Рендалл Клод Вівер (; — ) — американський сурвайваліст і самопроголошений білий сепаратист. Він був центральною фігурою протистояння в Рубі-Ридж із федеральними правоохоронними органами, яке відбулося 1992 року біля його будинку поблизу Нейплса (штат Айдахо), під час якого загинули його дружина, син і сімейний собака. Віверу висунули обвинувачення у вбивстві, змові, нападі та низці інших злочинів. Його виправдали за більшістю пунктів обвинувачення, але визнали винним у неявці до суду за попередньою справою про незаконну зброю й засудили до 18 місяців ув'язнення. Згодом він і його родина отримали загалом 3,1 мільйона доларів компенсації за загибель його дружини та сина від рук федеральних агентів.
Ранні роки
Ренді Вівер народився 3 січня 1948 року в родині фермерів Кларенса та Вілми Віверів у Віллісці, штат Айова. Він був одним із чотирьох дітей. Родина Віверів була глибоко релігійною й не могла знайти конфесію, яка б повністю відповідала їхнім поглядам; вони часто переходили між євангельськими, пресвітеріанськими та баптистськими церквами.
Після закінчення середньої школи у 1966 році він протягом двох років навчався в Iowa Central Community College. У 1968 році він залишив навчання, щоб вступити до армії США на піку В'єтнамської війни. Його направили до Форт Брегга в Північній Кароліні, де він служив у «Зелених беретах».
У 1970 році, перебуваючи у відпустці в рідному місті, Вівер познайомився зі своєю майбутньою дружиною Вікторією («Вікі») Джордісон. Він представився їй як «Піт», а не своїм, як він казав, «ненависним» ім'ям Рендалл. 8 жовтня 1971 року він звільнився з армії у званні сержанта, а вже наступного місяця одружився з Вікі.
Облога Рубі-Ридж
Передумови
Через місяць після звільнення з армії, у листопаді 1971 року, Ренді Вівер і Вікі Джордісон одружилися в Першій конгрегаціоналістській церкві у Форт-Доджі, штат Айова. Після одного семестру навчання в Університеті Північної Айови Ренді покинув університет, знайшовши добре оплачувану роботу на місцевому заводі John Deere. Спочатку Вікі працювала секретаркою, а згодом стала домогосподаркою.
Приблизно у 1978 році, частково під впливом апокаліптичної книги 1970 року , подружжя почало схилятися до більш фундаменталістських християнських поглядів. Щоб здійснити бачення про виживання своєї родини під час апокаліпсису далеко від, на їхню думку, зіпсованої цивілізації, у 1983 році сім'я Віверів переїхала на ділянку площею у віддаленому окрузі Баундері (штат Айдахо) і побудувала там хатину. За землю вони заплатили 5 000 доларів готівкою та віддали в обмін свою вантажівку для переїзду; вартість землі оцінювалася у 500 доларів за акр.
У 1988 році Вівер вирішив балотуватися на посаду шерифа округу під гаслом «Get out of jail – free» («Вихід із в'язниці — безкоштовно») і твердо дотримувався рішення не сплачувати податки.
Хоча Вівери поділяли ідеї Christian Identity, їхні переконання все ж мали свої особливості. Як і багато прихильників цього руху, Вікі Вівер виробила систему вірувань, засновану на дотриманні законів Старого Завіту, а її родина називала Бога ім'ям Ягве. Вони також вважали себе ізраїльтянами.
У 1989 році Вівер познайомився з Кеннетом Фейдлі на зібранні організації прихильників переваги білої раси «Арійські нації». Насправді Фейдлі був агентом Бюро з контролю за алкоголем, тютюном, вогнепальною зброєю та вибуховими речовинами (ATF), який працював під прикриттям під псевдонімом «Гас Маджизано». Вівер погодився продати Фейдлі дві обрізані рушниці, а також був записаний на плівку, коли заявив, що може постачати йому чотири або п'ять нелегальних рушниць щотижня. У грудні 1990 року Віверу висунули обвинувачення у тяжкому злочині, пов'язаному з незаконною зброєю, у зв'язку з цією угодою 1989 року. Під час перших контактів із Фейдлі родина Віверів переїхала з орендованого будинку до хатини поблизу Рубі-Ридж в горах Селкірк. Після висунення обвинувачень чоловікові Вікі Вівер написала листа федеральному прокурору Морісу О. Елсворту, звернувшись до нього як до «слуги цариці Вавилона», і заявила: «Сморід вашого беззаконного уряду досяг небес, оселі Ягве, нашого Яшуа», а також: «Чи будемо ми жити, чи помремо — ми не скоримося вашим злим наказам».
На момент облоги Рубі-Ридж у родині Віверів було четверо дітей: 16-річна Сара, 14-річний Семюел, 10-річна Рейчел і 10-місячна Елішева. Вікі навчала дітей удома.
Облога
Рубі-Ридж став місцем 11-денного поліцейського протистояння у 1992 році в окрузі Баундері, штат Айдахо, поблизу Нейплса. Воно розпочалося 21 серпня, коли співробітники Служби маршалів США (USMS) розпочали операцію із затримання та арешту Ренді Вівера на підставі судового ордера після його неявки до суду у справі про порушення законодавства щодо вогнепальної зброї.
