Зоннеберзька обсерваторія (, ) — астрономічна обсерваторія, розташована на висоті 638 м на Ербісбюлі в районі Нойфанг у Зоннеберзі в Німеччині. Обсерваторія була заснована 1925 року з ініціативи Куно Гоффмайстера містом Зоннеберг за підтримки . Обсерваторія проводить довгострокові дослідження змінних зір. З цією метою небо багато років моніторили за допомогою фотографії, створивши однин з найбільших архівів астрономічних фотопластинок.

Обсерваторія також завжди займалася популяризацією астрономії, що зараз продовжується в Музеї астрономії, розташованому на території обсерваторії.

Наукова діяльність Початковою програмою спостережень був «Зонненберзький польовий патруль», започаткований 1924 року Куно Гоффмайстером, який тривав до 1995 року. Під час цієї програми за кожної нагоди багаторазово фотографували 41 поле зору вздовж північної частини Чумацького Шляху. Спочатку використовували цайсівський об'єктив-триплет 170-мм/1200-мм. 1935 року почав працювати чотириоб'єктивний астрограф із апертурою 400 мм і фокусною відстанню 1600 мм, який демонтували 1945 року. У 1960 і 1961 роках ввели в експлуатацію два чотириоб'єктивні астрографи, а огляд розширили до 81 поля, охопивши також вищі галактичні широти. Обидва інструменти мали апертуру 400 мм. Їхні фокусні відстані становили відповідно 2000 мм і 1600 мм, що забезпечувало поля зору відповідно 8°×8° і 10°×10°. Для спостережень за розсіяними зоряними скупченнями використовували з параметрами 500 мм/700 мм/1720 мм.

Другою програмою став «Зонненберзький небесний патруль». Вів виник на основі ідеї Пауля Гутника, розпочалася 1926 року й триває донині. Його метою є багаторазове фотографування не окремих ділянок, а всього північного неба. Спочатку використовували чотири камери: дві в Берлінській обсерваторії в Бабельсберзі, директором якої був Гутник, одну — в Бамберзі та одну — в Зоннеберзі. У 1933 році камери з Бабельсберга перевезли до Зоннеберга, а 1944 року до них приєдналася камера з Бамберга. 1958 року обладнання модернізували: воно складалося із семи об'єктивів Zeiss Tessar 71 мм/250 мм і семи об'єктивів Zeiss Tessar 55 мм/250 мм. Поле зору становило 26°×26°. Спочатку огляд охоплював усе небо до схилення −17,5°, але наприкінці 1980-х років цю межу скоротили до −10° через світлове забруднення.

Огляд північного неба доповнили фотопластинками, отриманими під час кількох експедицій, у яких Гоффмейстер побував у Болівії, Карибському регіоні (1930 і 1933), Південно-Західній Африці (1937/1938 і 1952/1953) та Південній Африці (1959). У ході цих фотографічних оглядів відкрили 11 000 змінних зір (станом на 2009 рік), що становило чверть усіх відомих змінних зір Галактики. Для фотоелектричних багатоколірних вимірювань змінних зір використовували два рефлектори Кассегрена. У 1990-х роках їх обладнали ПЗЗ-камерами.

В обсерваторії також досліджували метеори, метеорити та зодіакальне світло. У музеї експонується колекція метеоритів. Обсерваторія має цінну бібліотеку, що містить підручники, монографії, матеріали конференцій, а також періодичні видання й публікації інших інститутів та організацій. До її фондів входить «Бібліографічний каталог змінних зір» () — картковий каталог літератури про змінні зорі, що охоплює публікації до початку 1990-х років. Згодом його перейняв і продовжив вести Страсбурзький центр астрономічних даних.

Архів фотопластинок Станом на 1994 рік у межах програми «Польовий патруль» було отримано близько 17 000 фотопластинок розміром 30 см × 30 см, а в межах програми «Небесний патруль» — близько 131 000 фотопластинок розміром 13 см × 13 см. додала ще 8500 фотопластинок розміром 13 см × 13 см. Ще близько 5000 фотопластинок було отримано під час експедицій Гоффмейстера до Латинської Америки та Африки. Станом на 2008 рік архів налічував близько 300 000 фотопластинок. Після архіву Гарвардської обсерваторії це другий за величиною архів астрономічних фотопластинок у світі.

