В Індії мешкає дев’ять видів сипів, однак більшість із них наразі перебуває під загрозою зникнення внаслідок стрімкого та катастрофічного скорочення чисельності, яке за останні десятиліття перевищило 99,5%. На початку 1980-х років сукупна чисельність трьох видів грифів роду Gyps (бенгальського, індійського та тонкодзьобого) у Південній Азії оцінювалася у 40 мільйонів особин. Натомість у 2017 році загальна популяція становила лише 19,000 особин (6,000, 12,000 та 1,000 відповідно).

Основним чинником скорочення популяцій грифів вважають широке використання таких препаратів, як диклофенак — нестероїдний протизапальний засіб (НПЗЗ), який раніше масово застосовували у ветеринарії для лікування худоби. Потрапляючи в організм птахів через поедання туш загиблих тварин, яким у останні дні життя вводили диклофенак, препарат викликає у сипів ниркову недостатність. Математичне моделювання даних показало, що наявність диклофенаку навіть у незначній частці туш сільськогосподарських тварин (близько 0,8%) здатна спричинити критичне падіння чисельності сипів.

За відсутності грифів значна кількість туш тварин залишалася гнити на відкритому повітрі, що створило серйозну загрозу для здоров’я людей, оскільки це сприяло розмноженню патогенних мікроорганізмів і розповсюдженню шкідників, зокрема пацюківPrakash, V.; Pain, D.J.; Cunningham, A.A.; Donald, P.F.; Prakash, N.; Verma, A.; Gargi, R.; Sivakumar, S. & Rahmani, A.R. (2003). "Catastrophic collapse of Indian white-backed Gyps bengalensis and long-billed Gyps indicus vulture populations". Biological Conservation. 109 (3): 381–390. Bibcode:2003BCons.109..381P. doi:10.1016/S0006-3207(02)00164-7.. Зникнення грифів також призвело до суттєвого зростання популяції бродячих собак, укуси яких є найпоширенішою причиною зараження людей сказом. Чисельність бродячих собак в Індії зросла щонайменше на 5 мільйонів особин, що спричинило понад 38 мільйонів додаткових укусів і більш ніж 47 000 додаткових смертей від сказу, а економічні збитки оцінюються у 34 мільярди доларів США.

Застосування диклофенаку у ветеринарії в Індії було заборонено у 2006 році. Як безпечну альтернативу диклофенаку було запропоновано мелоксикам — інший НПЗЗ, який швидко метаболізується в організмі та є нешкідливим для грифів. Крім того, впроваджено різноманітні природоохоронні програми, спрямовані на відновлення чисельності цих птахів. Завдяки суворому дотриманню заборони на використання небезпечних для грифів препаратів в Індії, Пакистані та Непалі скорочення популяцій вдалося суттєво зупинити, і наразі спостерігається їхнє повільне відновлення.

Історія Грифи в Індії живуть угрупованнями та загалом суттєво залежать від антропогенної діяльності. Індуїзм, послідовниками якого, за даними перепису 2011 року"Religion Census 2011". Census of India. 2011., є близько 79,8% населення країни, забезпечує особливо сприятливі умови для існування сипів Корову більшість індуїстів вважає священною твариною, тому через релігійні переконання її м’ясо переважно не вживається в їжу. У результаті туші загиблих корів залишаються у природному середовищі та стають джерелом живлення для сипів. З орієнтовно 500 мільйонів голів великої рогатої худоби в Індії лише 4% призначалося для споживання людьмиILC 2003, projection based on Animal Husbandry Statistics, Government of India.FAO, 2003. Крім того, парси Індії, відповідно до своїх зороастрійських вірувань, покладалися переважно на сипів для утилізації тіл померлих, які залишали у «Вежах мовчання». Сипи виконували функцію природної системи утилізації біологічних відходів; зокрема, на місцях складання туш у столиці Індії, Нью-Делі, одночасно спостерігали до 15 000 грифів.