Вівер відмовився здатися і залишився вдома разом зі своєю родиною та другом Кевіном Гаррісом. У міру розвитку облоги до операції був залучений Hostage Rescue Team (HRT) Федерального бюро розслідувань (ФБР). The three cited authors are absent from the linked webpage, but are added because this work is cited in a variety of other sources. For example, see citation in
Під час розвідки території маєтку Віверів співробітниками Служби маршалів шестеро маршалів зіткнулися в лісі поблизу сімейної хатини з Гаррісом і 14-річним сином Ренді, Семмі Вівером. Між сторонами сталася перестрілка. Маршали застрелили собаку Віверів на прізвисько Страйкер, а потім вистрілили Семмі в спину, коли той тікав, убивши його. Під час перестрілки Гарріс смертельно поранив у груди заступника федерального маршала Вільяма Френсіса Дігана, який помер від завданих йому поранень.
22 серпня 1992 року до Рубі-Ридж були направлені снайпери-спостерігачі HRT ФБР. Група діяла за спеціальними «Правилами застосування сили» (Rules of Engagement), які дозволяли відкривати вогонь по будь-якому озброєному дорослому чоловікові, що виходив із хатини.
Під час подальшої облоги будинку Віверів, яку очолювало ФБР, дружину Вівера Вікі застрелив снайпер ФБР, коли та стояла у своєму будинку, тримаючи на руках 10-місячну доньку. Гарріс дістав важке поранення і ледь не помер під час подальшого протистояння. Сам Вівер був один раз поранений; у момент поранення він не тримав у руках зброї. Усі людські втрати сталися протягом перших двох днів операції. Зрештою облогу та протистояння вдалося завершити завдяки цивільному переговірнику Бо Гріцу, який відіграв ключову роль у тому, щоб переконати Вівера дозволити Гаррісу отримати медичну допомогу. Гарріс здався і був заарештований 30 серпня. Наступного дня Вівер і троє його дочок також здалися після того, як Гріц переконав їх, що іншого розумного виходу не існує.
Наслідки
Віверу було висунуто численні обвинувачення, пов'язані з інцидентом у Рубі-Ридж, — загалом десять пунктів, включно з початковими обвинуваченнями щодо зброї. Захист Вівера здійснював адвокат Джеррі Спенс, який успішно доводив, що дії його клієнта були виправдані як самозахист. Спенс не викликав жодного свідка захисту, натомість зосередившись на підриві довіри до свідчень агентів ФБР та експертів-криміналістів. Після заслуховування свідчень свідків обвинувачення суддя відхилив два пункти обвинувачення. Присяжні виправдали Вівера за всіма іншими пунктами, окрім двох, один із яких суддя також скасував. Його було визнано винним лише за одним пунктом — неявкою до суду, за що він був оштрафований на 10 000 доларів США та засуджений до 18 місяців позбавлення волі. Йому було зараховано вже відбутий строк ув'язнення, а також додатково три місяці, після чого його звільнили. Кевіна Гарріса було виправдано за всіма кримінальними обвинуваченнями.
У серпні 1995 року уряд США уникнув судового розгляду цивільного позову, поданого родиною Віверів, виплативши трьом донькам, які вижили, по 1 000 000 доларів США кожній, а Ренді Віверу — 100 000 доларів як компенсацію за загибель Семмі та Вікі Вівер.
Подальше життя
У 1995 році Вівер виступив перед підкомітетом Судового комітету Сенату США, де пояснив свої погляди на расові питання: «Я не є расистом, який ненавидить інших, у тому значенні, як це зазвичай розуміють люди, але я вважаю, що якщо існує розділення рас, то, згідно зі Святим Письмом, саме так і має бути. Це звучить як нездійсненне завдання і, найімовірніше, таким і є, але я вважаю, що люди кожної раси повинні пишатися тим, ким вони є. У кожній расі є хороші люди; у кожній расі є й погані».
У 1995 році Вівер дав інтерв'ю The New York Times і висловив жаль через те, що не з'явився до суду у 1991 році за обвинуваченням, пов'язаним зі зброєю: «Я не можу сказати, що зовсім не винен у цьому».
У квітні 1996 року Вівер разом із Бо Гріцом прибув до Джордана (штат Монтана), де Гріц мав намір спробувати домовитися про завершення протистояння з Montana Freemen. Проте ФБР не дозволило Віверу увійти на територію, яку утримували «Фрімени».
У 1998 році Вівер опублікував книгу The Federal Siege at Ruby Ridge: In Our Own Words («Федеральна облога в Рубі-Ридж: нашими власними словами»), яку частково продавав особисто на виставках зброї.
У 1999 році Вівер одружився з Ліндою Гросс, юридичною секретаркою, у Джефферсоні (штат Айова).
18 червня 2007 року Вівер взяв участь у пресконференції разом із податковими протестувальниками Едвардом та Елейн Браун на ґанку їхнього будинку в Плейнфілді (штат Нью-Гемпшир). Він заявив, "I ain't afraid of dying no more. I'm curious about the afterlife, and I'm an atheist."
Див. також Тімоті Маквей
Примітки