Архів зберігається у двох захищених приміщеннях із контрольованим кліматом. Каталог фотопластинок комп'ютеризовано. Їх оцифрування розпочалося на початку 1980-х років. Станом на 2022 рік було оцифровано 85 % фотопластинок.

Популяризація науки Популяризація астрономії серед широкої громадськості була одним із головних завдань обсерваторії від самого початку її існування як муніципальної установи. Сучасний Музей астрономії відкрився 1998 року в найстарішій будівлі обсерваторії. Він відкритий для індивідуальних відвідувачів і груп. Тут проводять екскурсії обсерваторією та колекцією метеоритів, а також щотижневі відкриті спостереження неба. Для цього використовують історичний рефрактор Гоффмейстера та один із рефлекторів Кассегрена. На території обсерваторії також проводять дні народження дітей та весільні церемонії.

Інструменти та будівлі

Перша будівля обсерваторії, зведена 1925 року, була невеликою й мала купол діаметром 5 м. Кілька дерев'яних бараків із рухомими дахами, споруджених у той самий час, донині не збереглися. Згодом першу будівлю розширили, додавши лекційну залу. 1938 року встановили новий астрограф, який після Другої світової війни вивезли до СРСР. У 1960—1961 роках його замінили двома новими астрографами, профінансованими відповідно компанією Zeiss Jena та Гоффмейстером.

У 1950-х роках до комплексу додали три будівлі з куполами, у яких розмістили лабораторії та службові приміщення. У 1960 році звели новий головний корпус із підвалом і двома поверхами. Він має куполи діаметром 8 м і 5 м. У 1962 році почала працювати нова станція огляду неба, яка щоночі могла фотографувати все небо до схилення −35° через фільтри B і V. У 1970-х роках спорудили окрему майстерню, а всі будівлі облицювали листами алюмінію для теплоізоляції та захисту від впливу атмосфери.

З 1994 року комплекс має статус пам'ятки культурної спадщини. Станом на 2022 рік планували подальші реставраційні роботи.

Наразі в обсерваторії використовують такі телескопи й камери: Історичний рефрактор 135/2030 мм. 500/700/1720 мм. Рефлектор Кассегрена 600/1800 мм. Рефлектор Кассегрена 600/1800/7500 мм. Два астрографи з апертурою 400 мм. Сім камер із об'єктивами Zeiss Tessar 56/250 мм для програми «Небесний патруль». ПЗЗ-камера із ширококутним об'єктивом.

Історія керівництва, фінансування та персоналу Обсерваторію заснували 1925 року з ініціативи Куно Гоффмайстера як муніципальну установу, яку фінансувало місто Зоннеберг за підтримки . Вона тісно співпрацювала з обсерваторією в Бамберзі та Берлінською обсерваторією в Бабельсберзі, здійснюючи фотографічний моніторинг неба. У 1930—1931 роках обсерваторію передали від міста до держави Пруссії, після чого вона офіційно увійшла до складу Берлінської обсерваторії.

1938 року до обсерваторії прийшов працювати . У 1933 році нацистський режим звільнив його з посади вчителя через членство в Соціал-демократичній партії Німеччини. Під час Другої світової війни, починаючи з 1940 року, обсерваторія виконувала метеорологічні спостереження для Люфтваффе. Хоча в квітні 1945 року, за кілька днів до вступу армії США, місто зазнало бомбардування ВПС США, сама обсерваторія не постраждала. У липні 1945 року ця територія увійшла до радянської зони окупації Німеччини.

Після війни Гоффмейстер зміг продовжити наукову програму в умовах радянської окупації. Утім 400-мм астрограф і дві оглядові камери вивезли до СРСР як репарації. Одночасно припинилося фінансування з Бабельсберга. Протягом певного часу обсерваторію утримували на особисті заощадження Гоффмейстера, а також коштом міста й Фонду Карла Цейса. У квітні 1946 року Прусська академія наук увійшла до складу Німецької академії наук у Берліні, а обсерваторія стала одним із її інститутів. Це сприяло розширенню будівель і оновленню інструментальної бази; чисельність персоналу зросла до 35 осіб. Після поділу Німеччини на Східну і Західну у 1949 році обсерваторія переживала період розквіту до початку 1960-х років. Однак після спорудження Берлінського муру 1961 року Зоннеберзька обсерваторія опинилася в межах прикордонної зони з обмеженим доступом.

