1936 року йому було присвоєно звання лейтенанта державної безпеки.Приказ НКВД СССР № 81 от 09.02.1936
До 2 березня 1937 року очолював оперативний пункт на станції Черкаси 6-го транспортного відділу УДБ УНКВС Київської області. З 2 березня 1937 року обіймав посаду помічника начальника 2-го відділку 6-го відділу УДБ УНКВС Київської області, а згодом того ж року став начальником 1-го відділку цього ж відділу. Із 19 листопада 1937 року був начальником відділку дорожньо-транспортного відділу ГУДБ НКВС Південно-Західної залізниці на станції Київ.Приказ НКВД СССР от 02.03.1937Приказ НКВД СССР от 02.03.1937Приказ НКВД СССР от 19.11.1937Краєзнавство. Науковий журнал 4′2018
Під час сталінських репресій наприкінці літа 1937 року доповідав про арешт по «харбінській лінії» трьох осіб та перспективність оперативної справи на «харбінця», завгоспа Дарницького вагоноремонтного заводу Т. Романенка. Водночас виявив підробку молодшим лейтенантом держбезпеки Береговими П.В. підписів арештованих і складанням ним фіктивних протоколів свідків, що призвело ув'язнення того на 20 діб з подальшим звільненням з органів держбезпеки.З архівів ВУЧК–ГПУ–НКВД–КГБ № 1 (53) 2020 р. — 512 с.
Був заарештований 18 лютого 1938 року з санкції наркома НКВС Єжова за звинуваченням у шпигунстві, через що 22 березня 1938 року був звільнений з органів згідно ст. 38 п. «б». За браком свідоцтв про шпигунство обвинувачувався у приховуванні польської національності, передачі зброї виключеному з партії і приписуванні собі революційних заслуг. Засуджений Особливою Нарадою при НКВС СРСР як «аферист» до 3 років висилки у Казахстан. Під час етапування був помилково відправлений у Владивосток, а звідти на три місяці у Бухту Нагаєва. Після цього через Владивосток відбув у Джамбул де влаштувався кладовщиком на хлібному складі артелі «Піщовик».«Національні» операції НКВС на Київщині у 1937–1938 рр.: механізми реалізації та статистикаПриказ НКВД СССР № 656 от 22.03.1938Репресії серед співробітників державної безпеки УРСР у 1936–1941 рр.: персоналізовано-статистичний аналіз
Після неодноразових звернень про реабілітацію та виявлення свідчень про застосування до нього фізичного насильства через два роки домігся перегляду справи Верховним прокурором СРСР Бочковим та Особливою нарадою при НКВС СРСР.
З початком війни у серпні 1941 року був мобілізований у Києві як розвідник. Працював у 1-му винищувальному загоні м. Києва, звідки був відкликаний Москвою через НКВС УРСР до партизанського загону 1-ї Московської групи Західної Білорусі.
Був розстріляний німцями 6 березня 1942 року.Подвиг на віки: місто-герой Київ : книга пам'яті України
Нагороди До 15-річчя органів ЧК-ДПУ-НКВС нагороджений колегією ДПУ УРСР бойовою зброєю.
Родина Дружина — Полховська (Чуйко) Анастасія Тимофіївна ( 1908, Слов'янськ), начальник відділу постачання дорожньо-будівельного тресту Львівського міськвиконкому. Була заарештована 19 січня 1945 року у Львові за звинуваченням у тому що під час війни була громадянською дружиною очільника київської поліції і діяча ОУН Анатоля Кабайди. Справа була закрита зі звільненням з під варти 29 грудня 1945 року, реабілітована рішенням КДБ при Раді міністрів УРСР 11 грудня 1955 року.
Дві доньки: Ніна ( 1925, Горлівка), зв'язкова 3-го дивізіону 57-го артилерійського полку 95-ї стрілецької дивізії 33-ї армії. Була мобілізована Урицьким РВК 3 вересня 1943. Українка. Член ВЛКСМ. Нагороджена медалями «За бойові заслуги» та «За відвагу».Полховская Нина Николаевна // ГИС «Память народа»Полховская Нина Николаевна // ГИС «Память народа» Валентина ( 1929, Коростень)
Коментарі
Примітки