Буряков Денис Вікторович (народився 25 жовтня 1981 року в Сімферополі, Українська Радянська Соціалістична Республіка, СРСР) — музикант, флейтист. Наразі обіймає посаду першого сольного флейтиста (концертмейстера групи флейт) Лос-Анджелеського філармонічного оркестру.
Життєпис Буряков народився в Сімферополі, Українська Радянська Соціалістична Республіка (нині Автономна Республіка Крим, Україна). Музичну кар'єру розпочав у хорі в Сімферополі, проте згодом вирішив змінити напрямок на дерев'яні духові інструменти. Початково планував навчатися гри на гобої, але зрештою обрав флейту.У віці 10 років розпочав навчання гри на флейті в Центральній середній спеціальній музичній школі при Московській державній консерваторії імені П. І. Чайковського.
У 2000 році переїхав до Лондона для навчання в Королівській академії музики у Вільяма Беннета. Там його нагородили премією директора. У 2006 році отримав почесне звання члена-кореспондента Королівської академії музики (ARAM). Водночас він працював фрілансером як провідний флейтист у різних оркестрах Європи, включаючи Філармонію та Симфонічний оркестр.
Згодом протягом трьох років обіймав посаду першого флейтиста Філармонічного оркестру Тампере та викладав у місцевій консерваторії. У 2008 році переїхав до Іспанії, де виступав у складі Симфонічного оркестру Барселони та Національного оркестру Каталонії. У 2009 році отримав призначення на посаду першого флейтиста оркестру Метрополітен-опера в Нью-Йорку, в оркестрі Метрополітен-опери в Нью-Йорку.
Як соліст виступав із провідними колективами, серед яких Московський симфонічний та Московський філармонічний оркестри, Празький камерний оркестр, Симфонічний оркестр Оденсе, Мюнхенський камерний оркестр, Паризький камерний ансамбль та Філармонічний оркестр Тампере.
У 2014 році отримав почесне звання дійсного члена Королівської академії музики (FRAM).
У 2015 році отримав призначення на посаду першого флейтиста Лос-Анджелеського філармонічного оркестру, посівши іменну професорську кафедру імені Вірджинії та Генрі Манчіні. У своєму інтерв'ю 2017 року він пояснив причини переходу до цього колективу:«У Метрополітен-опера ми працюємо як божевільні з другої половини серпня і до завершення сезону в середині травня. Протягом цього часу є лише один тиждень відпустки та чотири вихідні дні за сімейними обставинами, які можна взяти, але й це доволі складно. Потрібно обирати такий тиждень, коли тебе можна безболісно замінити, адже одночасно йдуть чотири опери. І якщо це некласична опера, ти зобов'язаний відіграти всі вистави без винятку». І сам музикант, і його дружина Ерін — також флейтистка, з якою вони познайомилися під час навчання в Королівській академії музики — відчули, що така ситуація виснажує їх. «Найгірше, коли у тебе є сім'я, — це постійно повертатися додому о першій чи другій годині ночі. У „Мет“ вистава, що закінчується о 22:30, вважається короткою. Іноді щастить і ми граємо „Електру“ Штрауса, яка триває близько двох годин, але якщо це опера Вагнера, то вона може йти всі шість. Дружина весь час залишалася сама з сином, і ми обоє зрозуміли, що потрібно щось змінювати»…. «Я вважаю, що нашу групу дерев'яних духових інструментів важко перевершити, — упевнено, але без зверхності зазначає Буряков, — як і мідних духових. Наша спільна духова група — найкраща серед усіх оркестрів, де я коли-небудь грав. І Том [Хутен], і Ендрю [Бейн] — неймовірні музиканти. Я був вражений, коли вперше почув їх наживо, і дуже радий грати разом із ними».20 березня 2017 року Денис Буряков виступив із концертом для Асоціації флейтистів Юти в Солт-Лейк-Сіті, під час якого його виконання розчулило до сліз Саллі Лінфорд.
У 1996 році режисер Микола Миловидов зняв про Дениса Бурякова документальний фільм-портрет «Набуття кольору. Денис Буряков» (, у міжнародному прокаті — Finding of color. Denis Bouriakov). Короткометражна стрічка висвітлює творчий шлях 14-річного музиканта, який на той час уже став лауреатом міжнародних конкурсів та стипендіатом програми «Нові імена».
Примітки