У 1967 році реформа академії призвела до звільнення Гоффмейстера з посади директора, а обсерваторію включили до складу Центрального інституту астрофізики в Потсдамі. Закриття обсерваторії планували на 1969 рік, дослідження змінних зір мали припинити, а персонал — перевести до Потсдама. Керівник обсерваторії Вольфганг Венцель зміг запобігти її закриттю, а також ігнорував заборону на використання великих інструментів, доки через два роки її не скасували. До 1991 року обсерваторія залишалася у складі Центрального інституту астрофізики, а чисельність персоналу зросла до 36 осіб.

Після возз'єднання Німеччини 1990 року обсерваторія на короткий час перейшла під управління землі БранденбургХоча Зоннеберг розташований у землі Тюрингія, обсерваторія входила до складу Центрального інституту астрофізики в Потсдамі, який розташований в землі Бранденбург.. У 1991 році рекомендувала закрити обсерваторію. І знову директор, тепер уже Вольдемар Гетц, зміг відвернути її негайне закриття. Натомість 1992 року Зоннеберзьку обсерваторію включили до складу Тюринзької державної обсерваторії в Таутенбурзі, унаслідок чого вона перейшла з підпорядкування Бранденбургу до Тюрингії. Тепер закриття запланували на 1993 рік, а архів фотопластинок мали перевезти до Таутенбурга.

1992 року виконувач обов'язків директора обсерваторії Ганс-Юрген Бреєр і небіж засновника Клаус Гоффмейстер створили товариство «Друзі Зоннеберзької обсерваторії» (). Наприкінці 1993 року в обсерваторії залишалося лише 10 співробітників. Учасники 161-го симпозіуму Міжнародного астрономічного союзу, що відбувся 1994 року в Потсдамі, ухвалили резолюцію, яка підкреслювала важливість архіву фотопластинок і закликала владу не закривати обсерваторію. Попри це, наприкінці 1994 року обсерваторію все ж закрили.

За ініціативою товариства «Друзі Зоннеберзької обсерваторії» місто Зоннеберг, а також район Зоннеберг створили об'єднання «Адміністративний союз Зоннеберзької обсерваторії» (), щоб наприкінці 1995 року відновити роботу обсерваторії. У штаті було чотири працівники, а директоркою стала Констанце ла Ду. Початкове фінансування забезпечили землі Тюрингія та БаваріяЗоннеберг розташований поблизу кордону між Тюрингією та Баварією.. У 1997 році відкрили Музей астрономії, яким керували товариство «Друзі Зоннеберзької обсерваторії» і спеціально створене об'єднання «Астрономічний музей» ()

У 2000 році колишні співробітники обсерваторії заснували компанію «4pi Systems — Товариство астрономії та інформаційних технологій» (). Вона орендувала офіси на території обсерваторії та регулярно робила пожертви адміністративному союзу. До 2002 року стало очевидно, що модель, за якої науковою обсерваторією спільно керують місто та район, у довгостроковій перспективі є нежиттєздатною. Із 2004 року обсерваторію на правах оренди управляє компанія 4pi Systeme. Вона утримує територію та будівлі, може використовувати їх у комерційних цілях, продовжує огляд неба й оцифрування архіву фотопластинок. Популяризаційну діяльність, зокрема роботу Музею астрономії, передали товариству «Друзі Зоннеберзької обсерваторії».

У 2007 році архів фотопластинок, бібліотека та наукові інструменти перейшли з власності землі Тюрингія до «Адміністративного союзу Зоннеберзької обсерваторії». Ці ресурси й надалі залишаються у користуванні компанії 4pi Systeme, яка відповідає за їх експлуатацію та утримання. Станом на 2008 рік в обсерваторії працювали 16 співробітників.

Коментарі

Примітки

Література First edition 1969, reprint 1991.

1994—1995. 1995—2000.

Посилання

Сайт обсерваторії Сайт Музею астрономії Сайт Друзів Зоннеберзької обсерваторії Зоннеберзька обсерваторія на Denkmalschutz.de Literature regarding Sternwarte Sonneberg