Скорочення чисельності У 1990-х роках зменшення чисельності сипів помітив Вібху Пракаш із Бомбейського товариства природничої історії, який проводив моніторинг популяцій цих птахів у Національному парку Кеоладео. Парси у Мумбаї ще на початку 1990-х років звернули увагу на те, що біля місцевих «Веж мовчання» стало менше птахів. Жителі сіл у Північній Індії почали помічати зменшення популяції сипів у середині 1990-х років.

Коли процес скорочення чисельності прискорився, міжнародна наукова спільнота розпочала дослідження причин цього явища. Однак вивчення проблеми ускладнювалося тим, що в Індії вилову та умертвінню сипів для наукових цілей перешкоджало законодавство, а знайти свіжі туші загиблих птахів було вкрай важко. Ситуацію додатково ускладнювала екстремальна спека, оскільки температура повітря в Індії перед мусонами зазвичай перевищує 40 °C. У 2002 році журнал National Geographic повідомляв, що науковці не мали точного пояснення причин 95-відсоткового падіння чисельності грифівResearch Correspondence staff (July 2002). "Ask Us". National Geographic. p. 3.. Ендрю Каннінгем із Лондонського зоологічного товариства з'ясував, що традиційні чинники — отруєння пестицидами, промислове забруднення або бактеріальні інфекції — не виявили аномалій у досліджених особинах. Це дало підстави припустити вплив токсину нового, раніше невідомого типу.

Причини У 2003 році, після досліджень можливих вірусних причин скорочення чисельності, Ліндсі Оукс та його група з фонду «The Peregrine Fund» встановили, що головною причиною є диклофенак. Диклофенак — це поширений протизапальний лікарський засіб, який призначають сільськогосподарським тваринам для усунення симптомів запалення, гарячки та/або болю, супутніх захворюванням чи травмам. В Індії його масово застосовували починаючи з 1990-х років. Однак цей препарат є смертельним для сипи: птах отримує летальну дозу диклофенаку під час поедання туші тварини, якій незадовго до смерті вводили цей засіб. Симуляційна модель показала, що за умови забруднення диклофенаком лише 1% туш тварин популяції індійських сипів скорочувалися б на 60–90% щорічно, тоді як дослідження туш виявило, що забрудненими були близько 10%.

Найбільше від диклофенаку постраждали сипи роду Gyps. Популяція бенгальського сипа (Gyps bengalensis) у період із 1993 по 2002 рік скоротилася на 99,7%. Популяції індійського сипа (Gyps indicus) та тонкодзьобого сипа (Gyps tenuirostris) зменшилися на 97,4%. Відсоткові показники дещо відрізняються, оскільки бенгальський гриф чутливіший до диклофенаку порівняно з двома іншими видами, проте усі три види опинилися під загрозою зникнення. Двох інших представників роду Gyps — кумая (Gyps himalayensis) та білоголового сипа (Gyps fulvus) — ця криза торкнулася меншою мірою: білоголовий сип лише зимує в Індії й має значно меншу початкову чисельність, а кумай, який також має порівняно невелику популяцію, мешкає виключно в гірських районахGrimmett, Richard; Inskipp, Carol; Inskipp, Tim (2016). Birds of the Indian Subcontinent: India, Pakistan, Sri Lanka, Nepal, Bhutan, Bangladesh and the Maldives. Bloomsbury Publishing. p. 110. ISBN 978-1-4081-6265-1..

Наслідки Повністю утилізуючи падаль, грифи сприяли зменшенню забруднення довкілля, стримували поширення захворювань і стримували зростання чисельності небажаних ссавців-падальщиків. Раптовий колапс природної системи утилізації біологічних відходів в Індії спричинив чисельні негативні наслідки для громадського здоров'я. Метаболізм грифів є надійним бар’єром для патогенів, тоді як собаки та пацюки стають їхніми переносниками. За відсутності грифів велика кількість туш тварин залишалася гнити на відкритому повітрі, що створило серйозну загрозу для здоров’я людей через формування потенційного середовища для розмноження інфекційних мікроорганізмів та розповсюдження шкідників, зокрема пацюківPrakash, V.; Pain, D.J.; Cunningham, A.A.; Donald, P.F.; Prakash, N.; Verma, A.; Gargi, R.; Sivakumar, S. & Rahmani, A.R. (2003). "Catastrophic collapse of Indian white-backed Gyps bengalensis and long-billed Gyps indicus vulture populations". Biological Conservation. 109 (3): 381–390. Bibcode:2003BCons.109..381P. doi:10.1016/S0006-3207(02)00164-7..

