Барон Отто Герман Фрідріх Ернст фон Омптеда (; 14 лютого 1864, Гільдесгайм — 13 липня 1934, Дрезден) — німецький штабний офіцер і воєначальник, генерал-майор Саксонської армії.

Біографія Отто походив з першої лінії стародавнього дворянського роду фон Омптеда. Він був молодшим сином Вільгельма фон Омптеди (1832–1912), гофмаршала короля Георга V, та його дружини Анни, уродженої фон Мангольдт (1828–1908). Письменник Георг фон Омптеда (1863–1931) був його братом.

Омптеда навчався у гімназії Фіцтум та кадетській школі в Дрездені. 13 квітня 1882 року вступив в стрілецький (фузілерний) полк «Принц Георг» № 108 в Дрездені, з 1888 року — батальйонний ад'ютант. З 1 жовтня 1890 по 1 жовтня 1893 року навчався в Прусській військовій академії в Берліні, пісоя чого повернувся у свій полк. З 22 березня 1894 року — ад'ютант 6-ї піхотної бригади № 64 в Дрездені. З 22 вересня 1897 року — командир роти 7-го гренадерського полку «Принц Георг» № 106 в Лейпцигу. З 23 вересня 1899 року — ад'ютант 2-ї піхотної дивізії № 24 в Лейпцигу, з 19 вересня 1900 року — 4-ї піхотної дивізії № 40 в Хемніці, з 19 квітня 1901 року — 12-го (1-го Королівського Саксонського) армійського корпусу в Дрездені. З 17 серпня 1906 року — командир батальйону стрілецького (фузілерного) полку «Принц Георг» № 108, одночасно виконував обов'язки керівника стрілецького полігону в Кенігсбрюці. З 23 березня 1910 року служив в центральному відділі Саксонського військового міністерства в Дрездені, з 13 грудня 1912 року — в штабі 4-го піхотного полку № 103 в Бауцені.

Після початку Першої світової війни 2 серпня 1914 року очолив 4-й резервний піхотний полк № 103. Він командував так званою «Бригадою Омптеда», що складалася з 103-го резервного піхотного полку, полку «Кульман» та батальйону «Граф Магніс», і розгорнув її під час осінньої битви в Шампані. Там він служив командиром сектору та відбивав контратаки французької армії, під час яких також був важко поранений пострілом французького патруля в шию. Після лікування він став заступником саксонського військового повноважного представника в Берліні в 1916 році. Пізніше того ж року він повернувся на фронт і служив командиром бригади поблизу Лілля. З 14 лютого 1917 року — повноважний представник у Великій штабквартирі в Бад-Кройцнаху. Пізніше він командував 46-ю дивізією Ландверу (2-га Королівська Саксонська) на Східному фронті з 8 вересня 1917 року по 7 серпня 1918 року, після чого прийняв командування 123-ю піхотною дивізією (7-ма Королівська Саксонська) між Мецем і Верденом.

Після війни з добровольців 46-ї дивізії Ландверу була сформована Південно-Литовська бригада. Спочатку нею командував генерал-лейтенант Вальтер фон Ебергардт, але Омптеда також приєднався до цієї бригади. Бригада була розгорнута в Балтійському регіоні та воювала пліч-о-пліч з литовськими військами проти наступаючої Червоної Армії. Він був призначений командиром бригади 27 березня 1919 року. 12 вересня 1919 року переданий в розпорядження армії. 31 березня 1920 року звільнений у відставку.

Звання

Фенріх портупеї запасу (13 квітня 1882) Фенріх портупеї (24 січня 1883) Другий лейтенант (29 вересня 1883) Перший лейтенант (20 березня 1890) Гауптман (20 вересня 1894) Майор без патенту (23 квітня 1904; отримав патент 23 вересня 1905) Оберстлейтенант (9 грудня 1911) Оберст (16 жовтня 1914) Генерал-майор без патенту (11 вересня 1917; отримав патент 30 листопада 1917)

Нагороди

Орден Леопольда I, лицарський хрест (Бельгія; 4 вересня 1902) Орден Червоного орла 4-го класу (24 вересня 1903) Орден Оранських-Нассау, офіцерський хрест (Нідерланди; 30 грудня 1904) Королівський Вікторіанський орден 4-го класу (Британська імперія; 30 грудня 1904) Орден Франца Йосифа, командорський хрест (Австро-Угорщина; 12 травня 1906) Орден Альберта (Саксонія), лицарський хрест 1-го класу (23 травня 1906) Медаль «За вислугу років» (Саксонія) (1907) Орден Корони (Пруссія) 3-го класу (20 липня 1912) Залізний хрест 2-го і 1-го класу Військовий орден Святого Генріха лицарський хрест (15 жовтня 1915) командорський хрест 2-го класу (23 грудня 1915)

Примітки

Література

Generalmajor a. D. Otto v. Ompteda †. In: Dresdner Nachrichten. Nr. 326 vom 14. Juli 1934, S. 5. (Digitalisat) Gothaisches Genealogisches Taschenbuch der Freiherrlichen Häuser. Gerader Jahrgang: Deutscher Uradel. 1924. Vierundsiebzigster Jahrgang, Justus Perthes, Gotha 1923, S. 511–512. Entwurf eines Verzeichnisses der ehemaligen Zöglinge der Blochmann-Bezzenberger’schen Erziehungsanstalt und des Vitzthum’schen Gymnasiums aus den Jahren 1824–1890. Albanus, 1901. (Digitalisat)

Посилання

Омптеда на сайті The Prussian Machine.