Хвороби, які ці ссавці переносили від гниючих туш, опосередковано спричинили тисячі людських смертей. Туші тварин, якими раніше харчувалися грифи, гнили на сільських полях, забруднюючи зокрема й джерела водопостачання. Зникнення грифів також призвело до значного зростання популяції бродячих собак, укуси яких є найпоширенішою причиною сказу у людей. Чисельність бродячих собак в Індії зросла щонайменше на 5 мільйонів осіб, що спричинило понад 38 мільйонів додаткових укусів та більш ніж 47 000 додаткових смертей від сказу, завдавши економічних збитків у розмірі 34 мільярдів доларів СШАSudarshan MK (2004), "Assessing burden of rabies in India", WHO sponsored national multi-centric rabies survey, Assoc Prev Control Rabies India. За оцінками, у період із 2000 по 2005 рік, коли популяція грифів досягла найнижчих показників, рівень смертності серед населення зростав у середньому більш ніж на 4% щороку.

Представники громади парсів в Індії залишають своїх померлих на високих вежах, так званих «Вежах мовчання», щоб ними харчувалися грифи. Через скорочення чисельності грифів вони були змушені відмовитися від цих стародавніх звичаїв із міркувань гігієни, оскільки тепер тіла розкладаються протягом шести місяців.

Реакція та регулювання

Регулювання використання диклофенаку

Після виявлення згубної дії диклофенаку його використання у ветеринарії було заборонено в Індії 11 березня 2006 року; Непал приєднався до заборони в серпні, а Пакистан — у жовтні того ж року. Бангладеш заборонив засіб у 2010 році. Після випробувань на птахах у розплідниках було швидко розроблено та запропоновано альтернативний препарат — мелоксикам. Мелоксикам є нестероїдним протизапальним засобом, який швидко метаболізується в організмі та є нешкідливим для грифів, тому його рекомендували як прийнятну заміну диклофенаку. Фармацевтичні компанії заохочували збільшувати обсяги виробництва мелоксикаму, щоб наблизити його вартість до ціни диклофенаку. У 2015 році уряд Індії розпорядився зменшити об'єм флаконів диклофенаку для людей до 3 мл, щоб запобігти їхньому нецільовому використанню у ветеринарії.

Інші препарати, розроблені як альтернатива диклофенаку — ацеклофенак, кетопрофен та німесулід — також виявилися токсичними для сипів. Диклофенак, призначений для людей, продовжував потрапляти у ветеринарне використання через нелегальний продаж багатодозових флаконів для худоби щонайменше до 2011 року. Заборона була посилена у 2015 році шляхом обмеження об'єму флаконів понад одну людську дозу (3 мл), однак такі флакони все одно продовжують вироблятися нелегально. Якщо в Непалі та Бангладеш заборона диклофенаку виявилася успішною, то в Індії він досі залишається широкодоступним. Дослідження, опубліковане у 2020 році, показало, що мелоксикам був найпоширенішим ветеринарним НПЗЗ у Непалі у 2017 році (89,9%). Хоча диклофенак майже повністю зник з аптек Бангладеш, у 2018 році частка продажів кетопрофену там перевищувала частку мелоксикаму, незважаючи на часткову заборону кетопрофену урядом Бангладеш у 2016 році. У 2021 році толфенамову кислоту було визначено як ще одну безпечну для сипів альтернативу.

Незважаючи на обмеження доступу до диклофенаку в Індії, сипи продовжують гинути від отруєння цим препаратом. У дослідженні трупів птахів, зібраних між 2011 та 2014 роками, 14 із 29 бенгальських грифів та 9 із 12 кумаїв мали достатньо високий рівень диклофенаку в тканинах нирок, щоб вважати отруєння диклофенаком ймовірною причиною їхньої смерті. Менше з тим, є ознаки того, що заборона диклофенаку сповільнила темпи скорочення популяцій.